Ухвала суду № 59118799, 20.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №576/2498/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Васянович В. М.Номер провадження 22-ц/788/1157/16 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Назарова О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 травня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,

третя особа: ОСОБА_5,

про визнання недійсним спадкового договору,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3000 грн. судових витрат за надання правової допомоги.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Позивачка ОСОБА_3 являється рідною сестрою відповідачки ОСОБА_4 та третьої особи у справі - ОСОБА_5 (а.с.8).

ОСОБА_6 являється батьком ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

ОСОБА_6 належали на праві власності жилий будинок з надвірними будівлями на підставі договору купівлі-продажу від 03 вересня 1981 року та земельна ділянка площею 0,0891 га на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 вересня 2014 року, які розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.154-155, 53).

23 травня 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали спадковий договір, відповідно до якого, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті поклав на свою доньку ОСОБА_4 зобов'язання по виконанню розпоряджень щодо своєї смерті та у разі виконання цих зобов'язань передає у власність належне нерухоме майно: жилий будинок з надвірними господарськими, побутовими будівлями та земельну ділянку які розташовані по АДРЕСА_1. Право власності на вказане майно переходить до Набувача після смерті Відчужувача ( п. 1.7) (а.с.154-155, 53).

За спадковим договором ОСОБА_6 поклав на ОСОБА_4 наступні розпорядження :

надання побутових послуг, придбання ліків у разі хвороби, сплата комунальних платежів; у разі смерті: організувати поховання у м. Глухові згідно з обрядом православної церкви, відзначити роковини смерті Відчужувача; після спливу одного року після смерті Відчужувача, але не пізніше 6 місяців після спливу цього строку встановити на його могилі намогильну споруду.

ОСОБА_4 за спадковим договором взяла на себе зобов'язання виконати вищеназвані розпорядження (а.с.53-54).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а.с.7)

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 помер перебував під наглядом лікарів Глухівської ЦРЛ з 2005 року. За останні п'ять років перед смертю йому встановлювались наступні діагнози : церебросклероз ХПМК, гіпертонічна хвороба І ст., хронічний панкреатит, хронічний холецистит, остеохондроз, хронічний гастрит, дифузний кардіосклероз, хронічний холецистопанкреатит, жовтяниця неясного ґенезу, холедохектазія, Са жовчного міхура?, киста правої нирки, патологічне утворення селезінки (лімфома?).

Згідно довідки Третьої ОСПЛ від 10.03.2016 № 169 - ОСОБА_6 до лікаря-психіатра Третьої ОСПЛ м. Глухів не звертався; в наркологічному відділенні Глухівської ЦРЛ не лікувався, на обліку у лікаря- нарколога не перебував (довідка від 11.03.2016 № 635/01-13) ( ас. 132-133).

Як на підставу для задоволенні позову позивачка у позовній заяві посилалась на те, що вважає спадковий договір незаконним, оскільки батько на час його укладення не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Зокрема, що на час укладення спірного договору батьку виповнилось 87 років і наявні у нього захворювання свідчать про те, що "на час вчинення правочину він перебував у такому стані, який дає право сумніватися в тому, що він усвідомлював значення своїх дій та міг ними керувати. Тим більше, що прочитати і підписати власноруч спадковий договір ОСОБА_6 ніяк не міг ув тому стані" .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги про протилежне не можна визнати обґрунтованими. При цьому виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

При вирішенні даної справи колегія суддів враховувала також судову практику, яка склалася щодо застосування положень ст. 225 ЦК. Зокрема, названа норма права застосовується до правочинів, які вчинені дієздатною особою, але за обставин, що свідчать про тимчасову наявність у неї такого стану, який призводить до дефектів у формуванні внутрішньої волі та її справжнього волевиявлення. За ст. 203 ЦК однією з умов чинності правочину є дотримання вимоги закону про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У ч. 1 ст. 225 ЦК законодавець визначив умови фактичного стану, які не дозволяють дієздатній фізичній особі адекватно виразити свою волю щодо вчинюваного правочину.

Для визнання правочину таким, що має дефекти волі і волевиявлення, а врешті є недійсним, необхідна наявність хоча б одного з двох фак¬торів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: дієздатна фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними. З метою встановлення такого стану громадянина в момент вчинення правочину суд може призначити судово-медичну експертизу. Проте наявність (відсутність) такого стану може бути доведена й іншими допустимими доказами.

Причини стану особи, при якому вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, можуть бути різними: сильне нервове хвилюван¬ня, тимчасовий психічний розлад, травма, больовий шок, сильне алкогольне чи наркотичне сп'яніння тощо. Самостійне приведення фізичної особи у та¬кий стан не перешкоджає можливому визнанню укладеного нею правочину недійсним.

Проаналізувавши наявні у справі докази колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність у справі доказів, які б підтверджували доводи позивачки про те, що на час укладення спадкового договору ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

З висновку судово-психіатричної експертизи №108 від 24 березня 2016 року вбачається, що ОСОБА_6 під час укладення спадкового договору зі ОСОБА_4, посвідченого Глухівською міською державною нотаріальною конторою 23 травня 2015 року, хронічним психічним захворюванням не страждав, не виявляв ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності і за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.131-133).

Крім того, під час розгляду справи позивачка не надала доказів, які б з достовірністю свідчили про те, що під час укладення спадкового договору її батько не усвідомлювала значення своїх дій або не міг керувати ними. Вбачається, що усі її доводи з цього приводу ґрунтуються не на фактах, а лише на припущеннях, які зводяться до того, що у неї з батьком були добрі відносини та що "якби батько був у нормальному стані, він обов'язково покликав би її і у її присутності вирішував би питання щодо укладення договорів та розпорядження своїм майном на випадок смерті" (зі змісту позовної заяви).

З пояснень позивачки у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що с. Береза (у якому проживає позивачка) від м. Глухова (у якому проживав покійний ОСОБА_6.) знаходиться на відстані 6 км. У 2015 році позивачка провідала батька на Різдво, потім спілкувалась з ним тільки по телефону; останні 2 місяці перед смертю батька з ним не спілкувалась, зі слів позивачки, з тієї причини, що відповідачка забрала у батька телефон. 20.06.2015 р. відповідачка їй зателефонувала і повідомила про те, що батько помирає та запропонувала їй приїхати, попрощатись з ним, але коли вона приїхала, то батько вже втратив свідомість, а тому вона поїхала додому. 23.06.2015 р. батько помер.

Таким чином вбачається, що позивачка не зустрічалась з батьком на протязі п'яти місяців до укладення ним спірного спадкового договору, лише спілкувалась з ним по телефону, а за місяць до укладення названого договору їх спілкування по телефону припинились. За таких обставин та за відсутності відповідних доказів у справі твердження позивачки про те, що її батько вчинив спадковий договір у момент, коли не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, - ґрунтуються лише на її припущеннях.

Як на підставу для скасування постановленого у справі рішення ОСОБА_3 посилається на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував те, що ОСОБА_6 не міг сам прочитали, усвідомити зміст спадного договору та не міг підписати його власноруч. У зв'язку з цим договір з участю ОСОБА_6 повинен був укладатись з деякими процедурними особливостями, передбаченими законом відносно інших правочинів, зокрема, заповіту. Зазначає, що спадковий договір був посвідчений нотаріусом з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки ОСОБА_6 в силу свого престарілого віку, немічності в результаті наявності хвороб, зокрема, пов'язаних з дефектами зору та слуху, а також, будучи неграмотним, неписьменним, потребував більш уважного та індивідуального підходу з боку нотаріуса при укладенні спадкового договору, а не тільки прочитування йому договору вголос.

Колегія суддів не перевіряє обґрунтованості вищеназваних доводів апеляційної скарги, оскільки вони виходять за межі заявленого у справі позову. При цьому колегія суддів керується вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, відповідно до якої під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка не заявляла в установленому порядку позов про визнання спадкового договору недійсним з тих підстав, що його посвідчення відбулось з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому доводи позивачки з цього приводу не перевірялись по суті і судом першої інстанції. Колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду постановлене з дотриманням вимог ст.ст. 118, 119 та 31 ЦПК України, якими, зокрема, передбачено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції; позовна заява подається в письмовій формі. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Крім того, ч. 2 ст. 31 ЦПК передбачається, що позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову лише до початку розгляду судом справи по суті. В той же час позивачка сама не заперечує того, що підставу позову вона змінила вже під час розгляду справи по суті шляхом надання відповідних пояснень у судовому засіданні суду першої інстанції.

В той же час слід зазначити, що позивачка не позбавлена можливості оспорювати спадковий договір з інших, передбачених законом, підстав шляхом пред'явлення відповідного позову у іншій цивільній справі.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -