Ухвала суду № 59129791, 11.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/509/16 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.

Провадження № 22-ц/783/4262/16 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д.І.

Категорія: 69

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа - ОСОБА_3, про встановлення факту спільного проживання, -

в с т а н о в и л а:

24 лютого 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеною заявою в порядку окремого провадження, яку мотивує тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_5, було відкрито спадщину, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0524 га за цією ж адресою. Спадкоємцями першої черги після смерті матері є вона та її рідна сестра ОСОБА_3 В лютому 2016 року вона звернулася в нотаріальну контору за свідоцтвом про право на спадщину, однак у видачі такого їй було відмовлено у зв'язку з пропущення шестимісячного строку на подачу заяви про згоду на прийняття спадщини. Вважає, що на неї не має поширюватись дана норма закону, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1269 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, так як вона постійно проживала разом зі спадкодавцем на протязі останніх 8 років. У зв'язку з вищенаведеним, просила встановити факт її спільного поживання із матір'ю - ОСОБА_5 до моменту смерті останньої у АДРЕСА_1

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2, зацікавлена особа ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2, вважає його незаконним, безпідставним, оскільки воно не ґрунтується на доказах, долучених до матеріалів справи, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з огляду на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що її мати - ОСОБА_5 до самої смерті була паралізованою внаслідок перенесеного інсульту, у зв'язку з чим потребувала постійного догляду, який вона здійснювала проживаючи з нею. Більше того, судом не було взято до уваги показань свідків, які підтверджували даний факт. У зв'язку з цим просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не представила переконливих та належних доказів того, що вона на день смерті спадкодавця ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала разом з нею АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Однак із вказаними висновками міськрайонного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 234, ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За приписами ч. 3 ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ст. 256 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Таким чином, визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями.

Як вбачається із змісту поданої заяви, що була предметом розгляду, встановлення факту спільного проживання необхідне заявниці для вирішення питання про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Стрий Львівської області.

З копії заповіту складеного 18 грудня 1995 року ОСОБА_5 в користь дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Чернилевською М.М., реєстраційний № 2-3806, вбачається, що перша на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким належну їй на праві приватної власності частину будинку з відповідною частиною належних до нього господарських будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 заповіла в рівних частинах своїм дочкам (а.с. 15).

Крім того, з відповіді-повідомлення № 352/02-14 від 23 лютого 2016 року завідувача Стрийською держнотконторою Головного управління юстиції у Львівській області Костур У.Т. на заяву ОСОБА_2 вбачається, що оскільки остання у встановлений законом шестимісячний термін не подала заяву про прийняття спадщини, то згідно статей 1272, 1274 ЦК України їй необхідно звернутися в суд з позовною заявою про визначення їй додаткового строку, достатнього для подання нею заяви про прийняття спадщини (а.с. 10).

Наведене свідчить про те, що встановлення вищенаведеного юридичного факту необхідно заявниці для подальшого вирішення питання про право на спадщину. Зважаючи, що спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом не звернулись в нотаріальну контору та не вирішили дане питання у передбаченому законом добровільному порядку, тому такі спори розглядаються в порядку позовного провадження.

Оскільки допущені міськрайонним судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 256 ЦПК України, з роз'ясненням їй права на подання позову на загальних підставах.

Керуючись ч. 4 ст. 256, 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 4, 313, 314 ч. 1 п. 3, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2016 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2, зацікавлена особа - ОСОБА_3, про встановлення факту спільного проживання - залишити без розгляду.

Роз'яснити заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

Копняк С.М.