Ухвала суду № 59115376, 21.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1796/16-ц 21.07.2016 21.07.2016 21.07.2016

Справа 489/1796/16-ц

Провадження № 22ц-/784/1704/16 Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 59 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участю:

позивачів ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Гайбатової З.Н.,

представника третіх осіб - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення

Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2016 року

за позовом

ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_6 і ОСОБА_2 звернулися з позовом до Миколаївської міської ради з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вони зазначали, що їм на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою на праві користування. Вони бажають безоплатно отримати у власність земельну ділянку, але не можуть цього зробити, оскільки відповідач не дозволив складання технічної документації без згоди та погодження із суміжними землекористувачами, з якими у них є спір з цього приводу.

Посилаючись на викладене позивачці просили зобов'язати Миколаївську міськраду надати їм дозвіл на розроблення та затвердження технічної документації на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без згоди суміжних землекористувачів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, про задоволення позову. На думку заявника, висновки суду суперечать вимогам матеріального права та обставинам справи.

Представники відповідача та третіх осіб, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивачам належить 1/4 частина будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 1987 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, яка в цей період перебувала у шлюбі зі ОСОБА_2

Колишньому власнику будинку ОСОБА_10 рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 11 березня 1954 р. № 112 було відведено 540 кв.м земельної ділянки, яка мала адресу АДРЕСА_2 Рішенням виконкому міської ради від 19 травня 1981 року № 479 вказані особі додатково залишено у тимчасове користування 23 кв.м земельної ділянки.

У 1968 році рішенням виконкому Миколаївської міської ради ОСОБА_10 надана згода на заміну адреси з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1

Землекористувачами суміжник земельних ділянок (АДРЕСА_4, АДРЕСА_3, АДРЕСА_1) є ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_12

Суміжні землекористувачі відмовляються надати погодження позивачам, необхідне для приватизації земельної ділянки, у зв'язку з наявністю спору щодо порядку користування земельними ділянками та конфігурацією суміжних меж.

У зв'язку з чим, позивачі звернулись до відповідача із заявою про погодження (встановлення) меж земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_1 без згоди суміжних землекористувачів, оскільки в них з сусідами неприязні стосунки.

Однак, комісією Миколаївської міської ради з розгляду земельних спорів в задоволенні звернення щодо оформлення правових документів на земельну ділянку без згоди суміжних землекористувачів - відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що на орган місцевого самоврядування, до компетенції якого входить вирішення питання про дачу дозволу для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичним особам, є колегіальним органом. Враховуючи викладене, та встановивши наявність спору між сторонами щодо меж земельної ділянки, суд дійшов правильного висновку про те, що за таких умов на Миколаївську міськраду не може бути покладено обов'язку дати дозвіл на затвердження технічної документації без згоди суміжних землекористувачів. У зв'язку з чим, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Доводи в апеляційній скарзі суперечать доказам у справі та вимогам матеріального права.

Так, в відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органі місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно положень статті 183 Земельного кодексу України та ст. 2 ЗУ «Про землеустрій» встановлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів віднесено до питань землеустрою.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

За наслідками розгляду звернення зацікавленої особи, орган місцевого самоврядування має прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати відмову у його наданні.

Підставами відмови згідно зі ст. 118 Кодексу можуть бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

У разі позитивного прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі, в порядку Закону України «Про землеустрій», слід замовити у землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому визначним є відсутність спору між суміжними землекористувачами щодо меж земельних ділянок, якими вони користуються.

Отже, при наявності спору між суміжними землекористувачами щодо меж земельних ділянок, а також їх наявності, покладення обов'язку на орган місцевого самоврядування дати дозвіл на виготовлення технічної документації без згоди суміжних користувачів, а отже за варіантом та порядком користування земельною ділянкою в певних межах, визначених лише в даному випадку позивачами, суперечить вимогам закону та порушує права третіх осіб.

Позивачі не позбавлені права вирішення спору у встановленому порядку щодо меж земельних ділянок та порядку користування земельними ділянками, можливості судового захисту своїх відповідних прав, а отже наступного отримання у власність земельної ділянки.

За викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильного по суті рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну ОСОБА_6 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.Я. Мурлигіна

Судді: В.І. Козаченко

Л.М. Царюк