Ухвала суду № 59122856, 20.07.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №272/158/16-ц Головуючий у 1-й інст. Палазюк В. М.

Категорія 5 Доповідач Товянська О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Товянської О.В.

суддів: Гансецької І.А., Кочетова Л.Г.

при секретарі: Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відділ державної виконавчої служби Андрушівського районного управління юстиції, Інспекція державного архітектурного контролю, Гальчинська сільська рада, Андрушівська ОДПІ м. Андрушівка, ОСОБА_3, Управління Пенсійного Фонду України в Андрушівському районі, Фонд соціального захисту інвалідів, Регіональне управління Департаменту САТ ДПА, ПП «Компанія «Надежда», Управління ДС України з надзвичайних ситуацій,публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та кредит», публічне акціонерне товариство «Банк Форум», товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім» Континіум Галичина», Управління ДС України з надзвичайних ситуацій про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2016 року,

встановила:

В лютому 2016р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом. Просила визнати за нею право власності на 1/2ід.ч. нежитлової будівлі - магазин, загальною площею 59,2м2, по АДРЕСА_1, виключити її частку з під арешту. Зазначала, що в шлюбі з ОСОБА_2 перебуває з 27.07.1991р. Під час шлюбу вони набули у власність спірне майно, на яке виконком Гальчинської сільради Андрушівського району на ім'я відповідача видав свідоцтво про право власності. ОСОБА_2 має боргові зобов'язання, тому на вказану нежитлову будівлю було накладено арешт. Магазин виставлений на електронні торги. Вважає, що магазин є спільним майном подружжя, тому його продаж порушить її майнові інтереси.

Рішенням Андрушівського райсуду Житомирської області від 24.05.2016р. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2ід.ч. нежитлової будівлі - магазину пл.59,2м2, р.н. - НОМЕР_1, по АДРЕСА_1, виключено вказану частку з під арешту як майно, що належить ОСОБА_1

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк Форум» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Зазначає, що арешт майна проведено державним виконавцем без порушення чинного законодавства. Вважає, що належним відповідачем за вимогою про зняття арешту з майна є ВДВС Андрушівського РУЮ.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають із 27.07.1991р. у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 від 27.07.1991р. - а.с.13). Під час шлюбу вони придбали нежитлову будівлю - магазин загальною площею - 59,2м2, по АДРЕСА_1. Виконком Гальчинської сільради Андрушівського району 06.02.2012р. видав ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на спірну нежитлову будівлю (а.с.12). Відповідач має боргові зобов'язання, тому на спірну будівлю накладено арешт, магазин виставлений на електронні торги (а.с.9-11,124-171).

Згідно з ч.3ст.368 ЦК України, ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Майном вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.

В матеріалах справи відсутні докази того, що будинок набутий у власність за особисті кошти відповідача.

Суд першої інстанції правильно визнав, що реєстрація будинку на ім'я відповідача не свідчить, що будинок належить йому на праві особистої приватної власності.

Матеріалами справи доведено, що спірне приміщення є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому вимоги про визнання за позивачкою права власності на його ?ід.ч. обґрунтовані.

Відповідно до ст.63,70, ч.1ст.73 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними…. За зобов'язання одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Статтями 52 ч.6, ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порушення вимог Закону державним виконавцем накладено арешт на все приміщення магазину.

На підставі наведеного суд обґрунтовано визнав, що права позивачки на розпорядження чи користування спірним майном обмежені через дії державного виконавця, тому 1/2ід.ч. спірного майна слід виключити з під арешту.

Відповідно до роз'яснень ч.3 п.16 Постанови Пленуму ВСУ N 14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст.24 ЦПК), позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. Частиною 4 постанови Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Тому є безпідставним посилання в апеляційній скарзі на те, що суд розглянув справу до неналежного відповідача. Суд залучив до участі у справі орган виконавчої служби та всіх осіб, інтереси яких зачіпаються.

Порушень норм матеріального та процесуального права судом не допущено. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,304,307,308,313-315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форум» відхилити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: