Рішення № 59116375, 20.07.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1492/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Потапенко В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2016 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого-судді Потапенка В.І.

Суддів Черненко В.В., Чорнобривець О.С.

секретар Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.04.2016 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності та розподіл спільного майна, -

ВСТАНОВИЛА:

11.08.2014 року ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності та розподіл спільного майна.

Рішенням Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.04.2016 року позов задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сімєю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з листопада 2005 року по серпень 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку розподілу спільно набутого майна подружжя 67282 (шістдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві ) грн.. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на проведення експертиз у розмірі 4660 (чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 60 коп. та судовий збір в розмірі 616,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь Держави судовий збір в розмірі 56,32 грн. та 551,20 грн. не майнова складова позовної заяви.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.04.2016 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду , обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення , з підстав , передбачених ст. 309 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено , що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходилися у фактичних шлюбних відносинах , вели спільне господарство та мали спільний бюджет , а саме: здійснювали ремонт будинку , придбали автомобіль «DAEWOO Lanos».

Цей факт також підтверджується довідкою про склад родини, виданої станом на 13.03.2006 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, однією родиною як чоловік та жінка, вели спільне господарство (а.с.61 том 2) та довідкою ПАТ «Кіровоградобленерго» від 06.04.2016 року з якої вбачається, що ОСОБА_3 сплачувала за спожиту електроенергію в період з березня 2006 по липень 2014 року за адресою вул. Глінки, 29 м. Знамянка о/р 080201/096 споживача ОСОБА_2 (а.с.62, 63-64 том 2).

Між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа-Банк» 13.03.2008 року укладено договір кредиту №700004485 для купівлі автомобіля «DAEWOO Lanos» та рахунок-фактурою, графіком погашення заборгованості, довідкою-рахунком, актом прийому-передачі автомобіля (а.с. 10-13 том 1), а 19.02.2009 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Альфа-Банк» - укладено договір поруки до зазначеного вище кредитного договору.

Суд першої інстанції віднісся критично до пояснень відповідача ОСОБА_4, яка є донькою ОСОБА_2 та не взяв їх до уваги, оскільки вбачає зацікавленість у цьому питанні, також не прийняв до уваги довідку квартального комітету від 28.08.2014 року, оскільки у судовому засіданні голова квартального комітету ОСОБА_5 спростувала інформацію надану у вказаній довідці (копія довідки а.с. 203 том1).

З врахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції з посиланням на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 3, 60, 70, 71, 74 Сімейного Кодексу України, п.4 ч.1 ст.365, ч.3 ст. 368, ст.392 Цивільного Кодексу України, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому суд зазначив, що оскільки експертизою встановлена загальна вартість витрачених грошових коштів сторін по справі під час спільного проживання та ведення спільного господарства, тому суд першої інстанції прийняв до уваги як належний доказ, а також враховуючи те, що автомобіль придбався, як встановлено судом першої інстанції, під час спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу і даний факт підпадає під дію сімейного кодексу, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що проведена оцінка автомобіля, а також поділ його вартості є належним в даній справі (а.с. 106-109, 146-184).

Також , суд першої інстанції дійшов висновку, що спільно набуте майно сторін за час проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, складається із невідємних поліпшень будинку№29/2 по вул. Глінки в м. Знамянка Кіровоградської області, придбаних речей на загальну сумустаном на серпень 2014 року 67810,01 грн., а також із автомобіля НОМЕР_1 вартістюстаном на серпень 2014 року 66755,21 грн. В звязку з тим, що невідємні поліпшення будинку є неподільними, а також враховуючи те, що автомобіль на час розгляду справи належить іншій особі, позивач не може отримати його в натурі в порядку розподілу спільно набутого майна, суд першої інстанції дійшов висновку, що можливо відступити від принципів поділу майна в натурі, а виразити це в грошовому еквіваленті, тому і стягнуто з ОСОБА_2 вартість автомобіля в сумі, визначеної експертом 66755, 21 гривень, а також грошову компенсацію різниці вартості спільно набутого майна в розмірі 527,40 грн., а всього 67282 (шістдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 60 коп.

Разом із тим , повністю погодитися з висновками суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦП України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доводи апеляційної скарги щодо зацікавленості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які допитані в суді першої інстанції є необґрунтованими. Скаржником не зазначено у чому полягає зацікавленість допитаних у судовому засіданні свідків під присягою та попередженням про кримінальну відповідальність. ( т.2 ас. 10 - 15) Як вбачається із роздруківки журналу судового засідання від 17.02.2016 року допитані свідки є сусідами : ОСОБА_7 проживає у другій половині будинку ; ОСОБА_6 приходила до сторін додому, знає відповідача як чоловіка позивачки років 10-11 ; ОСОБА_8 знає сторін з 2005 року , вони проживали у сімейних стосунках ; ОСОБА_12 , донька позивачки пояснила , що донька відповідача ОСОБА_4 є хрещеною матірю її доньки; ОСОБА_13 проживає через один будинок з сторонами , знає їх з 2008 року як подружню пару; ОСОБА_14 знає позивача з 2000 року , а відповідача з 2004 року , стосунки у них були подружні , бюджет спільний . Таким чином вищезазначені свідки підтвердили факт проживання сторін однією сімєю у період , зазначений позивачкою і висновок суду першої інстанції щодо встановлення факту спільного проживання однією сімєю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з листопада 2005 року по серпень 2014 року є правильним та відповідає матеріалам справи.

Про те, що позивач постійно проживала за адресою м. Знамянка від. Глінки 29/2 свідчить і довідка ПАТ «Кіровоградобленерго» про сплату коштів за спожиту електроенергію саме ОСОБА_3 з березня 2006 року по липень 2014 року та роздруківка особового рахунку ОСОБА_2 ( т. 2 ас. 62-64) Також зазначену обставину підтверджують і записи у медичній картці позивача та у епікризі , де її місцем проживання зазначено м. Знамянка вул.. Глінки , 29 ( т.2 ас. 65-66) Ці обставини , проживання однією сімєю підтверджують і надані позивачем фотографії сторін з дітьми та онуками ( т.2 ас. 2-9) та акт , складений сусідами сторін ( т.1 ас. 7)

Щодо довідки квартального комітету № 5 від 28.08.2014 року за № 72 про не проживання ОСОБА_3 за адресою м. Знамянка вул.. Глінки 29/1 , слід зазначити , що суд правильно не прийняв її до уваги, оскільки голова квартального комітету ОСОБА_5 допитана в судовому засіданні спростувала інформацію, надану у вказаній довідці. ( т.1 ас. 203)

Посилання скаржника на розгляд справи за його відсутності, як на порушення процесуального права - необґрунтоване, оскільки у матеріалах справи міститься розписка про його повідомлення. Клопотання адвоката ОСОБА_15, який представляє інтереси ОСОБА_2, щодо перенесення розгляду на іншу дату, суд не визнав поважним , а тому правильно продовжив розгляд справи по позову , який було подано 11.08.2014 року (а.с. 79 т.2).

Є необгрунтованими і доводи скарги щодо не врахування експертом пояснень відповідача про те, що всі проведені у будинку поліпшення були здійснені ним особисто з серпня 2014 року до проведення експертизи , оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин не надано. Разом із тим , позивачем на спростування зазначених тверджень надано копії договорів підряду від 28.05.2009 року, 10.08.2011 року, 08.09.2010 року на встановлення метало пластикових виробів за адресою м. Знамянка від Глінки , 29 на яких маються відмітки про їх оплату на суми : 4500 грн, 1400 грн, 916.00 грн., 1345,66 грн. ( т. 1 ас. 15-20) Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено договором між ними. На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, невідємні поліпшення у належному відповідачу будинку здійснено у період проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу з листопада 2005 року по серпень 2014 року за спільні кошти , а тому зазначені поліпшення є обєктом спільної сумісної власності сторін і їх частки є рівними по Ѕ кожному. Будь-якої домовленості щодо відступлення від засад рівності часток у спільному майні сторонами не надано.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 61 від 19.10.2015 року вартість Ѕ частини невідємних поліпшень, зроблених у будинку № 29/2 по вул.. Глінки в м. Знамянка становить 33905,00 грн. Враховуючи вищезазначене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість Ѕ частини невідємних поліпшень у сумі 33905,00 грн. і доводи апеляційної скарги такий висновок суду першої інстанції не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для визнання легкового автомобіля НОМЕР_2 спільною сумісною власністю сторін, колегія суддів вважає їх обгрунтованими. Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Як встановлено судом першої інстанції і сторонами не заперечується, що для купівлі автомобіля «DAEWOO Lanos» вартістю 62600.00 грн. між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа-Банк» 13.03.2008 року укладено договір кредиту №700004485. Таким чином , автомобіль було придбано не за спільні кошти сторін , а за отримані від Банку особисто ОСОБА_2 кредитні кошти.

Жодного доказу про те, що сторони за спільні кошти здійснювали погашення кредиту і у звязку із цим придбаний автомобіль набув статусу спільного сумісного майна позивачем не надано. Разом із тим, відповідач на спростування доводів позивача про те, що автомобіль «DAEWOO Lanos» є спільним майном сторін надав суду розписку про те, що ОСОБА_16 подарувала йому 63000.00 грн. для придбання автомобіля Део ( Ланос») Посилання представника позивача на те, що розписка є фіктивною і гроші відповідачу не передавалися колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки доказів на підтвердження зазначених доводів суду не надано. Таким чином позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття сторонами спільної сумісної власності на автомобіль «DAEWOO Lanos» , а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

Висновок апеляційного суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України по справі 6-148 цс 12 від 12.12.2012 року . Зокрема у правій позиції ВСУ зазначив, що аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сімї. Тоді як ст. 60 СК України презюмує, що майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові і жінці на праві спільної сумісної власності.

Виходячи з вище наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення в частині розподілу спільного сумісного майна з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для його скасування у частині розподілу спільного сумісного майна і розподілу судових витрат та ухвалення в цій частині нового рішення.

Керуючись ст. 303, п.3 ч. 1 ст. 307, п.2, 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.04.2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку розподілу спільно набутого майна подружжя 67282 (шістдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві ) грн.. 60 коп., витрат на проведення експертиз у розмірі 4660 (чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 60 коп. та судового збору в розмірі 616,50 грн. , стягнення з ОСОБА_2 на користь Держави судового збору в розмірі 56,32 грн. та 551,20 грн. немайнової складової позовної заяви скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку розподілу спільно набутого майна вартість Ѕ частини невідємних поліпшень будинку у сумі 33905,00 гривень , 4070,40 грн. витрат на проведення експертизи, 616, 50 грн. сплаченого судового збору . У задоволенні позовних вимог щодо визнання автомобіля НОМЕР_1 спільним майном та визнання права власності на Ѕ частину автомобіля відмовити. В решті рішення залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді :