Рішення № 59125857, 08.06.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18061/14-ц

Провадження № 2/761/275/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Мурга О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1, 3-я особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТК Відродження» про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання поруки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року позивач за первісною позовною заявою звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитними договорами № 151111К25 від 16.12.2011, № 151111К31 від 16.12.2011, № 151112К26 від 13.11.2012, № 151113К5 від 25.04.2013, які укладені в рамках Генеральної угоди № 151111N6 від 16.12.2011 та договором поруки № 151111Р18 від 19.12.2011 у загальному розмірі 5 238 239,23 євро та 30 361 756,12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «ВТК Відродження» укладено Генеральну кредитну угоду №151111N6 від 16.12.2011 із змінами і доповненнями, яка, відповідно до п.1.1 ст.1 цієї угоди, регулює загальні засади співпраці між банком та позичальником щодо фінансування довгострокової програми з розвитку діяльності позичальника та метою якої є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до Генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів.

Вказує, що за умовами Генеральної угоди позичальник взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі погашати заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісії та інші платежі за кредитними договорами.

При цьому, в рамках Генеральної угоди між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «ВТК Відродження» було укладено кредитні договори із змінами та доповненнями №151111К25 від 16.12.2011 на суму 4 125 000,00 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту - 25.07.2018; № 151111К31 від 16.12.2011 на суму 660 000,00 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту - 15.09.2016; № 151112К26 від 13.11.2012 на суму 16 340 000,00 грн., з кінцевим терміном погашення кредиту - 12.11.2014; № 151113К5 від 25.04.2013 на суму 6 149 999, 91 грн., з кінцевим терміном погашення кредиту - 24.04.2014 за якими банк відкрив позичальнику кредитні лінії (надання кредитів) в межах яких надав кредитні кошти у встановлених в кредитних договорах розмірах.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Генеральною угодою між банком, ТОВ «ВТК Відродження» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 151111Р18 від 19.12.2011, за яким ОСОБА_1 поручився перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ТОВ «ВТК Відродження» усіх зобов'язань за кредитними договорами.

Позивач вказує на те, що ним належним чином виконані зобов'язання за кредитними договорами - надано позичальнику кредити кошти, однак, позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредитів та сплати процентів за їх користування, а також, комісій не виконував належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед банком.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитними договорами щодо повернення кредитів, сплати процентів та комісій, банк надіслав на адресу позичальника та поручителя письмові вимоги від 18.04.2014 за № 195-04/2543 та 195-04/2541 відповідно про дострокове погашення заборгованості, проте заборгованість погашена не була, що зумовило позивача звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1, оскільки останній прийняв на себе зобов'язання відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ТОВ «ВТК Відродження» зобов'язань у повному обсязі.

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання поруки припиненою, в якому просив визнати договір поруки №151111Р18 від 19.12.2011 припиненим. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскільки вимоги банку про дострокове погашення заборгованості він не отримував, то датою пред'явлення вимоги банком до ОСОБА_1 як до солідарного боржника є дата пред'явлення позову до суду, тобто 13.06.2014. Відтак, в частині забезпечення виконання періодичних грошових зобов'язань за кредитними договорами щодо яких строк платежу настав раніше ніж за шість місяців до дати подання позову банком, тобто до 13.12.2013 та щодо яких товариством було допущено прострочення погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями, поруки, зважаючи на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, вважається припиненою.

Крім цього зазначила, що розмір заявленої до стягнення суми боргу за кредитними зобов'язаннями значно перевищує ліміт заборгованості, визначений як у статті 1 договору поруки так і у п. 4.5.1 Генеральної угоди. При цьому, кредитні договори не містять будь-яких умов про зміну чи доповнення Генеральної угоди в частині загального ліміту заборгованості. При укладенні кредитних договорів, позичальник та кредитор порушили умови п. 4.5.3 Генеральної угоди, оскільки, вони перевищили суму загального ліміту заборгованості за цією угодою у розмірі 74 000 000, 00грн. За таких обставин, зміст основного зобов'язання був змінений не у той спосіб на який надавав свою згоду поручитель, а відтак, стверджувала, що в силу ч.1 ст. 559 ЦК України, порука є припиненою.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити. У задоволенні зустрічного позову про припинення договору поруки просила відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні проти позовних вимог банку заперечила повністю, вважає їх необґрунтованими з посиланням на припинення договору поруки, у зв'язку з чим просила суд задовольнити зустрічний позов, а у позові банку про стягнення заборгованості відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і відповідні ним правові наслідки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТК Відродження» (далі - позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду №151111N6 із змінами та доповненнями, яка, відповідно до п.1.1 ст.1 цієї угоди, регулює загальні засади співпраці між банком та позичальником щодо фінансування довгострокової програми з розвитку діяльності позичальника та метою якої є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до Генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів (п.1.2. Генеральної угоди).

Термін користування кредитом за цією угодою встановлюється до 15.12.2018 (п.4.3. Генеральної угоди).

Процентна ставка визначається у кредитному договорі за згодою сторін відповідно до ст. 6 цієї угоди (п.4.4. Генеральної угоди).

Відповідно до положень пп. 4.5.1. та п. 4.5.2. Генеральної угоди банк встановлює позичальнику такі ліміти: загальний ліміт заборгованості за цією угодою: загальний розмір заборгованості позичальника за кредитом за цією угодою не може перевищувати еквівалент 74 000 000, 00 грн. та ліміт заборгованості за кредитним договором, який встановлюється в порядку та на умовах, визначених у кредитному договорі.

За умовами Генеральної угоди позичальник взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі погашати заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісії та інші платежі за кредитними договорами (пп.5.2.7. п.5.2. ст.5 Генеральної угоди).

У разі порушення строків сплати основного боргу за кредитом, процентів за користування кредитом та інших грошових зобов'язань за Генеральної угодою позичальник сплачує банку пеню, яка нараховується на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення такої заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який нараховувалася пеня, якщо інше не передбачено кредитним договором та інші штрафні санкції, передбачені чинним законодавством та кредитним договором (п.8.1. ст.8 Генеральної угоди). Пеня, передбачена п.8.1. цієї угоди, нараховується у валюті простроченого зобов'язання за цією Генеральної угодою і сплачується у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати, на рахунок, визначений в кредитному договорі або в повідомленні банку (п. 8.2. ст. 8 Генеральної угоди).

Також встановлено, що в рамках Генеральної угоди між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «ВТК Відродження» було укладено кредитні договори із змінами та доповненнями: № 151111К25 від 16.12.2011 на суму 4 125 000,00 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту - 25.07.2018; № 151111К31 від 16.12.2011 на суму 660 000,00 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту - 15.09.2016; № 151112К26 від 13.11.2012 на суму 16 340 000,00 грн., з кінцевим терміном погашення кредиту - 12.11.2014; № 151113К5 від 25.04.2013 на суму 6 149 999, 91 грн., з кінцевим терміном погашення кредиту - 24.04.2014 за якими банк відкрив позичальнику кредитні лінії (надав кредити) в межах яких надав кредитні кошти у встановлених в кредитних договорах розмірах, зі сплатою процентів за користування кредитом та комісій в порядку та розмірі, встановлених цими кредитними договорами (а.с.26-100, том 1).

В свою чергу позичальник зобов'язався погашати кредит за кредитними договорами, сплачувати проценти за його користування, комісію за управління кредитною лінією, а також, виконувати інші зобов'язання за кредитними договорами.

Крім того, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Генеральною угодою між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ТОВ «ВТК Відродження» та ОСОБА_1 (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 151111Р18 від 19.12.2011 (а.с.99, том 1) за яким поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання, тобто зобов'язання позичальника, передбаченого Генеральної угодою з усіма кредитними договорами, які укладені в її рамках. У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або у позичальника як у солідарних боржників (ст. 3 договору поруки).

З пояснень представника позивача за первісним позовом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання за Генеральної угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами виконав у повному обсязі - надав кредитні кошти в межах лімітів, визначених п. 4.5 Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках цієї угоди, що підтверджується меморіальними ордерами (а.с.130-160, том 1). Однак, позичальник виконував свої зобов'язання за Генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами неналежним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед банком.

Відповідно до положень п. 5.3. ст. 5 кредитних договорів та п. 7.2. ст. 7 Генеральної угоди якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, визначена п. 7.1. ст. 7 Генеральної угоди банк письмово повідомляє позичальника (у порядку, зазначеному у п. 7.3. договорів (п. 10.3. Генеральної угоди), що непогашена частина кредитів, нараховані проценти за користування кредитами, комісії, а також, інші платежі, нараховані згідно з кредитними договорами, підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов'язаний сплати зазначену у повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення.

Внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами, банк, керуючись пп. 6.3.2. п.6.3 ст. 6 та п. 7.2 ст. 7 Генеральної угодита п. 5.3. ст. 5 кредитних договорів надіслав на адресу позичальника та поручителя вимоги від 18.04.2014 № 195-04/2543 та 18.04.2014 № 195-04/2541 про дострокове погашення заборгованості (а.с. 167-174, том 1), яка була отримана товариством 25.04.2014, про свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 169, том 1). Проте, заборгованість погашена не була.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено ч.2 ст. 1050 ЦК України відповідно до якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

При цьому, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК України і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене статтею 1050 ЦК України право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання всіх зобов'язань боржника за кредитними договорами.

У зв'язку з порушенням позичальником виконання зобов'язання за кредитними договорами банк, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, умов Генеральної угоди, кредитних договорів та договору поруки використав право достроково вимагати стягнення з позичальника, у тому числі поручителя, заборгованості за кредитними договорами, надіславши 18.04.2014 письмові вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені банк, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та п. 7.2. Генеральної угоди змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 9 вересня 2015 року у справі № 6-933цс15.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду банк звернувся у червні 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку від дати настання основного зобов'язання.

Крім того, представник позивача за зустрічним позовом посилалася на припинення поруки у зв'язку зі зміною зобов'язань позичальника без згоди поручителя внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

За ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Однак зазначені доводи представника позивача за зустрічним позовом спростовуються п. 4.5. Генеральної угоди та п. 2.2. договору поруки за яким поручитель надав кредитору та позичальнику згоду на внесення ними будь-яких змін та/або доповнень до кредитної угоди, у тому числі щодо зміни змісту зобов'язань, внаслідок чого може збільшитися обсяг відповідальності поручителя, без отримання додаткової згоди поручителя на внесення таких змін та доповнень. При цьому, поручитель підтверджує, що після внесення кредитором та позичальником змін та/або доповнень до кредитної угоди, порука, надана згідно з цим договором, залишатиметься чинною.

Згідно із розрахунком заборгованості позивача за первісним позовом (а.с.101-129, том 1) заборгованість позичальника у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами, станом на 21.05.2014 у загальному розмірі складає 5 238 239,23 євро та 30 361 756, 12 грн. та складається із заборгованості за:

- Кредитним договором № 151111К25 від 16.12.2011 - 4 491204,66 євро та 1 538 873,41 грн., з яких: - 4 115 000,00 євро - заборгованість за Кредитом (основним боргом); - 281 679,93 євро - проценти за користування Кредитом (основним боргом); - 1 481 514,94 грн. - комісія за управління кредитною лінією; - 6 179,32 грн. - комісія за зміну умов договору; - 76 541,78 євро та 42 219,82 грн. - пеня за прострочення зобов'язань; - 14 674,73 євро - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням Кредиту (основного боргу); - 3 308,22 євро - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування Кредитом; - 8 959,33 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов договору.

- Кредитним договором № 151111К31 від 16.12.2011 - 747 034,57 євро та 246 776,36 грн., з яких: 660 000,00 євро - заборгованість за Кредитом (основним боргом); - 71 060,00 євро - проценти за користування Кредитом (основним боргом); 237 639,39 грн. - комісія за управління кредитною лінією; 988,69 грн. - комісія за зміну умов договору; 13 215,51 євро та 6 724,80 грн. - пеня за прострочення зобов'язань; 1 918,98 євро - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням Кредиту (основного боргу); 840,08 євро - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування Кредитом; 1 423,48 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов договору;

- Кредитним договором № 151112К26 від 13.11.2012 - 21 002 964,95 грн., з яких: 16 340 000,00 грн. - заборгованість за Кредитом (основним боргом); 3 118 288,61 грн. - проценти за користування Кредитом-2 (основним боргом); 466 174,93 грн. - комісія за управління кредитною лінією; 2 352,96 грн. - комісія за зміну умов договору; 668 837,53 грн. - пеня за прострочення зобов'язань; 368 035,65 грн. - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням Кредиту (основного боргу); 36 078,03 грн. - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування Кредитом; 3 197,24 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов договору;

- Кредитним договором № 151113К5 від 25.04.2013 - 7 573 141,40грн., з яких: 6 149 999,91 грн. - заборгованість за Кредитом (основним боргом); 878 586,69 грн. - проценти за користування Кредитом (основним боргом); 182 575,65 грн. - комісія за управління кредитною лінією; 6 000,00 грн. - комісія за зміну умов договору; 295 836,16 грн. - пеня за прострочення зобов'язань; 48 694,53 грн. - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням Кредиту (основного боргу); 10 055,92 грн. - 3 % річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування Кредитом; 1 392,54 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов договору.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У відповідності до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення первісного позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитними договорами №151111К25 від 16 грудня 2011 року, №151111К31 від 16 грудня 2011 року, №151112К26 від 13 листопада 2012 року та №151113К5 від 25 квітня 2013 року, які укладені в рамках Генеральної кредитної угоди №151111N6 від 16 грудня 2011 року в загальному розмірі сумі 5 238 239,23 євро та 30 361 756,12 грн. В свою чергу у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

За п. 12 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України. Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1, 3-я особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТК Відродження» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитними договорами №151111К25 від 16 грудня 2011 року, №151111К31 від 16 грудня 2011 року, №151112К26 від 13 листопада 2012 року та №151113К5 від 25 квітня 2013 року, які укладені в рамках Генеральної кредитної угоди №151111N6 від 16 грудня 2011 року в сумі 5 238 239 (п'ять мільйонів двісті тридцять вісім тисяч двісті тридцять дев'ять) євро та 30 361 756 (тридцять мільйонів триста шістдесят одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) гривень, а також судовий збір в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривень.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання поруки припиненою відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: