Рішення № 59111032, 18.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016Справа №910/9125/16За позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як

вторинною сировиною

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

про дострокове розірвання договору оренди №2611/2015 від 26.11.2015р.

Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Дяченко Т.В. - по дов. №12 від 07.04.2016р.

Від відповідача: Башинський О.Д, - по дов. №6-40 від 11.01.2016р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства з питань поводження з відходами вторинною сировиною до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» про дострокове розірвання договору оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №2611/2015 від 26.11.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/9125/16, розгляд справи призначено на 06.06.2016р.

Відповідачем письмовий відзив на позов не подано, вимоги ухвали Господарського суду про порушення провадження у справі від 23.05.2016 не виконано. 03.06.2016р через загальний відділ діловодство господарського суду міста Києва від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що відповідач не має можливості забезпечити явку представника в судове засідання.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

У зв'язку з тим, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог суду не виконав, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 06.07.2016р.

В судовому засіданні 06.07.2016р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами п. 6.10 спірного договору відповідач зобов'язаний застрахувати орендоване майно та відповідно до п. 3.4 договору сплачувати орендну плату не пізніше 10-го числа кожного місяця.

Відповідач в порушення умов договору орендоване майно не застрахував, орендну плату сплачував з порушенням п. 3.4 договору, що є порушенням умов договору та підставою для достроково розірвання договору.

Відповідач у поданому 06.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва відзиві проти позову заперечує.

Заперечення мотивовані тим, що ст.. 783 ЦК України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Однак не можна враховувати положення, що є загальними для всіх договорів. Відповідно до ч.2 ст. 651, яка встановлює загальні підставі для розірвання договору, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Разом із тим, ст. 782 та 783 ЦК передбачає спеціальні положення щодо розірвання договору найму (оренди). Формулювання цих норм не припускає поширеного тлумачення, адже законодавець, по суті, визначив, які саме порушення є істотними для розірвання договору найму (оренди). Якби законодавець бажав розширити цей перелік, він передбачив би й посилання на іншу загальну підставу «істотного порушення договору». Таким чином ці положення ЦК формулюють вичерпний перелік випадків, коли договір найму (оренди) може бути розірвано на вимогу наймодавця (орендодавця) у загально цивільних відносинах.

Таким чином, підстави, що передбачені ст.ст. 782 та 783 ЦК України, за яких наймодавець(орендодавець) має право вимагати розірвання договору найму, по суті мають характер істотного порушення договору, мають вичерпний характер та є спеціальними по відношенню до ст. 651 ЦК.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди.

Відповідач застрахував орендоване ним майно, уклавши 17.12.2015 р. договір страхування із Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» за № UM 920630.

В судовому засіданні 06.07.2016р. оголошувалась перерва до 18.07.2016р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засідання 18.07.206р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

Згідно зі ст. 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

26.11.2015 між Державним підприємством з питань поводження з відходами вторинною сировиною (надалі позивач) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (надалі відповідач) було укладено договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності № 2611/2015 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.2. договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окремо індивідуально визначене рухоме майно - нежитлове приміщення (далі - майно), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 03.08.2015 і становить 2 598 106 грн. без ПДВ,.

Перелік майно, яке передається в оренду зазначається в додатку №1 до даного договору.

28.11.2015р. між сторонами був підписаний акт приймання - передачі окремого індивідуального визначеного рухомого майна, що належить до державної власності. Відповідно до даного акту позивач передав відповідачу окреме індивідуально визначене рухоме майна визначене відповідно до умов договору, а саме додатком №1.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендар (відповідач) вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не пізніше дати підписання сторонами даного договору та акта прийому - передачі майна.

28.11.2015р. між сторонами був підписаний акт приймання - передачі окремого індивідуального визначеного рухомого майна, що належить до державної власності. Відповідно до даного акту позивач передав відповідачу окреме індивідуально визначене рухоме майна визначене відповідно до умов договору, а саме додатком №1.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 11.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 5 років , що діє з 26.11.2015 до 25.11.2205.

Відповідно п. 6.10. договору оренди відповідач зобов'язаний протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь позивача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об»єкта оренди, у порядку визначеному законодавством, і надати позивачу копію страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застраховане.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.4. договору орендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківські рахунки позивача не пізніше 10- го числа кожного місяця.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги п. 6.10 договору та п. 3.4. В місячний термін не застраховане орендоване майно, відповідач порушує строки оплати орендних платежів, а тому є підстави для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 651 Цивільного Кодексу України передбачені загальні підстави для зміни чи розірвання договору. За вимогою однієї із сторін договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду при істотному порушенні умов договору іншою стороною.

Поняття дефініції істотного порушення сформульовано в статті 651 Цивільного Кодексу України, а саме: істотним визнається порушення договору однією із сторін, яке спричинить іншій стороні такі збитки, що вона у значній мірі втратить те, на що могла розраховувати при укладанні договору.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі:

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо

обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Також, порядок та підстави для розірвання договору оренди об'єкту, що є комунальною власністю, визначені в Законі України "Про оренду державного та комунального майна". Згідно з вимогами ч. З ст. 26 цього Закону договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно пункту 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

У даному випадку, як на підставу розірвання договору, позивач посилається на порушення відповідачем п. 6.10 договору, а саме несвоєчасне страхування орендованого майна та п. 3.4 договору - несвоєчасна сплата орендних платежів.

Відповідно п. 6.10. договору оренди відповідач зобов'язаний протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь позивача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об»єкта оренди, у порядку визначеному законодавством, і надати позивачу копію страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застраховане.

При розгляді справи судом встановлено, що 17.12.2015 р. між відповідачем та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Нова» укладено договір страхування орендованого майна за № UM 920630.

Строк дії зазначеного договору із Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Нова» становить до 31.07.2016р. (додаток №1 до договору).

Відповідно до п. 3.4. договору відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківські рахунки позивача не пізніше 10- го числа кожного місяця.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідачем дійсно порушені строки оплати орендних платежів, а саме платежі в період з січня 2016 року по травень 2016 року сплачувались після 10 числа кожного місяця.

Суд не погоджується з позицією позивача, щодо підстав для розірвання договору, оскільки наведені позивачем обставини не є підставами для розірвання договору, що передбачені положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України та не передбачені умовами самого договору.

Крім того, при відмові в задоволенні позову судом приймається до уваги наступне:

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (аналогічна думка викладені в Постанові Верховного Суду від 18.09.2013, № 6-75цс13).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він заявив позовні вимоги.

Враховуючи викладене, а також те, що діюче законодавство встановлює порядок дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї з сторін в разі істотного порушення умов договору, а позов не містить в собі жодної із підстав для дострокового розірвання договору оренди, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди №2611/2015 від 26.11.2015р. безпідставні та необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.07.2016р.

СуддяТрофименко Т.Ю.