Ухвала суду № 59114173, 18.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5384/16 Справа № 191/3927/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» в особі Синельниківського району електричних мереж про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно протоколу №88 від 10 жовтня 2013 року комісії Синельниківського РЕМ ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» на підставі акта про порушення №Д017078 від 08 жовтня 2013 року, ОСОБА_2, як споживачу нараховано борг 41263,77 грн. вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ним правил користування електроенергії. З ним було укладено договір реструктуризації №45 від 18 листопада 2013 року на зазначену суму з виплатою щомісячно 1146,22 грн. 08 листопада 2015 року ним отримано лист від ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» за №31361/1100 від 04 листопада 2015 року та Попередження про припинення користування електричною енергією №6\н від 03 листопада 2015 року, згідно якого зазначено, що в разі несплати до 03 грудня 2015 року заборгованості відповідно до Договору №45, буде припинено постачання електричної енергії. Зокрема, в Договорі №45 вказано, що ОСОБА_2 зобовязаний виплатити заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 41263,77 грн. до 01 листопада 2016 року, з оплатою до 01 числа кожного місяця 1146,22 грн. Оскільки позивачу 76 років та розмір щомісячної пенсії становить 1370 грн., то останній вважає, що умови договору є несправедливими.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним Договір №45 від 18 листопада 2013 року укладений між ним та ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» в особі Синельниківського центру обслуговування клієнтів.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено, з чим він не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем укладено договір №45 від 18 листопада 2013 року про реструктуризацію суми заборгованості, нарахованої по акту про порушення ПКЕЕН №Д 017078 від 08 жовтня 2013 року за заявою позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2014 року та рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2015 року, встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору №0273408 від 02 жовтня 2002 року, є споживачем з користування електроенергії за адресою вулиця Пролетарська, будинок 88А у м. Дніпропетровськ.

08 жовтня 2013 року за вказаною адресою контролерами ПАТ ДТЕК «Дніпрообленерго» було виявлено порушення п. 48 ПКЕЕН та ст. ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», а саме, використання недооблікованої електричної енергії за допомогою самовільного підключення до електричної мережі поза засобом обліку, відкритим способом.

За фактом виявленого порушення відповідачем був складений Акт №Д017078 та акт про вимір зразку дроту від 08 жовтня 2013 року та в той же день було відключено ОСОБА_2 від постачання електроенергії.

Відповідно до п. 53 ПКЕЕН було виконано розрахунок суми збитків за період з 22 листопада 2010 року по момент виявлення порушення, тобто 08 жовтня 2013 рік, на суму в розмірі 41263,77 грн.

Розмір завданого збитку розраховано відповідно до оформленого акту про виявлення порушення згідно з п. 3.1.5 ф. 2.7 Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН, затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року №562, який передбачає самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника або іншого споживача (власника мереж) з порушенням схеми обліку. Обсяг недорахованої електроенергії 76575,86 кВт*г на суму 41263,77 грн.

Внаслідок порушення ОСОБА_2 ПКЕЕН та з метою подальшого відновлення електропостачання, між ним та відповідачем 18 листопада 2013 року було укладено договорі реструктуризації, згідно умов якого споживач боржник зобовязався сплачувати до 01 числа кожного місяця 1146, 22 грн. до 01 листопада 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався положеннями ЦК, ЦПК України та виходив з того, що посилання позивача на укладення договору реструктуризації під впливом тяжких обставин, а саме відсутності електропостачання, є необґрунтованими та недоведеними, а тому не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, на те, що судом не було застосовано норми Законів України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» і «Про виконавче провадження», згідно яких встановлено, що відрахування з пенсії обмежене до 20%, а в окремих випадках до 50%, в той час, як встановлені платежі за договором реструктуризації у розмірі 1146,22 грн. становить 90% пенсії ОСОБА_2

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги, оскільки волевиявлення позивача на укладення договору про реструктуризацію боргу підтверджується його заявою, крім того, підписуючи даний договір, ОСОБА_2 підтвердив свою згоду та визнав розмір спричиненого ним збитку відповідачу внаслідок самовільного підключення до електромереж.

Статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року №575/97-ВР встановлена відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику і визначено, що правопорушенням в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до обєктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Договір №45, який позивач просить визнати недійсним, було укладено внаслідок порушення ОСОБА_2 ПКЕЕН, що підтверджується актом про порушення ПКЕЕН №Д017078 від 08 жовтня 2013 року.

Слід звернути увагу, що дії відповідача щодо встановлення щомісячних платежів розміром 1146,22 грн. не є обовязком позивача, а є лише рекомендацією сплатити нараховану заборгованість для подальшого електропостачання.

Крім того, норми Законів України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» і «Про виконавче провадження» щодо встановлених обмежень відрахування з пенсії до 20%, в окремих випадках до 50%, не можуть бути застосовані до даних правовідносин, так як договором реструктуризації №45 не встановлено примусового стягнення платежів, а передбачено лише рекомендації для сплати в установленому розмірі в 1146,22 грн.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність наявності порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ОСОБА_2

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги для визнання недійсним спірного договору в судовому порядку не грунтуються на вимогах закону та не можуть бути підставою для визнання договору реструктуризації недійсним в розумінні ст. 233 ЦК України.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_3