Постанова № 59111598, 20.07.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.07.2016 справа №908/5656/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача (скаржника): від відповідача: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за довіреністю; не зявились;розглянувши апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України, м. Київ на рішення господарського суду Запорізької областівід23 листопада 2015 року у справі№ 908/5656/15 (суддя Черкаський В.І.)за позовом:Антимонопольного комітету України, м. Київ до відповідачаПриватного акціонерного товариства "Ікс 5 ОСОБА_5 Україна", м. Запоріжжяпростягнення штрафу та пені у сумі 680 000,00 грн. та зобовязання виконати Рішення Комітету № 182-р від 29.04.2015 року. В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2015 року Антимонопольний комітет України, м. Київ, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 ОСОБА_5 Україна", м. Запоріжжя, про стягнення штрафу та пені у сумі 680 000,00 грн. та зобовязання виконати Рішення Комітету № 182-р від 29.04.2015 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 року у справі №908/5656/15 (суддя Черкаський В.І.) позовні вимоги Антимонопольного комітету України були задоволені частково, а саме:

-вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства Ікс 5 ОСОБА_5 Україна в дохід Державного бюджету України штраф у сумі 340 000 грн. 00 коп. та пеню у сумі 340 000 грн. 00 коп.,

-в іншій частині позову відмовлено.

Рішення господарського суду першої інстанції вмотивоване тим, що позивачем доведено факт несплати відповідачем накладеного відповідно рішення Антимонопольного комітету України штрафу та пені, а відтак в цій частині позов задоволено, однак, стосовно немайнової вимоги (виконати п. 38 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України №182-р) судом відмовлено з тих підстав, що рішення Антимонопольного комітету України №182-р не містить вказівок щодо конкретних дій, які відповідач має виконати або від яких утриматися для припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що не дозволяє в судовому порядку примусово зобовязати відповідача припинити таке порушення.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач Антимонопольний комітет України звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 року у справі №908/5656/15 частково, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог Антимонопольного комітету України про зобовязання ПрАТ «Ікс 5 ОСОБА_5 Україна» виконати пункт 38 резолютивної частини рішення АМК №182-р від 29.04.2015 року: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції протягом двох місяців з дня отримання рішення шляхом приведення своєї діяльності, в тому числі договірних відносин з постачальниками та/або виробниками товарів, та підходів до ціноутворення для своїх споживачів у відповідність до законодавства про захист економічної конкуренції та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити таку позовну вимогу.

На підтвердження доводів викладених в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 року у справі №908/5656/16, в оскаржуваній частині, прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме ст. ст. 48, 56, та 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та процесуального права, а саме ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 04.03.2016 року у справі №908/5656/15 порушено апеляційне провадження Донецьким апеляційним господарського судом.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року, від 18.05.2016 року та від 06.07.2016 року розгляд скарги відкладався.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через канцелярію суду 12.04.2016 року, арбітражний керуючий ОСОБА_6 надав пояснення щодо того, що постановою господарського суду Запорізької області від 08.09.2015 року у справі №908/2705/15 ПрАТ «Ікс 5 ОСОБА_5 Україна» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6, при цьому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

11.05.2016 року через канцелярію суду від арбітражного керуючого ОСОБА_6 надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження у справі.

В обґрунтування заявленого клопотання ліквідатор посилається на те, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі №908/2705/15 ПрАТ «Ікс 5 ОСОБА_5 Україна» ліквідовано та на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодесу України просить припинити провадження у справі.

Дослідивши заявлене клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Виходячи з приписів вказаної статті, підставою для припинення провадження у справі є ліквідація підприємства чи організації, які є сторонами.

Частиною 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 33 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

На підтвердження припинення діяльності ПрАТ "Ікс 5 ОСОБА_5 Україна" ліквідатором вказаного товариства ОСОБА_6 надано роздруківку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається дату запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а саме 25.04.2016 року.

Колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду першої інстанції було прийняте 23.11.2015 року, а апеляційне провадження було порушено 04.03.2016 року, в той час коли діяльність ПрАТ "Ікс 5 ОСОБА_5 Україна" не була припиненою.

Враховуючи вищенаведене, межі перегляду справи в апеляційній інстанції, апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого ОСОБА_6 клопотання про припинення апеляційного провадження, оскільки на момент прийняття рішення судом, відповідач фактично не був ліквідований, а апеляційний суд переглядає справу станом на момент прийняття рішення.

05.07.2016 року протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, на підставі Розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №720, у звязку з перебуванням судді Агапова О.Л. у відпустці, змінено колегію та сформовано у наступному складі: судді Мартюхіна Н.О. головуючий, ОСОБА_2, ОСОБА_3

20.07.2016 року в судовому засіданні апеляційної інстанції була присутня представник скаржника, яка підтримала викладені в апеляційній скарзі, просила задовольнити позовні вимоги про зобовязання відповідача виконати пункт 38 резолютивної частини рішення від 29.04.2015р. №182-р, а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення своєї діяльності, в тому числі договірних відносин з постачальниками та/або виробниками товарів, та підходів до ціноутворення для своїх споживачів у відповідність до законодавства про захист економічної конкуренції.

Представники відповідача в судові засідання апеляційної інстанції не зявлялись.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обовязковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2015 року на підставі розгляду справи №242-26.13/150-12 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу Антимонопольним комітетом України (далі за текстом - АМК) прийнято рішення № 182-р (далі за текстом Рішення АМК).

- Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення АМК, визнано, що ПрАТ Ікс 5 ОСОБА_5 Україна використавши схожі механізми взаємодії з постачальниками, які призводять до схожих змін цін на товари, які реалізуються торгівельними мережами кінцевим споживачам, що призводять до обмеження конкуренції, при тому, що аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій, вчинило порушення, передбачене частиною третьою статті 6 та пунктом першим статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва.

- Пунктом 33 резолютивної частини Рішення АМК накладено на ПрАТ Ікс 5 ОСОБА_5 Україна штраф у розмірі 340 000,00 грн.;

- Пунктом 38 резолютивної частини Рішення АМК зобов'язано ПрАТ Ікс 5 ОСОБА_5 Україна припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції протягом двох місяців з дня отримання рішення шляхом приведення своєї діяльності, в тому числі договірних відносин з постачальниками та/або виробниками товарів, та підходів до ціноутворення для своїх споживачів у відповідність до законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 ст. 56 3акону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Листом від 12.05.2016 року за №143-26.13/09-4949, направлено для виконання засвідчену копію рішення Антимонопольного комітету України від 29.04.2015 року №182-р.

У даному листі відповідачу було розяснено, що у разі несплати штрафу на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції буде нараховуватися пеня за кожний день прострочення сплати штрафу у розмірі 1,5% від суми штрафу.

Поряд з тим, у вказаному листі було також зазначено, що згідно з ч. 8 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції протягом пяти днів з дня сплати штрафу субєкт господарювання зобовязаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Матеріалами справи підтверджується отримання уповноваженим представником ПрАт Ікс 5 ОСОБА_5 Україна 26.05.2015 року вищевказаного рішення.

Оскільки рішення Антимонопольного комітету України ПрАт Ікс 5 ОСОБА_5 Україна не було виконано, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом стягнення штрафу та пені у сумі 680000,00 грн. та зобовязання виконати Рішення Комітету № 182-р від 29.04.2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав стягнення штрафу та пені у сумі 680 000,00 грн. з огляду на наступне.

Згідно ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції (рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Антимонопольного комітету України від 29.04.2015 року №182-р у справі №143-26.13/09-4949 на ПрАт Ікс 5 ОСОБА_5 Україна був накладений штраф за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону у вигляді порушення антиконкурентних узгоджених дій.

Зі змісту наявного в матеріалах справи рішення Антимонопольного комітету України від 29.04.2015 року № 182-р., вбачається, що ПрАТ Ікс 5 ОСОБА_5 Україна використавши схожі механізми взаємодії з постачальниками, які призводять до схожих змін цін на товари, які реалізуються торгівельними мережами кінцевим споживачам, що призводять до обмеження конкуренції, при тому, що аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій, вчинило порушення, передбачене частиною третьою статті 6 та пунктом першим статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва.

Статтею 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

За приписами ч. 5 ст. 56 Закону Про захист економічної конкуренції те, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

- справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

- відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Господарським судум першої інстанції встановлено, що докази оскарження, скасування або визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 29.04.2015 року № 182-р у справі № 143-26.13/09-4949 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в матеріалах справи відсутні, а відтак визнанно його чинним та таким, що підлягає обовязковому виконанню в силу приписів ч. 2 ст. 56 3акону Про захист економічної конкуренції субєктом господарювання, відносно якого воно прийняте.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на день подання позову, документи, що підтверджують сплату штрафу від відповідача у справі - ПрАт Ікс 5 ОСОБА_5 Україна позивач не отримав.

Враховуючи цей факт, колегія апеляційної інстанції вважає, що штраф останнім не сплачено, та відбулося прострочення його сплати, як наслідок ПрАт Ікс 5 ОСОБА_5 Україна нарахована пеня за період з 28.07.2015 року по 19.10.2015 року всього в сумі 428 400,00 грн.

Проте, оскільки сума нарахованої пені не може перевищувати розмір штрафу, Антимонопольний комітет України просив стягнути з відповідача пеню в сумі, яка не перевищує розмір штрафу, а саме - 340 000,00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону Про захист економічної конкуренції у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Отже, Антимонопольним комітетом України доведено факт несплати відповідачем накладеного відповідно до рішення Антимонопольного комітету України від 29.04.2015 року № 182-р у справі № 143-26.13/09-4949 штрафу всього в сумі 340 000,00 грн. та підтверджено прострочення сплати штрафу та нарахування пені у максимально можливій сумі 340 000,00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його таким який відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, Донецький апеляційний господарський суд у своїй ухвалі від 06.07.2016 року, з огляду на те, що у справі №242-26.13/150-12 вирішено питання щодо широкого кола сторін, з метою правильного розрахунку пені, зобовязав Антимонопольний комітет України надати письмові пояснення з документальним підтвердженням викладених в них обставин, стосовно оскарження Рішення антимонопольного комітету України № 182-р від 29.04.2015 року в повному обсязі іншими сторонами у справі №242-26.13/150-12 та надати результат такого оскарження.

На виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду апелянтом були надані письмові пояснення (вих. №300-20.3/02-7307 від 13.07.2016р.), в яких Антимонопольний комітет України вказав, що Рішення № 182-р від 29.04.2015 року в повному обсязі не оскаржувалось та не визнавалось судами недійсним. Як доказ на підтвердження викладених у поясненнях обставин, апелянт надав суду копії рішень господарського суду м. Києва та постанов Київського апеляційного господарського суду і Вищого господарського суду України з яких вбачається, що сторони яких стосувалося Рішення № 182-р від 29.04.2015 року не оскаржували вказане рішення в цілому, а тільки в тій частині (пункти рішення), які стосувалися саме їх.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про те, що нарахування пені було здійснено вірно з урахуванням відсутності зупинення такого нарахування.

Судом першої інстанції вказаного зроблено не було, однак, на результат прийнятого рішення це не вплинуло.

Що стосується відмови у задоволенні позову в частині зобовязання виконати пункт 38 резолютивної частини рішення АМК №182-р від 29.04.2015 року, а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції протягом двох місяців з дня отримання рішення шляхом приведення своєї діяльності, в тому числі договірних відносин з постачальниками та/або виробниками товарів, та підходів до ціноутворення для своїх споживачів у відповідність до законодавства про захист економічної конкуренції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає з наступне.

Згідно з ст.25 Закону України Про Антимонопольний комітет України з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди; стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України;

Пунктом 38 резолютивної частин рішення № 182-р від 29.04.2015 року, відповідача - ПрАт Ікс 5 ОСОБА_5 Україна зобовязано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції протягом двох місяців з дня отримання рішення шляхом приведення своєї діяльності, в тому числі договірних відносин з постачальниками та/або виробниками товарів, та підходів до ціноутворення для своїх споживачів у відповідність до законодавства про захист економічної конкуренції

Статтею 56 Закону України Про захист економічної конкуренції, на яку апелянт посилався, як у позові поданому до суду першої інстанції так і в апеляційній скарзі, як на обґрунтування своїх позовних вимог, встановлено порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 2 вищевказаної статті визначено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Проте, Пунктом 32 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 за № 5 (з подальшими змінами) визначено, що в рішенні у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначаються, зокрема, дії, які сторони повинні виконати або від яких утриматися, та строк виконання рішення.

За вимогами пункту 4 частини першої та частини другої статті 84 Господарського процесуального кодесу України:

- резолютивна частина рішення суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення);

- в резолютивній частині рішення вказується, зокрема, про зобовязання сторони виконати відповідні дії, строк виконання цих дій.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.03.2012 року за № 6 Про судове рішення вказано, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно.

Системний аналіз наведених законодавчих приписів, а також правової позиції викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2008 року у справі №20/484/07 свідчить про те, що господарський суд не вправі (в тому числі й за позовом Антимонопольного комітету України):

- ухвалювати судове рішення нечітко, альтернативного характеру, яке допускає його неоднозначне розуміння та можливість вибору самими сторонами у справі, в тому числі й відповідачем, порядку і способу виконання даного рішення;

- перебирати на себе повноваження (права та обовязки) сторони у справі (позивача - АМК) і замість нього визначатись з тими способами, у які він (позивач) має намір реалізувати положення свого рішення 182-р.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення 182-р, яке позивач просить суд зобовязати відповідача виконати, не містить вказівки на конкретні дії, які саме відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення.

Таким чином, позовна вимога про зобовязання виконати рішення носить загальний характер та у разі задоволення позову судом першої інстанції рішення суду не може бути реально виконано. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях чи носити альтернативний характер. Конституційне право на судовий захист передбачає як невідємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно відмови в задоволені позовних вимог про зобовязання виконати пункт 38 резолютивної частини рішення АМК №182-р від 29.04.2015 року, а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції протягом двох місяців з дня отримання рішення шляхом приведення своєї діяльності, в тому числі договірних відносин з постачальниками та/або виробниками товарів, та підходів до ціноутворення для своїх споживачів у відповідність до законодавства про захист економічної конкуренції.

Таким чином, апеляційний господарський суд, з огляду на викладене та відповідно до досліджених матеріалів справи вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги частково.

Що стосується посилання апелянта на неправильний розподіл судових витрат, а саме стягнення з Антимонопольного комітету України судового збору в повному розмірі (11418,00 грн.), при частковому задоволенні позовних вимог, колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Разом з позовною заявою, яка подавалась до господарського суду Запорізької області, Антимонопольним комітетом України було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати (вих.№300-20.3/02-10650 від 20.10.2015р.), в якому позивач просив суд звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору по даній справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2015 року клопотання Антимонопольного комітету України задоволено частково, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

В матеріалах справи відсутні докази сплати судового збору за подання позову Антимонопольним комітетом України. Тобто, вимоги ухвали про сплату судового збору до ухвалення судового рішення Антимонопольним комітетом були проігноровані.

Врахувавши відсутність доказів сплати судового збору, в абзаці 3 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 року у справі №908/5656/15 було стягнуто з Антимонопольного комітету України в доход Державного бюджету України 11418,00 грн.

Водночас, господарським судом Запорізької області правомірно, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір був покладений на відповідача про що зазначено в резолютивній частині рішення.

З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, у звязку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду Запорізької області області від 23.11.2015 року у справі № 908/5656/15 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Результати апеляційного провадження у справі № 908/5656/15 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України, м. Київ, на рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 року у справі №908/5656/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 року у справі №908/5656/15 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3