Ухвала суду № 59108694, 16.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2016 року м. Київ К/800/54670/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року

у справі 2а/1570/10710/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів»

до Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 08 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Враховуючи можливість вирішення даної справи на основі наявних у ній доказів, а також не прибуття в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, колегія суддів вирішила провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи відповідача провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, про що склали акт від 08 липня 2010 року № 21/2300/04689582/85, яким встановили порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1995 року № 165, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість загальної (бюджетної) декларації за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року на 2 342 085,00 грн. та занижено податок на додану вартість по скороченій декларації переробного підприємства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року на 5 603 554,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року № 0001372300/0, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9 116 681,50 грн., у тому числі 2 342 085,00 грн. за основним платежем та 6 774 596,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість сплачену у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) у ПП «Мегалот ЛТД», СП «Аттіс-Т» ТОВ, ТОВ «Продукт менеджмент», ПП «Фірма Делюкс», ПП «Югрекламполіграфсервіс» за нікчемними правочинами.

За висновками відповідача укладені між позивачем та вказаними контрагентами правочини є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з неправомірності формування позивачем податкового кредиту перевіреного податкового періоду, оскільки реальність виконання договорів, укладених з зазначеними контрагентами, не підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач зазначив про те, що відсутність у нього товарно-транспортних накладних та сертифікатів відповідності на деякі товари, а також відсутність оплати за придбаний товар (роботи, послуги), не може слугувати доказом відсутності поставок товару і як наслідок зменшення податкового кредиту з податкового кредиту. Крім того, позивач вказав на відсутність у контролюючого органу повноважень визнавати недійсними правочини у односторонньому, позасудовому порядку та вважає, що позивач не повинен та не спроможний контролювати діяльність своїх контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2009 року між ПП «Мегалотт ЛТД» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №02/01, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцю належний йому товар (масло солодко вершкове вагове та інші ТМЦ), а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

На виконання умов вказаного договору ПП «Мегалот ЛТД» виписані накладні на продаж масла солодко вершкового, сухого знежиреного молока, а також оформлені податкові накладні, на підставі яких позивач протягом 2009 року формував податковий кредит з податку на додану вартість по загальним та скороченим деклараціям переробного підприємства у розмірі 4 382 890,00 грн.

Між позивачем (покупець) та СП «Аттіс-Т» у формі ТОВ (продавець) було укладено договір поставки від 01 січня 2007 року №131, за умовами якого, з врахуванням змін внесених додатковою угодою, продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити наступний товар: молоко, питна вода «Акваласка», лактоза харчова, інші матеріальні цінності

На виконання умов вказаного договору СП «Аттіс-Т» ТОВ виписані накладні на продаж молока, питної води «Акваласка», лактози харчової, інших товарно-матеріальних цінностей, а також акти здачі-приймання робі (надання послуг), а також оформлені податкові накладні, на підставі яких з врахуванням розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної позивачем на протязі 2009 року було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по загальним та скороченим деклараціям переробного підприємства на загальну суму 361 395,00 грн.

Позивачем (покупець) також укладено договір від 25 грудня 2009 року №25/12/09 з ТОВ «Продукт-менеджмент» (продавець), за умовами якого продавець поставив, а покупець купив товар, найменування та кількість якого відображається у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору та сплачує за нього грошові кошти.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Продукт-менеджмент» були виписані видаткові накладні на продаж товарів, вказаних у специфікації до договору №25/12/09, а також оформлені податкові накладні, на підставі яких, з врахуванням розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, позивач на протязі 2009 року формував податковий кредит з податку на додану вартість по загальним та скороченим деклараціям переробного підприємства на загальну суму 2 259 271,53 грн.

Крім того, між позивачем (замовник) та ПП «Фірма Делюкс» (виконавець) було укладено договір від 25 грудня 2008 року №303 про надання інформаційно-консультаційних послуг. Предметом вказаного договору є надання виконавцем інформаційно-консультаційних послуг, а саме маркетингових досліджень за напрямками: загальний стан ринку молочної продукції, загальна характеристика умов роботи конкурентів, попит на продукцію, відомості про потенційних споживачів. Згідно договору виконавець зобов'язався надавати замовнику результати досліджень з детальним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень.

На виконання умов вказаного договору позивачем та ПП «Фірма Делюкс» було складено та підписано акт прийому-передачі виконаних робіт/послуг. Згідно вказаних актів ПП «Фірма Делюкс» надало замовнику інформаційно-консультаційні послуги, виконавцем надано замовнику звіти про виконані роботи в електронному вигляді. ПП «Фірма Делюкс» були виписані позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач протягом 2009 року формував податковий кредит з податку на додану вартість по загальним та скороченим деклараціям переробного підприємства на загальну суму 535 740,00 грн.

Також, 01 вересня 2009 року між позивачем (замовник) та ПП «Югрекламполіграфсервіс» (виконавець) було укладено договір №29 про надання маркетингових послуг, за умовами якого виконавець зобов'язався здійснити маркетингові дослідження ринку, діяльності підприємств конкурентів, каналів збуту, розробити та оптимізувати стратегії просування товару, здійснити медіа планування та розміщення інформації про продукт в засобах масової інформації. Підтвердженням виконання замовником умов договору є підписання сторонами акту прийому-приймання наданих послуг.

На виконання умов вказаного договору позивач та ПП «Югрекламполіграфсервіс» склали та підписали акт здачі-прийняття виконаних робіт/виконаних послуг.

ПП «Югрекламполіграфсервіс» була виписана позивачу податкова накладна, на підставі якої позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 406 666,67 грн.

При цьому, суди попередніх інстанцій вказали на відсутність у позивача документів, які б підтверджували фактичне перевезення та отримання товару від ПП «Мегалот ЛТД», СП «Аттіс-Т» та ТОВ «Продукт менеджмент».

Крім того, вказали на невідповідності посвідчень якості, виписаних ПП «Мегалотт ЛТД» на товар, поставлений позивачу, з посиланням на вимоги статей 15, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, та яким встановлено, що сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації. За наслідками проведеної сертифікації видається сертифікат якості на продукцію. Водночас, позивачем не надано під час перевірки, а також під час розгляду справи, сертифікатів якості на продукцію, отриману від ПП «Мегалот ЛТД».

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, також послалися на лист від 19 липня 2010 року №2372-26115 ДП «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», яким вказано що ПП «Мегалот ЛТД», як виробник - переробник молочної продукції, не значиться і сертифікати відповідності на масло вершкове та сухе знежирене молоко не отримував.

З матеріалів справи вбачається, що копії накладних, надані позивачем на підтвердження реальності вчинення господарських операцій з ПП «Мегалот ЛТД», ТОВ «Продукт-менеджмент» та СП «Аттіс-Т» ТОВ не містять прізвищ осіб, які їх підписали, що є порушенням вимог статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. У зв'язку з цим вказані накладні не можуть бути належним доказом щодо товарності операцій.

Позивачем не надано до суду і звіти про надані ПП «Фірма Делюкс» та ПП «Югрекламполіграфсервіс» інформаційно-консультаційні, маркетингові послуги, що унеможливлює встановлення факту надання таких послуг та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача.

Крім того первинних документів, які б підтверджували оплату товарів та послуг, придбаних у ПП «Мегалот ЛТД», СП «Аттіс-Т» ТОВ, ТОВ «Продукт менеджмент», ПП «Фірма Делюкс», ПП «Югрекламполіграфсервіс» позивачем також не надано ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємствами-контрагентами, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, надані позивачем, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Дослідивши надані позивачем письмові докази (податкові, видаткові накладні, акти прийому-передачі), суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вони не є достатніми для підтвердження фактичної передачі товару від продавця до покупця та в повній мірі не відображають рух товару та їх оплату.

При цьому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит може сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі його зберігання, та документами, необхідність складення яких випливає з умов договірних зобов'язань за укладеними суб'єктами господарювання угодами.

Крім того, умовою достовірності доказів щодо придбання послуг, зв'язку цих послуг з метою одержання доходу є, перш за все конкретизація змісту, обсягу та результату цих послуг. Натомість, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), надані позивачем для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченої у ціні інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, що не дає можливості ідентифікувати перелік (кількість) наданих (отриманих) послуг і не підтверджують реальні обсяги здійснення господарських операцій.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у результаті господарських операцій із зазначеними контрагентами, з огляду на те, що вказані господарські операції не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Судами також встановлено, що позивач є переробним підприємством.

У відповідності до пункту 1.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок обліку зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України».

Порядок нарахування та використання зазначених коштів встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2009 року №291 «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Постанова №291).

Згідно пункту 6 Постанови № 291 переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі.

За результатами окремого обліку готової продукції, виготовленого з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса з живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з із переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації.

Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його не бюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість, з урахуванням коштів, перерахованих відповідно до пункту 5 цього Порядку. Переробне підприємство не пізніше останнього календарного, дня місяця, що настає за звітним періодом, за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку реєстр платіжних доручень на фактично зараховані на не бюджетний рахунок кошти і виписку територіальних органів Державного казначейства з не бюджетного рахунка.

У разі встановлення за окремою податковою декларацією перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобов'язань така сума перевищення покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів.

У разі коли товари (послуги), основні фонди, виготовлені або придбані, використовуються переробним підприємством частково для виготовлення готової продукції, а частково для інших товарів (послуг), сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів за операціями з виготовлення готової продукції та відповідно за іншими операціями».

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», та Постанови №291, у перевіряємому періоді з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року позивач знаходився на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість та надавав до контролюючого органу дві податкові декларації: загальну (бюджетну) декларацію №3 (по повній формі); скорочену декларацію переробного підприємства №2 (спеціальний режим оподаткування відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність здійснення податковим органом коригування показників податкової декларації та зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за 2009 рік по загальним (бюджетним) деклараціям на 2 342 085,00 грн. та скороченим деклараціям переробного підприємства №2 (спеціальний режим оподаткування) відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» на 5 603 554,00 грн.

Відповідно до статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів» залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі 2а/1570/10710/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Вербицька О.В. Маринчак Н.Є.