Ухвала суду № 59123024, 21.07.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3817/16-к

Провадження № КП/359/244/2016

У Х В А Л А

21 липня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Туманової К.Л.,

за участю прокурора Мельника А.С.,

за участю потерпілої ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110100000512 від 05.03.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

встановив:

На розгляді Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває вказане кримінальне провадження.

ОСОБА_2 обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого с ч. 2 ст. 185 КК України по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110100000512 від 05.03.2016 року. В суд обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 поступив з угодою про примирення між потерпілою та обвинуваченим.

У ході досудового розслідування даного кримінального провадження 27 квітня 2016 року потерпла ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2, уклали угоду про примирення. Відповідно до умов даної угоди, ОСОБА_2 визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Відшкодувати до 04.05.2016 р. потерпілій ОСОБА_1 планшет І Раd 3g 16 Gb або грошові кошти в розмірі 8 645 грн.

Також потерпіла та обвинувачений узгодили покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднати не відбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2015 р. та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків, - 1 (один) рік 2 (два) місяці обмеження волі у звязку з наявністю обставин, які помякшують покарання ОСОБА_2 передбачених ст. 66 КК України, а саме: активним сприянням розкриттю злочину, примирення потерпілої ОСОБА_1 з підозрюваним ОСОБА_2

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які розяснені підозрюваному.

Відповідно до ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта суд не пізніше пяти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Ухвалою судді від 05.05.2016 року було призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні та викликано всіх учасників судового провадження.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 468-475 цього кодексу.

Обвинувачений тричі в судове засідання не з'являвся без поважних причин, повідомлявся судом належним чином . 05.07. 2016 р. суд постановив застосувати до обвинуваченого привід який також виконано не було. Прокурору невідомо де зараз може перебувати обвинувачений чому не виконано привід йому також невідомо.

На обговорення учасників судового розгляду було поставлено питання про можливість затвердження угоди про примирення наявної в матеріалах кримінального провадження.

Прокурор вважав за необхідне відмовити у затвердженні угоди про примирення укладеної між потерпілою та обвинуваченим під час досудового розслідування даного кримінального провадження, та продовжити судовий розгляд справи в загальному порядку.

Потерпіла просила відмовити в затвердженні угоди про примирення у звязку з невиконанням обвинуваченим взятих на себе зобовязань у встановлений в угоді термін. Обвинувачений не відшкодував їй до 04.05.2016 р. грошові кошти у розмирі 8 645 грн, а також не повернув викрадений планшет I Pad 3g 16Gb. Угода укладалась в поліцейському відділенні за участю слідчого,обвинуваченого та її особисто. Слідчий повідомив, що обвинувачений бажає укласти угоду про примирення на що вона погодилась, а сам обвинувачений не заперечував щодо її укладення. За допомогою слідчого в поліцейському відділенні було складено дану угоду. Разом з тим, умови угоди не виконані по теперішній час, та вона з обвинуваченим не примирились. Отже, має намір звернутися в суд з цивільним позовом.

Заслухавши думку учасників судового провадження, ознайомившись з обвинувальним актом та угодою про примирення, суд вважає за доцільне у затвердженні угоди про примирення відмовити, а обвинувальний акт повернути прокурору з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обовязковою участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Неявка обвинуваченого без поважних причин свідчить про порушення ним однієї з умов визначених в угоді, а саме : беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Частиною 7 ст. 474 КПК України передбачено, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобовязань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Судом встановлено, що вимоги угоди про примирення суперечать вимогам Кримінального кодексу України виходячи із наступного.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.

Відповідно до ч.6 ст. 474 КПК України суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до п.4 ч.7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирились.

У підготовчому судовому засіданні, під час розгляду угоди про примирення, укладеної 27 квітня 2016 року між потерпілою та підозрюваним, яка надійшла до суду разом із обвинувальним актом, сама потерпіла ОСОБА_1 просить суд відмовити у затвердженні угоди про примирення, оскільки ОСОБА_2 не відшкодував завдані їй збитки та не розрахувався з нею у сумі 8 645 грн. у встановлений угодою строк до 04.05.2016 р. Тобто вказує, що примирення не відбулось, вона має претензії до ОСОБА_2 матеріального характеру, а отже має намір звернутися в суд з цивільним позовом. Домовленості між потерпілою та підозрюваним стосовно укладання угоди про примирення відбувались за допомогою слідчого у поліцейському відділенні .

Згідно ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Тобто виходячи з позиції потерпілої, суд вважає, що укладення угоди про примирення від 27.04. 2016 року не відбувалося на засадах добровільності її укладення, в порушення ч. 1 ст. 469 КПК угода про примирення укладалась за допомогою слідчого, що є неприпустимим. Не було перевірено можливості виконання обвинуваченим взятих зобов"язань по угоді та відповідно останній не розрахувався з потерпілою та не з'явився в судове засідання, для беззастережного визнання обвинувачення в обсязі предявленої йому підозри, чим порушив всі умови угоди про примирення.

Підставами відмови в затверджені угоди є п. 4) ч.7 ст. 474 КПК України , а саме існують обґрунтовані підстави вважати, що укладання угоди не було добровільним та сторони не примирились. Укладення угоди за ініціативою стороні або осіб, які не можуть бути ініціаторами угоди відповідно до ч.1 ст. 469 КПК України є недопустимим.

За наявності однієї з цих підстав, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, або за наявності кількох підстав у їх сукупності, суд зобов"язаний відмовити у затвердженні угоди, повідомивши сторонам, що відповідно до ч. 8 ст. 474 КПК України вони не мають право на повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні. Угода не є обов"язковою для суду. Суд, вправі не затвердити угоду, якщо має обґрунтовані сумніви щодо відповідності угоди фактичним обставинам справи.

За указаних обставин суд вбачає за необхідне відмовити в затвердженні угоди про примирення (п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України), зважаючи на те, що вона не відповідає вимогам кримінального закону.

Крім того, як вбачається з угоди про примирення сторони узгодили покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднати не відбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2015 р. та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків, - 1 (один) рік 2 (два) місяці обмеження волі у звязку з наявністю обставин, які помякшують покарання ОСОБА_2, передбачених ст. 66 КК України, а саме: активне сприяння розкриттю злочину, а також у звязку з тим, що підозрюваний визнав свою вину та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Відповідно до п. 20 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод" від 11.12.2015 року, якщо ж суд переконається в тому, що угоду може бути затверджено, відповідно до ст. 475 КПК він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Якщо ж підозрюваний чи обвинувачений у період відбування покарання за вчинене кримінальне правопорушення вчинив інше кримінальне правопорушення, у провадженні щодо якого у подальшому було укладено угоду, суд, переконавшись, що угода може бути затверджена, ухвалює вирок, яким затверджує угоду, призначає узгоджену сторонами міру покарання, а остаточне покарання визначає, керуючись правилами статей 71, 72 КК.

На підставі вище наведеного суд вважає, що у затвердженні угоди про примирення слід також відмовити з тих підстав, що оскільки остаточне покарання за сукупністю вироків може призначати лише суд, але як вбачається з даної угоди про примирення остаточне покарання вже визначено між потерпілою та обвинуваченим, що є неприпустимо.

Відповідно до п. 18 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод" від 11.12.2015 року, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень:а) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК.

Крім того, суд враховує і те, що прокурором Мельником А.С., який є процесуальним прокурором, під час розгляду питання про затвердження судом угоди про примирення, не заявлялось клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення та призначення справи до судового розгляду.

Вищенаведені обставини в сукупності свідчать про невідповідність угоди про примирення вимогам кримінального закону.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 314, ст. ст. 468-474 КПК України, суд

постановив:

Відмовити в затвердженні угоди про примирення, укладеної 27 квітня 2016 року між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2, у кримінальному проваджені № 12016110100000512 за обвинуваченням ОСОБА_2, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Роз'яснити, що повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, який внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110100000512 від 05.03.2016 року, щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, - повернути прокурору Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бориспільського

міськрайоного суду ОСОБА_4