Ухвала суду № 59119728, 19.07.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 653/1324/15-ц Головуючий в І інстанції Хоменко В.Г.

Номер провадження 22-ц/791/1495/16 Доповідач Орловська Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Орловської Н.В.

Суддів: Кутурланової О.В.

Майданіка В.В.

секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 30 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И Л А :

09 червня 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на те, що 27.05.2009р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредит «розстрочка» в розмірі 5359,18 грн. строком на 24 місяці із платою 12% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

Оскільки відповідач порушила умови кредитного договору щодо своєчасного внесення щомісячних платежів, розмір яких встановлено в сумі 317 грн., і станом на 13.05.2015 року має заборгованість в розмірі 54440,28 грн., із яких: борг по кредиту - 5173,79 грн., по відсоткам - 694,11 грн., комісія - 1543,44 грн., пеня - 43960,36 грн., штраф фіксована ставка - 500 грн. та відсоткова ставка - 2568,58 грн., які просив стягнути із відповідача та судові витрати.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 30 березня 2016р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки суд не врахував, що п.5.5 умов і правил кредитування встановлений строк позовної давності п'ять років. Крім того, позичальник здійснила платіж 26.11.2011р. в розмірі 100 грн., 05.05.2015р. - 85,41 грн., та 15.10.2015р. - 3220,47 грн. на погашення заборгованості за кредитом, а тому перебіг п'ятирічного строку позовної давності перервався і з цього часу починається заново.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до положень ч.1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1049, ч.2 ст. 1054 ЦК України, позичальник, який допустив порушення виконання кредитного зобов'язання та не повернув суму кредиту із нарахованими згідно умов договору відсотками, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено наявними у справі письмовими доказами, що 27.05.2009р. сторони уклали у письмовій формі кредитний договір, за умовами якого на підставі заявки позичальника, підписаною ОСОБА_2, їй надано строковий кредит на придбання товару в розмірі 5359,20 грн. строком на 24 місяці до 27.05.2011р.

Погашення кредиту відбувається із 15.06.2009р. з сплатою щомісячно 1,0% на суму залишку заборгованості за користування коштами та винагороди за надання банківського інструменту в розмірі 64,31 грн. щомісяця. Позичальник зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки і винагороду в строки зазначені в Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка».

Текст Умов та правил кредитування, що діяли станом на час укладання договору, Банк надав лише в суді апеляційної інстанції (а.с.201-205), тоді як надані позивачем в суді першої інстанції Умови, почали діяти після укладання кредитного договору, а тому не можуть бути прийняті як доказ визначених сторонами умов надання кредиту. (а.с.16-34).

За змістом заявки позичальника погоджено, що погашення кредиту має здійснюватись із 15.06.2009р. шляхом сплати щомісячних платежів в розмірі 317 грн. у період із 15 по 20 число кожного місяця для чого банк відкриває позичальнику рахунок № НОМЕР_1 для зарахування коштів спрямованих на погашення кредиту.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи письмових доказів, обов'язок кредитора надати кредит відповідачці на оплату товару за правилами п.2.2. Умов, виконаний позивачем. Цей факт встановлений судом на підставі акту прийомки - передачі товару від 27.05.2009р. та оплати його за рахунком № 32 від 27.05.2009р. Вказані обставини та встановлений судом факт отримання кредиту не спростовані жодною із сторін. Рішення суду першої інстанції у цій частині не оскаржене. (а.с.100, 101, 201).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості та витягу з рахунку, відкритого на ім'я позичальника, вбачається, що погашення кредитної заборгованості від встановленого договором початку повернення кредиту із 15.06.2009р. щомісячні платежі не сплачувались до 26.05.2011р. Єдиний платіж в розмірі 100 грн. від 26.05.2011р. зарахований Банком на погашення кредитної заборгованості (а.с. 5,6,200).

Крім того, за змістом розрахунку вбачається, що заявлений позивачем розмір боргового зобов'язання за тілом кредиту в сумі 5259,20 грн., розмір заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 694,11 грн. встановлені кредитором станом на 30.05.2011р. Прострочена сума комісії 1543,44 грн., встановлена із 16.05.2011р.

Отже, виходячи із Умов кредитування «Розстрочка» та заявки позичальника, обов'язок сплатити вказані суми настав із 27.05.2011р.

Крім того, з підстав, зазначених у п. 5.3 Умов, у разі порушення Позичальником строків платежів за будь-яким із зобов'язань більше ніж на 30 днів виникає право Банку на стягнення неустойки штрафу як фіксованої ставки 500 грн. та відсоткової ставки від суми заборгованості в розмірі 2568,58 грн.

За визначенням ст. 256 ЦК України - позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена ст. 257 цього Кодексу, складає три роки, а ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг строку позовної даності, згідно ст. 253 ЦК України, починається з наступного дня після календарної дати або настання події з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг строку позовної давності починається з дня коли особа дізналась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначенням строку виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1,5 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін за договором, укладеним у письмовій формі у відповідності до ст. 259 ЦК України.

Правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у містах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений, якщо він підписаний стороною (сторонами) ( ч.1,2 ст. 207 ЦК України).

Представник Банку, в ході розгляду справи, заперечуючи факт пропуску строку позовної давності посилався на умови кредитного договору, визначені у п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, де встановлена позовна давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди і неустойки тривалістю п'ять років. А у п. 5.4 Умов встановлено право Банку нарахувати неустойку протягом трьох років з дня коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане позичальником, однак підпис позичальника щодо прийняття ним такої умови договору відсутній.

Однак, викладена умова не міститься у тексті заяви позичальника із підписом ОСОБА_2 від 27.05.2009р., як позичальника про надання кредиту. (а.с.6-10, 98,102).

Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів про те, що умови про збільшення загального та спеціального строків позовної давності розумів відповідач, підписуючи заяву про надання кредиту та надав згоду на таке збільшення, суд першої інстанції правомірно виходив із вимог законодавства щодо встановлення загального трирічного строку позовної давності та річного строку позовної давності для застосування неустойки у вигляді штрафу.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11.03.2015р., № 6-240цс14 від 11.02.2014р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що строк дії договору настав 27.05.2011р., проте у визначений строк відповідач кредит не повернула, а позивач звернувся до суду із позовом лише 09.06.2015р., поза межами встановленого законодавством трирічного строку позовної давності, кінцевий строк настання якого є 27.05.2014р.

Початок перебігу строку позовної давності на стягнення неустойки у вигляді штрафу настає у кредитора після 27.06.2011р. та триває протягом одного року в межах спеціального строку, встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові згідно ч.4 ст. 267 цього Кодексу, за умови, якщо про застосування строку позовної давності заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення, як це передбачено ч.3 цієї ж статті.

Розглядаючи спір суд першої інстанції за заявою відповідача застосував строк позовної давності, цей факт, а також дотримання судом порядку застосування строку позовної давності у даному спорі не заперечений, а тому предметом апеляційного перегляду не є.

За змістом доводів апеляційної скарги та пояснень представника позивача в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що підставою для стягнення кредитної заборгованості поза межами строків, наведених вище, позивач пов'язував із тією обставиною, що списання заборгованості здійснено із рахунку позичальника 05.05.2015р. - 85,41 грн., та 15.10.2015р. - 3220,47 грн., а тому перебіг строку позовної давності перервався і з цього часу починається заново.

Проте, такі доводи висновку суду не спростовують, оскільки в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що на примусовому виконанні ВДВС Генічеського РУЮ в Херсонській області перебував виконавчий лист № 2-843/07 від 24.01.2008р., виданий на виконання рішення Генічеського районного суду Херсонської області, яке набуло чинності 15.12.2007р., про дострокове стягнення із ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» кредитної заборгованості в сумі 3651,93 грн. та понесених витрат в сумі 81 грн. Вказаний виконавчий лист звернутий до виконання 15.12.2010р. ( а.с.198).

За повідомленням органу примусового виконання від 04.08.2015р. стягнення боргу здійснювалось шляхом утримання із пенсії боржника і станом на 03.08.2015р. борг в сумі 341,64 грн. перераховано на рахунок стягувача боргу, залишок складає 3391,29 грн. (а.с. 197,198).

Згідно платіжної квитанції від 08.10.2015р. ОСОБА_2 перерахувала на рахунок виконавчої служби суму 3536,82 грн., за цільовим призначенням сплата заборгованості (а.с.196). Згідно постанови старшого державного виконавця ВДВС Генічеського РУЮ в Херсонській області від 12.10.2015р. закінчено виконавче провадження з причин його фактичного виконання. (а.с.108,109)

Однак, вказаний платіж, який від органу примусового виконання Банк отримав на виконання виконавчого листа № 2-843/07 від 24.01.2008р, виданого Генічеським районним судом Херсонської області, як і решти платежів в сумі 85,41 грн. за період із 05.05.2015р. по 15.10.2015р., Банк зарахував в сумі 3220,47 грн. на погашення кредиту, який є предметом спору у даній справі, тоді як на примусовому виконанні стягнення заборгованості за цим кредитом не перебувало. (а.с.200).

Жодних доказів на підтвердження факту списання коштів із всіх поточних рахунків позичальника за правилами п. 3.2.5. Умов кредитування (а.с.202) позивач не надав.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку про недоведеність позивачем факту переривання строку позовної давності, та помилковість висновків суду першої інстанції щодо його пропуску позивачем.

Оскільки справа розглянута з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий ____ Н.В.Орловська

Судді: ____ О.В.Кутурланова

____ В.В.Майданік