Ухвала суду № 59116377, 19.07.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1583/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Гармаш Т. І.

Доповідач Чорнобривець О. С.

УХВАЛА

Іменем України

19.07.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Потапенка В.І.

Черненка В.В.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука В.В. на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2016 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Паламарчука В.В. до ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

У січні 2016 року ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Паламарчука В.В. звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5 про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у сумі 10338,08грн. як необґрунтовану виплату за договором банківського вкладу «Стандартний», що був укладений 24 листопада 2014 року між ПАТ «Банк національний кредит» та відповідачем.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що вкладник ОСОБА_5 звернулась до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору, а тому банк повинен був сплатити проценти по вкладу за зніженою ставкою 2,0 % річних.

Проте, 27 березня 2015 року між банком та відповідачем був укладений договір № 1 про внесення змін до договору № 255278-ДР-002 банківського вкладу «Стандартний» згідно з умовами якого Банк прийняв на себе зобов'язання сплатити вкладнику суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою.

Посилаючись на вказані обставини, банк вважає, що вказаний договір є нікчемним з підстав визначених п.1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 10 338, 08 грн., що є різницею між сумою процентів виплачених за ставкою при повернення вкладу та сумою процентів за зниженою ставкою при достроковому розірванні депозитного договору. З підстав, передбачених ч. 2 ст. 215, ст. 216 , 387, 1212 ЦК України та ч. 5 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», просив задовольнити позов.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі банк, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука В.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача у поданій заяві не заперечує проти розгляду справи за їх відсутності.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Судом встановлено, що між банком та відповідачем ОСОБА_5 24 листопада 2014 року був укладений договір банківського вкладу «Стандартний» строком на 3 місяці (92) дні з 24 листопада 2014 року по 24 лютого 2015 року в національній валюті (з капіталізацією процентів), відповідно до якого банк відкрив вкладнику ОСОБА_5 депозитний рахунок, а вкладник вніс на цей рахунок грошові кошти у сумі 175187, 33 грн.

Згідно умов договору банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 24,25 % річних(п.2.3.).

У разі дострокового розірвання договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0 % річних(п.3.7).

09.02.2015 року між банком та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір кредиту, за яким вона отримала 100000грн., з кінцевим терміном погашення не пізніше 08.02.2016року. У забезпечення зобов'язання за вказаним кредитним договором був укладений договір застави майнових прав, згідно якого ПАТ «Банк Національний кредит» було передано у заставу майнові права на отримання грошових коштів в сумі 175187,33 грн., а також нараховані проценти, що розміщені на депозитному рахунку банківського вкладу «Стандартний» від 24.11.2014 року.

У зв'язку з цим, депозит було залучено на час дії кредитного договору з 24 листопада до 14 лютого 2016року, про що сторонами внесено зміни до п.2.2. частини 2 договору банківського вкладу(а.с.107-108).

У зв'язку з достроковим виконанням зобов'язань за кредитним договором позичальником ОСОБА_5, 26 березня 2015року між нею та банком був укладений договір про його розірвання та припинення прав та обов'язків за цим договором(а.с.84).

Право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою(ст. 593 ЦК України).

У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві( ч.3 ст.593 ЦК України).

Таким чином, після припинення дії договору застави майнових прав, банк зобов'язаний повернути вкладнику за його заявою суму депозиту та суму нарахованих процентів на вимогу вкладника. Таки умови прописані й у договорі про внесення змін №1 до договору банківського вкладу від 09 лютого 2015року.

Поясненнями сторін та виписками по особовому рахунку ОСОБА_5 підтверджується, що станом на 09.02.2015 року вихідний залишок по депозиту складав 181114, 20грн.(а.с.12), 09.02.2015 року згідно з кредитним договором отримала кредит у сумі 100000грн. та 17.03.2015року погасила його за рахунок власних майнових вимог до банку за договором банківського вкладу № 255278-ДР-002 від 24.11.2014 року, які були передані у заставу (а.с.127-129).

З заявою про повернення вкладу ОСОБА_5 звернулась до банку 19.03.2015року, тобто після виконання зобов'язань за кредитним договором, що не порушує умови укладених між сторонами договорів.

Таким чином, встановлено, що під час дії договору банківського вкладу та під час дії договору застави майнових прав, відповідач із заявою до банку про повернення депозитного вкладу не зверталась. Тому у банка на час повернення депозитного вкладу не було підстав для застосування зниженої відсоткової ставки до 2% відповідно до п.3.7договору.

Суд першої інстанції, оцінюючи договір від 27 березня 2015 року щодо відповідності його вимогам статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з тих підстав, що за його умовами Банк прийняв на себе зобов'язання сплатити вкладнику суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою через достроковість повернення, обґрунтовано визнав доводи позивача недоведеними, оскільки укладений договір немає ознак нікчемного правочину у розумінні ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а з урахуванням викладених обставин, договір фактично не мав правових наслідків.

Правильними є висновки суду, з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, про те, що правила ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин, що мають договірний характер, не застосовуються.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду у суді першої інстанції, та належно оцінені.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Паламарчука В.В., відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: