Постанова № 59108157, 04.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р. Справа№ 910/32780/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

ОСОБА_1

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 04.07.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року

у справі№ 910/32780/15 (суддя Чинчин О.В.)

за позовомпублічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

до1) відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр»

прозняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року по справі № 910/32780/15 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» про зняття арешту з майна задоволено повністю.

Знято арешт з нерухомого майна, а саме з будівлі содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлі складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,00 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, накладений постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.07.2013 року в межах виконавчого провадження ВП № 35854853.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 17.03.2016 року відповідач-2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року по справі № 910/32780/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2016 року справу № 910/32780/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Тищенко А.І., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному складі колегії суддів.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року у звязку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/32780/15.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2016 року для розгляду справи № 910/32780/15 сформовано судову колегію у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Скрипки І.М., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному складі колегії суддів.

У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року законним та обґрунтованим. Позивач просив відмовити відповідачу-2 у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судових засіданнях 25.05.2016 року, 06.06.2016 року та 04.07.2016 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів, зазначених у ній, та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В судових засіданнях 25.05.2016 року та 06.06.2016 року представник відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України також надав суду свої пояснення по справі, в яких підтримав апеляційну скаргу та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У судове засідання 04.07.2016 року представники відповідача-1 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач-1 повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка з підписом уповноваженого представника відповідача-1.

У відповідності до п. 3.9.1.Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представників позивача та відповідача-2, що зявилися у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач-1, що не зявився у судове засідання 04.07.2016 року, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Участь представника, що не зявився у судове засідання, судом обовязковою не визнавалась.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 15.05.2014 року у справі №910/23388/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2014 року, та яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» перед публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» за кредитним договором № 17/07 від 07.11.2007 р. на загальну суму 2 287 786 80 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 20 169 016 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 342 699 97 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 11 837 383 грн. 92 коп.; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 66 898 94 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 589 788 грн. 06 коп.; заборгованість по сплаті підвищених процентів за користування кредитом - 848 655 10 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 481 832 грн. 49 коп.; комісія - 29 492 79 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 260 011 грн. 53 коп.; за кредитним договором № 158/08 від 18.09.2006 р. на загальну суму 136 152 59 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 1 197 168 грн. 72 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 93 100 00 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 820 779 грн. 38 коп.; заборгованість по сплаті підвищених процентів за користування кредитом - 40 932 12 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 360 861 грн. 84 коп.; комісія - 2 120 47 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 15 527,51 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.11.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2116, та договору іпотеки MG-1/158/08 від 11.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 1749, а саме - будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, що належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр». Визнано право власності на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.11.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2116, та договору іпотеки MG-1/158/08 від 11.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 1749, а саме - будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною вартістю 10 411 200 грн. 00 коп. за публічним акціонерним товариством «Універсал Банк».

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.07.2013 року з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 25/359-54/266 від 26.10.2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» у межах суми звернення 17 532 364 грн. 70 коп.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 16472516 від 14.10.2014 року відмовлено публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» у державній реєстрації права власності на будівлю содової станції, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, у зв'язку з тим, що на все майно попереднього власника накладено арешт.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.03.2015 року повернуто наказ господарського суду міста Києва № 25/359-54/266 від 26.10.2012 року стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» та виділено в окреме провадження постанову про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» виконавчого збору від 04.03.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено, та судом апеляційної інстанції перевірено, що у звязку з виділенням в окреме провадження постанови про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» виконавчого збору від 04.03.2013 року, державним виконавцем не був знятий арешт, накладений на майно боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр», а саме: з будівлі содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлі складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стосовно доводів апелянта про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до абз. 3 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України «Про виконавче провадження»), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

При цьому, пунктом 5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Таким чином, судова колегія, враховуючи те, що субєктний склад сторін у даній справі відповідає вимогам ст. 1 ГПК України, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з ч.1-2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

Тобто, як правильно зазначив місцевий господарський суд, позивачем було обрано належний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів.

Також, судова колегія відхиляє доводи скаржника про те, що даний спір між тими ж сторонами з тих же підстав про той же предмет вже був вирішений в порядку господарського судочинства, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року у справі № 910/9162/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року та постановою Вищого господарського суду України 17.11.2015 року в позові публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про зняття з арешту з нерухомого майна, а саме: будівля содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м., склад під літ. XXVIII загальною площею 1 418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, - відмовлено повністю.

Однак, судова колегія звертає увагу скаржника на те, що позов у справі № 910/9162/15 був предявлений до товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр», а відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України мав процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В той час як у даній справі позовні вимоги предявлені до товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» та відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, який є співвідповідачем. Таким чином, судова колегія вважає, що у справі № 910/9162/15 та даній справі субєктний склад сторін не є тотожним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно.

Факт належності публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» права власності на будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною вартістю 10 411 200 грн. 00 коп. підтверджено рішенням господарського суду м. Києва від 15.05.2014 року у справі № 910/23388/13, яке набрало законної сили.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/23388/13 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт належності публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» права власності на будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною вартістю 10 411 200 грн. 00 коп. підтверджено рішенням господарського суду м. Києва від 15.05.2014 року у справі №910/23388/13, яке набрало законної сили.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та зняв арешт з нерухомого майна, а саме: з будівлі содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлі складу під літ. XXVIII загальною площею 1 418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул.. Магнітогорська, 1, накладений постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.07.2013 року в межах виконавчого провадження ВП № 35854853.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачами не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року у справі № 910/32780/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2016 у справі № 910/32780/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/32780/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

СуддіР.В. Федорчук

ОСОБА_1

Дата підписання 20.07.2016