Рішення № 59121575, 14.07.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6841/15-ц

Провадження №2/635/399/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 липня 2016 року с. Покотилівка

Харківський районий суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Сітбаталової Н.І.,

за участю секретаря Руденко Н.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_6, до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 Харківської районної державної нотаріальної контори про відновлення житлового права,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить відновити порушене право та захистити законні її інтереси на проживання у житловому будинку за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Куйбишева,55, шляхом визнання недійним договору міни від 11 листопада 2003 року, реєстр за № 1-2216, а також стягнути солідарно з відповідачів на її користь 1,00 грн; у якості матеріальної компенсації за нанесену їй моральну шкоду укладеним та здійсненим договором міни від 11 листопада 2003 року реєстр № 1-2216.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що її мати ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відповідачі по справі, 11.11.2003 року уклали між собою договір міни, відповідно до умов якого ОСОБА_8 поміняла житловий будинок з надвірними будівлями та присадибною ділянкою, розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Куйбишева,55, який належав їй на підставі договору купівлі-продажу на 1/3 частину приватизованої квартири №4 в багатоквартирному житловому будинку №20 по вул. Саперній м. Харкова, яка належала ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло. До укладення договору міни вказана квартира знаходилась у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_7 укладенням договору міни співвласники квартири подали до ОСОБА_7 державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області посвідчену нотаріусом заяву, якою визначив, що кожному з них належить по 1/3 частини в спільній власності на квартиру. Договір міни був укладений без дозволу органу опіки та піклування, що привело у подальшому до того, що вона проживає у неізольованій квартирі із чужою для нею особою, внаслідок чого виникла необхідність поліпшення житлових умов разом з єдиним членом її сімї, відповідачем ОСОБА_8 Укладення спірного договору привело до порушення її прав на проживання, оскільки вимушена була проживати в санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що потребують поліпшення, а тому завдали шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Вважає, що на момент укладання договору міни у ОСОБА_2 права спільної часткової власності на 1/3 частину у праві спільної часткової власності на зазначену вище квартиру не було, тому цей договір є недійсним, який порушує її права та інтереси.

Представник позивача, ОСОБА_1, який діє за довіреністю, в судовому засіданні просив залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 1,00 (одна грн. 00 коп.), інші позовні вимоги підтримує в повному обсязі. При цьому зазначив, що ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент укладання договору міни, 11.11.2003 року, була малолітньою дитиною. В той час права та охоронні інтереси дитини в судах мали право представляти батьки, усиновителі, опікуни чи піклувальники. Однак до суду, в інтересах малолітньої або неповнолітньої ОСОБА_6, з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_7 державної нотаріальної контори про відновлення житлового права та захист законних інтересів ніхто не звертався. 14.11.2013 року ОСОБА_6 досягла повноліття та звернулась з даним позовом до суду, а тому строк позовної давності вона не пропустила. Відповідач ОСОБА_8 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, Управління служби у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Харківської області про визнання договору міни недійсним. Однак рішення Харківського районного суду Харківської області від 05.03.2014 року їй було відмовлено, а ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21.05.2014 року це вказане рішення залишено без змін. Між тим, закрити дану справу на підставі п. 2 ч.1 ст.205 ЦПК України не можливо, оскільки відповідач ОСОБА_8 позов подала саме від себе, а не в інтересах неповнолітньої дитини.

Також ОСОБА_12 зазначив, що при укладенні договору міни нотаріус не залучив до участі орган опіки та піклування, працівники якого могли б перевірити чи не порушуються санітарно-гігієнічні та житлові умови малолітньої дитини. На момент укладання спірного договору, нотаріусом було порушено вимоги Закону України «Про охорону дитинства» в редакції від 01.01.2002 року, який діяв на момент укладання договору міни, та ст.3 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року, в якій зазначалось, що суд повинен надавати перевагу як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Крім того, відповідачу ОСОБА_2, на момент укладання договору міни, належало право спільної сумісної власності, без визначення часток, а тому не могло бути відчуженим і не могло перейти до відповідача ОСОБА_8 ні за договором міни, а ні за будь-яким договором.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, позов не визнали. ОСОБА_2 вказав, що про існування у ОСОБА_8, дитини ОСОБА_6, дізнався лише у 2004 році, вважає, що підстав визнати договір міни недійсним, не має. Представник ОСОБА_3 вказала, що при укладанні договору міни дозвіл органу опіки та піклування не потрібен тому, що дитина ОСОБА_6 не була власником квартири, їй не належало право власності на частину квартири або право спільної часткової власності на частку у праві спільної часткової власності на квартиру. ОСОБА_8 та її дочка ОСОБА_6 до 2004 року були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на момент укладання спірного договору у будинку, розташованому за адресою: Харківська область, Харківський район с. Циркуни, вул. Куйбишева,№55 не проживали, про що свідчить квитанція про оплату електроенергії за період з 09.09.2003 року по 08.06.2004 року на імя попереднього власника вказаного будинку ОСОБА_13, в якій вказано про використання 8 квт-годин у будинку за № 55 по вул. Куйбишева у с. Циркуни Харківського району Харківської області. ОСОБА_3 посилається на «Науково-правовий висновок щодо оформлення права на спадщину в разі спадкування приватизованої квартири, що знаходиться у спільній сумісній власності», який був надрукований доктором юридичних наук, членкором академії правових наук України ОСОБА_14.

Також ОСОБА_3 вказала, що відповідач ОСОБА_8 пропонувала ОСОБА_2 укласти з нею договір міни, так як грошових коштів на ремонт будинку в неї не було, мала намір проживати спільно з братом відповідача ОСОБА_11 Беручи до уваги, що ринкова вартість 1/3 частки квартири відповідала ринкової вартості житлового будинку, відповідач ОСОБА_2 погодився укласти договір міни. Крім того, ОСОБА_3 зазначила що за період з 11.11.2003 року та на теперішній час, останній здійснив у житловому будинку ремонтно-будівельні роботи, що суттєво збільшило вартість будинку, провів приватизацію земельної ділянки, на якій розташований будинок та отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку. На даний час визначити недійсним договір міни та повернути сторони у первісний стан неможливо.

Відповідач ОСОБА_8 позов визнала та вказала, що дійсно права її дочки були обмежені договором міни, оскільки неможливо вселити дитину в квартиру, умови в якій не відповідають нормам проживання для дитини та тому, що відповідачу ОСОБА_2 не належало право спільної часткової власності на 1/3 частину у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Також вказала, що 13.09.2003 року вона та ОСОБА_13 уклади договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_13 продав належний йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Куйбишева,55, а ОСОБА_8 придбала цей будинок. Зареєструватись у будинку вона не мала можливості, так як інститут прописки, який діяв з часів РСРС був скасований рішенням Конституційного суду. Реєстрація місця проживання особи за її заявою передбачала у той час не запис у паспорті громадянина України, а видачу довідки про місце проживання, форма і зміст якої був встановлений відповідним підзаконним актом лише у 2004 році, а також змінилися субєкти, які повинні були видавати вищевказану довідку. Вона, ОСОБА_8, на той час тимчасово не працювала, знялась у центрі зайнятості с. Крижопіль Крижопільського району Вінницької області у звязку з переїздом до Харківської області та неодноразово зверталась до відповідних інстанцій з проханням надати їй довідку про постійне проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, але їй відмовляли, просили почекати до появи відповідних підзаконних актів щодо форми довідки та реорганізації відповідних державних установ.

Щодо витрат електроенергії за час користування нею разом з дитиною вищевказаним житловим будинком, вказала, що попередній власник житлового будинку ОСОБА_13, за її проханням, продав житловий будинок без будь-яких боргів, у тому числі, і за електроенергію. Показники електролічильника та суми оплати за електроенергію, здійснені ОСОБА_13, не перевірялись.

При користуванні житловим будинком вона виявила перебої у постачанні електроенергії до літньої кухні, викликала спеціаліста для ремонту електрики, який ремонт виконав та повідомив, що електричний провід до літньої кухні було підключено в обхід електролічильника житлового будинку.

Представник відповідача ОСОБА_7 державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, ОСОБА_5 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що на момент укладення договору міни 11.11.2003 року відповідач ОСОБА_8 та її малолітня дочка ОСОБА_6 не мали прописки у житловому будинку, що розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул.. Куйбишева,55, а тому у дитини ОСОБА_6 було відсутнє право користування вказаним будинком. Предметом відчуження по спірному договору міни зі сторони відповідача ОСОБА_2 було зазначено, що у власника на час відчуження було наявним право власності на 1/3 частку квартири №4, що знаходиться в м. Харкові по вул. Саперна в буд. №20. Це виникло з положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», прийнятого 19.06.1992 року № 2482-ХІІ в редакції станом на 11.11.2003 року, про що свідчить відмітка органу приватизації, що проставлені у паспортах ОСОБА_2 та ОСОБА_15, де зазначено, що кожний з них отримав по 22,3 кв.м квартири, тобто по 1/3 частки від всієї квартири, яка має загальну площу 66,9 кв.м.

Також, як на доказ належності відповідачу ОСОБА_2 права спільної часткової власності на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на зазначену вище квартиру, ОСОБА_5 посилається на заяву співвласників ОСОБА_2, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про згоду на равенство часток по приватизації цієї квартири та про те, що кожному з них, у тому числі і ОСОБА_2 належить 1/3 частини. Також ОСОБА_5 зазначила, що на час посвідчення спірного договору міни попереднє складання, нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору про визначення часток у прав власності спільної сумісної власності на квартиру з метою подальшого посвідчення договору відчуження частки приватизованої квартири не було обовязковою умовою для подальшого відчуження частки у приватизованій квартирі.

Крім того вказала, що на момент укладання договору міни не потрібно ьуло дотримуватись норм, викладених, зокрема, у Конвеції «Про права дитини».

Суд, вислухавши представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_8, представника відповідача ОСОБА_7 державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області ОСОБА_5, дослідивши надані докази, вважає вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, наданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу від 13.09.2003 року придбала житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул.. Куйбишева,55. Договір купівлі-продажу посвідчений нотаріусом ОСОБА_7 нотаріальної контори Харківського району Харківської області, реєстр за № 1-1826.

(т.1 а.с.11)

11.11.2003 року ОСОБА_8 та ОСОБА_2 уклали між собою, договір міни, за яким ОСОБА_2 набув права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул.. Куйбишева,55, а ОСОБА_8 придбала право спільної часткової власності на 1/3 частину у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. Договір міни посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_7 нотаріальної контори Харківського району Харківської області, реєстр № 1-2216.

(т.1, а.с.14)

До укладання договору міни зазначена вище квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 Будь-яких документів, які б вказували на зміну режиму власності на квартиру АДРЕСА_3, а саме із спільної сумісної власності на спільну часткову власність із зазначенням часток у праві спільної часткової власності у ОСОБА_2, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, до укладання або одночасно із укладанням договору міни відсутні.

На момент укладання договору міни діяв Цивільний Кодекс Української РСР від 16.07.1963 року.

Відповідно до ст.. ст.. 241-243 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) до спірного договору міни повинні були застосовані правила договору купівлі-продажу. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Відповідач ОСОБА_8 мала малолітню дитину, позивача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та під час укладання спірного договору міни це не приховувала, що підтверджується свідоцтвом про народження від 20.12.1995 року, серії І-АМ, № 305766.

Після укладання договору міни відповідач ОСОБА_8 разом із дочкою заселилися в кімнату площею 11,7 кв.м зазначеної вище квартири, в якої разом проживають на теперішній час.

Позивач ОСОБА_16 не має самостійного права власності на квартиру АДРЕСА_4 і її право користування квартирою є похідним від права матері, відповідача по справі, ОСОБА_8

Іншого житла, окрім спірної частини квартири ОСОБА_8 не мала та не має, разом з нею проживала та проживає її дочка ОСОБА_6

На протязі 10 років позивач ОСОБА_6 вимушена проживати з чужими людьми: ОСОБА_11. ОСОБА_10, які не є родичами позивача, не є і не були опікунами або усиновителями. Відповідач ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не є подружжям.

Частина квартири, що належить ОСОБА_8 вочевидь, суттєво менша за житловою площею чим та , якою для проживання мала можливість користуватися позивач ОСОБА_6 в житловому будинку за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Куйбишева,55.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Отже у разі вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обов'язковою.

Згідно ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» необхідно установити з якою метою було придбано житло (поліпшення житлових умов сім'ї), чи придбане житло є єдиним житлом сім'ї дитини, чи є у сім'ї дитини інше житло, а також чи відчужено будинок, в якому сім'я проживала до цього.

Відповідно до ст..3 Конвенції «Про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікованої ОСОБА_17 Верховної ОСОБА_17 України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, суд повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, укладенням спірного договору міни були ущемлені права на той час малолітньої дитини ОСОБА_6, а саме юридично забезпечена можливість проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку, так як умовами проживання у ІНФОРМАЦІЯ_4 після укладення спірного договору міни, позивач ОСОБА_6, у той час неповнолітня дитина, та її мати ОСОБА_8 стали потребувати поліпшення житлових умов відповідно пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженого ОСОБА_17 міністрів УРСР і Укрпрофради за № 470 від 11 грудня 1984 року.

Суд вважає, що нотаріусом ОСОБА_7 державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області не були виконані вимоги діючого законодавства, оскільки не було дозволу органу опіки і піклування на право опікуна укладати, а піклувальника давати згоду на вчинення від імені підопічного угод, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації про відчуження майна, належного неповнолітнім, відмова від належних підопічному прав, поділ майна, поділ або обмін жилої площі, видача письмових зобов'язань тощо. Ці правила, поширюються і на угоди, що укладаються батьками (усиновителями) як опікунами чи піклувальниками своїх неповнолітніх дітей.

З інвентарних справ на житловий будинок розташований за адресою: Харківська область, Харківський район с. Циркуни, вул. Куйбишева,55 та квартири АДРЕСА_5 вбачається, що не були здійсненні будь-які суттєві зміни щодо перепланування, прибудови тощо, з моменту укладання спірного договору міни на даний час. Суд не звертає уваги на посилання представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 на п.17 ОСОБА_17 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" тому, що вказана ОСОБА_17 втратила чинність на підставі п. 32 ОСОБА_17 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Посилання представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 на висновок ОСОБА_18, судом до уваги не приймається, оскільки він не має відношення до справи, в ньому йдеться річ про перехід спадщини.

На момент укладення спірного договору міни, укладеного відповідачами ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 11.11.2003 року, за договором міни або купівлі-продажу з оглядом на норми ст. ст. 241, 241 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) передбачалось відчуження частки у праві спільної сумісної (а не спільної часткової) власності.

Відповідно ст. 48 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону .

Оскільки договором міни були суттєво порушені особисті та майнові права малолітньої дитини, суд вважає визнати недійсним спірний договір міни.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 суд вважає відмовити

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто по 243,60 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 3,10,11,88,209,212-215,218 ЦПК України; Законом України "Про охорону дитинства"від 01.01.2002 року, ст. ст. 48, 241, 242, ЦК УРСР (в ред.1963 року), ст. 3 Конвенції "Про права дитини" від 20.11.1989 року, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір міни житлового будинку, розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район с. Циркуни, вул. Куйбишева, №55 на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений 11 листопада 2003 року ОСОБА_7 державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області , реєстр №1-2216.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7 державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі по 243,60 грн. ( двісті сорок три гривні 60 копійок) з кожного

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя: Сітбаталова Н.І.