Рішення № 59108795, 12.07.2016, Оболонський районний суд міста Києва

12.07.2016 Справа № 756/10187/15-ц

Справа № 756/10187/15-ц

Провадження № 2/756/673/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

секретаря - Алфьорової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві власності належить транспортний засіб - напівпричіп-платформа марки Tasker F6-64, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. У лютому 2008 року позивач уповноважив ОСОБА_2 на підставі довіреності розпоряджатися вказаним транспортним засобом. У червні 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 була укладена біржова угода, за умовами якої право власності на зазначений транспортний засіб набув відповідач. В подальшому напівпричіп був відчужений на користь ОСОБА_3 За рішенням суду визнано недійсною біржову угоду, відповідно до якої право власності на транспортний засіб перейшло до відповідача ОСОБА_2, вилучено у ОСОБА_3 спірний напівпричіп на користь позивача. Під час виконання судового рішення в частині вилучення транспортного засобу представником позивача було виявлено відсутність у напівпричепу коліс та ступиць. Позивач вважає, що відповідачі, розуміючи, що напівпричіп-платформу в них вилучать та передадуть законному власнику, навмисно розукомплектували спірний транспортний засіб, а саме: зняли колеса, ступиці з гальмівними барабанами, чим завдали майнової шкоди позивачу.

Посилаючись на положення ст. 1166, 1190 ЦК України, позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на свою користь майнову шкоду у розмірі 601524,05 грн.

В порядку, передбаченому ст. 31 ЦПК України, до закінчення розгляду справи представник позивача заявила про зменшення розміру позовних вимог, просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача майнову шкоду у розмірі 399531,48 грн.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, зазначили, на момент вилучення спірного транспортного засобу на користь позивача такий був вилучений у відповідача ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_3 фактично напівпричепом не користувався, не мав жодного відношення до його ремонту. Крім того, відповідач наполягав на тому, що позивачем значно завищена вартість коліс та ступить, що не були передані при вилученні.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв, клопотань на адресу суду не надіслав.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні під час допиту зазначив, що у 2005 році свідку потрібно було перевезти бульдозер з Конче-Заспи (Київська область) до м. Канева, йому дали номер телефону ОСОБА_1, як власника причепу, який повідомив свідка, що передав причіп в оренду. З приводу надання транспортних послуг свідок спілкувався з ОСОБА_3, договір укладений не був. Ймовірна вартість послуг з перевезення на той час повинна була складати приблизно 10000 грн. Свідок оглянув причіп, технічний стан останнього був задовільний.

Свідок ОСОБА_6 під час допиту у судовому засіданні повідомив, що він особисто знайомий з відповідачами по справі. Свідок працював разом з ОСОБА_1, який вирішив придбати напівпричіп-платформу марки Tasker. Після придбання напівпричепу позивач передав його в оренду, перші шість місяців ОСОБА_3 особисто привозив грошові кошти свідку для передачі позивачу. Згодом дізналися, що транспортний засіб був переоформлений на ОСОБА_2 Після чого напівпричіп був розібраний на запчастини, найбільш цінним є ходова частина. В момент вилучення напівпричепу представниками ВДВС запчастин (коліс, ступиць) не було.

Свідок ОСОБА_7 під час допиту у судовому засіданні повідомив, що з позивачем він працював разом. У 2011 році свідок допомагав забирати напівпричіп-платформу марки Tasker у відповідачів, для чого свідок взяв дві ступиці та два колеса з іншого трала з метою переміщення напівпричепу до іншого місця стоянки. Напівпричіп-платформу вилучали разом з представником ВДВС, свідок підтвердив підписання ним акту вилучення.

Свідок ОСОБА_8 під час допиту у судовому засіданні повідомив, що він знайомий з позивачем, працювали разом. Приблизно у 2009 - 2010 році свідок їздив разом з експертом оглядати напівпричіп-платформу марки Tasker, на той час трал вже був розукомплектований, колеса знаходилися поряд з тралом. Через деякий час приїхали з державним виконавцем забирати трал, коліс та ступить вже не було. Свідок підтвердив свій підпис на акті.

Свідок ОСОБА_9 під час допиту у судовому засіданні повідомив, що він з 2007 року по 2011 рік працював під керівництвом ОСОБА_2 на посаді машиніста екскаватора. Коли вперше напівпричіп-платформа був привезений до місця стоянки, транспортний засіб був укомплектований колесами та ступцями. Свідок підтвердив, що при вилученні напівпричепу-платформи марки Tasker на останньому не було коліс та ступиць, за припущенням свідка колеса та ступиці були зняті при проведенні ремонту трала.

Свідок ОСОБА_4 під час допиту у судовому засіданні повідомив, що він є рідним братом відповідача ОСОБА_2 Позивач ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 трал на підставі довіреності, під час експлуатації транспортного засобу останній потребував ремонту, зняли колеса та ступиці, очікували нові деталі. Причіп перебував у незадовільному технічному стані. Колеса та ступиці є витратними матеріалами, потребують постійної заміни. На час вилучення тралу ТЗ вже був без коліс та ступиць.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є власником напівпричепу-платформи марки Tasker, модель F6-64, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 05 жовтня 2011 року. (а.с. 7)

04 лютого 2008 року вказаний транспортний засіб був переданий у розпорядження відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Вертебною Л.О., реєстровий № 472. ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися спірним транспортним засобом, у тому числі, продати, обміняти, здавати в оренду, зняти з обліку або поставити на облік в органах ДАІ, бути представником власника на підприємствах технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, тощо. (а.с. 8)

13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого до відповідача перейшло право власності на спірний напівпричіп-платформу. В подальшому у серпні 2009 року спірний транспортний засіб був відчужений на користь ОСОБА_3 також на підставі біржової угоди.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року визнано недійсною біржову угоду від 13 червня 2008 року № 820537, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 про продаж транспортного засобу напівпричепу-платформи марки Tasker, модель F6-64, 2000 року випуску, оскільки ОСОБА_1 оспорювану угоду не укладав. Також за рішенням суду вилучено у ОСОБА_3 спірний транспортний засіб та передано такий законному власнику ОСОБА_1 (а.с. 49-51)

Відповідно до акту вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу, від 04 лютого 2011 року у відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було вилучено напівпричіп-платформу марки Tasker, модель F6-64, 2000 року випуску. При цьому, в акті зазначено, що на транспортному засобі відсутні колеса та ступиці. Спірне майно було передано ОСОБА_2 (а.с. 29)

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 липня 2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 жовтня 2013 року рішення місцевого та апеляційного судів скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року визнано недійсною біржову угоду від 13 червня 2008 року № 820537, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 про продаж транспортного засобу напівпричепу-платформи марки Tasker, модель F6-64, 2000 року випуску. У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем та повернення транспортного засобу відмовлено. (а.с. 11-13)

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на положення статей 1166, 1190 ЦК України та вказує, що відповідачі умисно спільними діями завдали шкоду майну, що належить на праві власності позивачу.

Положеннями ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За приписами ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

У відповідності до положень ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності, тощо.

За правилами ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст.1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зі змісту ст. 1166 ЦК України вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає тоді, коли заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від зобов'язальних правовідносин між сторонами.

Цивільно-правова відповідальність фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди. При цьому, тягар доказування відсутності вини у заподіянні шкоди несе відповідач.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником транспортного засобу - напівпричепу-платформи марки Tasker, модель F6-64, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

04 лютого 2008 року позивач уповноважив відповідача ОСОБА_2 на розпорядження спірним транспортним засобом на підставі довіреності, виданої на строк три роки, тобто до 04 лютого 2011 року. За таких обставин, напівпричіп був переданий у розпорядження повіреного ОСОБА_2, у тому числі з правом продати, обміняти, здати в оренду транспортний засіб, тощо.

В подальшому відповідно до біржових угод купівлі-продажу транспортних засобів напівпричіп-платформа був відчужений спочатку на користь відповідача ОСОБА_2, а потім останнім переданий у власність відповідача ОСОБА_3 За рішенням суду правочин щодо продажу транспортного засобу ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 визнаний недійсним.

В рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили, трал був повернутий позивачу. Згідно з актом, складеним державним виконавцем, 04 лютого 2011 року у відповідача ОСОБА_3 вилучено спірний напівпричіп-платформу без коліс та ступиць. Такі факти підтверджені як показами свідків, так і письмовими доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 виникли договірні правовідносини, пов'язані з передачею у користування та розпорядження останнього напівпричепу-платформи, що належав на праві власності позивачу. Зі змісту акту про вилучення вбачається, що трал переданий представнику позивача від імені ОСОБА_3, який на той час володів тралом на підставі біржової угоди. На час вилучення тралу правочин з продажу спірного транспортного засобу був визнаний судом недійсним, спірне майно витребувано у ОСОБА_3, як кінцевого власника. Отже, станом на лютий 2011 року відповідачі мали право проводити ремонт спірного транспортного засобу та відповідно замінювати деталі на такому.

Відтак, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не пов'язані із заподіянням матеріальної шкоди позивачу, оскільки користування (експлуатація, здійснення ремонту) спірним транспортним засобом здійснювалося відповідачем ОСОБА_3 на законній підставі.

Також відповідач ОСОБА_3 заперечував проти розміру матеріальної шкоди, визначеної позивачем.

В обґрунтування розміру позовних вимог позивач послався на рахунок, виданий ФОП ОСОБА_12 12 лютого 2016 року, та лист-підтвердження компанії «SIS-BAUMASCHINEN GmbH» від 11 травня 2016 року.

Згідно з рахунком до сплати від 12 лютого 2016 року загальна вартість дисків колісних та автогуми становила 172828,80 грн. з урахування ПДВ. (а.с. 137)

Відповідно до листа від 11 травня 2016 року компанія «SIS-BAUMASCHINEN GmbH» виразила готовність виготовити шість ступиць разом з гальмівними барабанами за ціною 1200 євро - одна ступиця, 370 євро - один гальмівний барабан. Крім того, ФОП ОСОБА_13 у своєму листі також підтвердив можливість індивідуального замовлення ступиць у зборі з гальмівними барабанами для тралу марки Tasker, модель F6-64, за ціною 1000 євро (ступиця) та 300 євро (гальмівний барабан). Відтак, за підрахунком позивача вартість ступиць з гальмівними барабанами становила 223552,68 грн. (а.с. 138-139, 136)

Заперечуючи проти такої вартості ступиць, гальмівних барабанів та автогуми, відповідач долучив до матеріалів справи рахунки-фактури від 17 червня 2016 року та 01 липня 2016 року, видані тим ж самими суб'єктами господарювання, а саме: ФОП ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_12, згідно з якими вартість ступиць з гальмівними барабанами для тралу марки Tasker, модель F6-64, становила у загальній сумі 62460,00 грн., а вартість автогуми - 8313,00 грн./шт.

Відповідно до ст. 189, 190 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відтак, суд не може визнати належними доказами рахунки-фактури, надані позивачем, на підтвердження розміру заявлених позовних вимог, оскільки ціни на автогуму, ступиці з гальмівними барабанами є вільними та визначаються за згодою суб'єктів господарювання. Крім того, відповідачем надані рахунки-фактури, видані тим ж самими суб'єктами господарювання, ціни в яких значно відрізняються від тих, на які посилається позивач.

Також оцінюючи докази зібрані по справі, суд доходить висновку про неналежність висновку експертного дослідження, проведеного спеціалістом НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві Бородіним А.В., від 15 лютого 2013 року № 2, за яким вартість матеріального збитку завданого власнику в результаті розукомплектування транспортного засобу марки Tasker, модель F6-64, без врахування фізичного зносу, складає 243378,00 грн., з огляду на наступне. Відповідно до листа заступника директора НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві від 03 березня 2016 року № 19/12-3/4-13 в результаті вивчення висновку експертного дослідження від 15 лютого 2013 року № 2 були виявлені недоліки, які вплинули на кінцевий висновок. (а.с. 33-40, 124)

Під час розгляду справи судом було роз'яснено сторонам право на призначення у справі судової товарознавчої експертизи, однак таким своїм правом позивач та відповідач не скористалися.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить наступних висновків. Відповідач ОСОБА_3 володів спірним транспортним засобом на законній підставі, на момент вилучення останнього на користь законного власника ОСОБА_1 відповідач мав право здійснювати ремонтно-відновлювальні роботи майна. За таких обставин, між сторонами не виникли позадоговірні зобов'язання, пов'язані із завданням матеріальної шкоди. Автогума, ступиці з гальмівними барабанами є витратними матеріалами та потребують регулярної заміни. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру завданих матеріальних збитків.

За таких обставин, суд вирішує відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко