Постанова № 59108007, 18.07.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р. Справа № 903/173/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" на рішення господарського суду Волинської області від 23.05.16 р.

у справі № 903/173/16 (суддя Гарбар Ігор Олексійович )

позивач ОСОБА_1 екологічна інспекція у Волинській області

відповідач ОСОБА_1 підприємство "Володимир-Волинське лісомисливське господарство"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВОЛМА"

про стягнення 385 482,38 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність №1647/9 від 17.06.2016р.); ОСОБА_4 (довіреність №1647/9 від 17.06.2016р.);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.05.2016 року у справі № 903/173/16 задоволено позов Державної екологічної інспекції у Волинській області до Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Волма" про стягнення 385 482,38 грн.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства "ОСОБА_5 - Волинське лісомисливське господарство" шкоду заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 385 482,38 грн. на користь ОСОБА_1 (Вол-Волинс.УК/м.Вол-Волинськ) код бюджетної класифікації доходів 21081100, банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО ГУДКСУ): 803014, номер рахунку отримувача 311191066700003, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37950294).

Присуджено до стягнення з Державного підприємства "ОСОБА_5 - Волинське лісомисливське господарство" на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 782,24 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа в поясненнях на апеляційну скаргу зазначає, що ТОВ "Волма" не здійснювало викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а відтак, не несе відповідальності за завдану шкоду.

Представники апелянта та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 13.06.2016 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача підтрмали вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 екологічною інспекцією у Волинській області в період з 16.10.2013р. по 18.10.2013р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря ДП "ОСОБА_5 - Волинське лісомисливське господарство" відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 27.09.2013р. № 416 (а.с. 14-15) та направлення від 14.10.2013р. №851 (а.с. 16-17).

За результатами перевірки складено акт від 18.10.2013р., в якому зафіксовано, що ДП "ОСОБА_5 - Волинське лісомисливське господарство" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення - без відповідного дозволу на викиди, що є порушенням ст.11 Закону України "Про атмосферне повітря" (а.с.18-25).

В ході зазначеної перевірки відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Волинській області виявлено також наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря (викиди без дозволу) на ДП "ОСОБА_5 - Волинське лісомисливське господарство". В присутності уповноваженого представника підприємства - начальника лісопромислового комплексу ОСОБА_5 зазначене порушення, було зафіксовано в акті відбору проб викидів стаціонарних джерел від 17.10.2013р. №27 та в протоколі вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 18.10.2013р. №27-2013 (а.с.26-30).

18.10.2013 року ОСОБА_1 екологічною інспекцією у Волинській області на директора ДП "ОСОБА_5 - Волинське лісомисливське господарство" ОСОБА_6 складені протоколи про адміністративне правопорушення №002190, №002191, №002192, №002193 щодо вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 81-1 КУпАП (а.с. 37-40).

23.10.2013 року ОСОБА_1 екологічною інспекцією у Волинській області винесено постанову про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за вчиненні правопорушення і накладено стягнення в сумі 1700,00 грн. (а.с.41).

Приписом Державної екологічної інспекції у Волинській області №00504 від 18.10.2013р. визначено дії, які необхідно вчинити для усунення порушень екологічного законодавства, зокрема, п.1 припису зобовязано ДП "ОСОБА_5 - Волинське лісомисливське господарство" до 03.12.2013р. отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів. Зазначений припис був прийнятий до виконання директором ДП "ОСОБА_5 - Волинське лісомисливське господарство" ОСОБА_6 (а.с. 43).

08.01.2014 року ДП "ОСОБА_5 - Волинське лісомисливське господарство" звернулось до Державної екологічної інспекції у Волинській області з листом в якому просило відтермінувати строк виконання п.1 вказаного припису до 10.02.2014р. (а.с. 44).

ОСОБА_1 екологічна інспекція у Волинській області 27.01.2014р. листом за №166/2 ДП "ОСОБА_5 - Волинське лісомисливське господарство" продовжила виконання припису до 10.02.2014р. (а.с. 45).

Як вбачається з матеріалів справи, лише 04.03.2014 року ДП "ОСОБА_5 - Волинське лісомисливське господарство" отримало дозвіл №710200000-73 на викиди забрудннючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами терміном на 5 років (а.с.85-88).

Враховуючи викладене, позивач на підставі вищевказаної перевірки здійснив розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел на ДП "ОСОБА_5 - Волинське ЛМГ" за період з 18.10.2013 р. по 04.03.2014 р., згідно з яким розмір шкоди складає 385 482,38 грн.

12.06.2014 року ОСОБА_1 екологічна інспекція у Волинській області звернулася до ДП "ОСОБА_5 - Волинське ЛМГ" з претензією №1280/2 про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення атмосферного повітря з розрахунком розміру збитків.

ОСОБА_1 екологічна інспекція у Волинській області, посилаючись на несплату ДП "ОСОБА_5 - Волинське ЛМГ" розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди, звернулася до господарського суду з позовом про стягнення вищевказаних збитків.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ДП "ОСОБА_5 - Волинське ЛМГ" збитків в розмірі 385 482,38 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту "з" статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Органом, який уповноважений державою здійснювати контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища є, у т.ч. ОСОБА_1 екологічна інспекція у Волинській області.

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідний Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 302 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що здійснення викидів забруднюючих речових в атмосферне повітря допускається виключно після отримання відповідного дозволу, що видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, та після отримання якого у суб'єкта господарювання виникає право на забруднення атмосферного повітря із використання стаціонарних джерел забруднення. Видачею вказаного дозволу держава здійснює контроль за охороною природного навколишнього середовища, оскільки, такий дозвіл може бути виданий за наявності наступних умов: неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин. В свою чергу, згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" на суб'єкт господарювання, що здійснює викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря, покладено обов'язок здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік тощо.

Таким чином, суб'єкт господарювання, який є власником (уповноваженою особою власника) стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря, зобов'язаний отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Вказаний порядок розповсюджується і на об'єкти державної власності.

За нормами статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Згідно статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем зафіксовано факт викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства за відсутності дозволу на викиди, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18.10.2013 року.

При цьому, як вбачається, розрахунок розміру збитків заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря зроблено відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.01.2009 за № 48/16064 (далі - Методика).

ОСОБА_7 встановлюється порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

В п.2.2. ОСОБА_7 зазначено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до п.3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, підтвердженого даними контрольної перевірки, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до п.4.1 Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою 12 Методики: З = mі х 1,1П х Aі х Кт х Кзі, де З - розмір збитків, грн; mі - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т; Aі - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною.

При цьому, для проведення розрахунків використані дані, які містяться в офіційному листі від 02.04.2014р. №01188 ДП "ОСОБА_5 Волинське лісомисливське господарство", згідно якого останнє повідомило ОСОБА_1 екологічну інспекцію у Волинській області, що кількість годин роботи стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря відповідно становить: джерело викидів №1 - паливна адміністративного корпусу - 3144 години; джерело викидів №2 - котельня для сушіння деревини - 2664 години (а.с. 47).

Так, відповідно до розрахунку, проведеного інспектором Державної екологічної інспекції в Волинській області (а.с. 50-53).) на підставі вищевказаної Методики, розмір збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 18.10.2013р. по 04.03.2014р. становить 385 482,38 грн.

При цьому, слід зазначити, що ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів, які б спростовували вказану вище суму збитків чи доказів сплати цієї суми не надано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно частин 4, 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 даного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до роз'яснення Вищого Арбітражного Суду №02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та самою шкодою.

Згідно п.6 даного роз'яснення, як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобовязанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок субєктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008р. акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт є належним доказом, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Доказів оскарження зазначеного акту у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним; відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, розмір визначеної в розрахунках шкоди не заперечений, контррозрахунок шкоди не подано.

Крім того, в ході зазначеної перевірки наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на ДП "Володимир-Волинське ЛМГ" були виявлені відділом інстументально-лабораторного Державної екологічної інспекції у Волинській області. В присутності уповноваженого представника підприємства - начальника лісопромислового комплексу ОСОБА_5 зазначене порушення було зафіксовано в акті відбору проб викидів стаціонарних джерел від 17.10.2013р. №27 та в протоколі вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 18.10.2013р. №27-2013 (а.с. 26-30). Акт відбору проб викидів стаціонарних джерел підписано ОСОБА_5; будь-яких зауважень або заперечень щодо проведеного заходу та складеного акту матеріали справи не містять, а факт відсутності дозволу відповідачем також не заперечується.

Виданий ОСОБА_1 екологічною інспекцією у Волинській області для ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" 18.10.2013 року припис №000504, яким визначено дії, які необхідно вчинити для усунення порушень екологічного законодавства, п.1 якого зобовязано до 03.12.2013р. отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів - був прийнятий до виконання директором ДП "Володимир-Волинське ЛМГ" ОСОБА_6 і також не був оскаржений.

Більше того, як вже зазначалося вище, 08.01.2014 року ДП "Володимир-Волинське ДМГ" звернулось до Державної екологічної інспекції у Волинській області з офіційним листом (а.с. 44), в якому просило відтермінувати строк виконання п.1 припису до 10.02.2014р., на що позивачем, врахувавши визнання ДП "Володимир-Волинське ЛМГ" вчинених порушень екологічного законодавства, термін виконання було продовжено.

Також, апеляційним судом береться до уваги те, що ДП "Володимир-Волинське ЛМГ" було надіслано на адресу позивача офіційний лист від 02.04.2014р. №01188 за підписом директора ДП "Володимир-Волинське ЛМГ" ОСОБА_6, в якому повідомлено про кількість годин роботи стаціонарних джерел викидів за період з 18.10.2013р. по 04.03.2014р., зокрема: - джерело викидів №1 - паливна адміністративного корпусу - 3144 години; - джерело викидів №2 - котельня для сушіння деревини - 2664 години. Зазначені показники і були використані в подальшому для розрахунку збитків, які заподіяні державі в результаті викидів забруднюючих речовни в атмосферне повітря без дозволу на викиди.

Таким чином, відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не заперечив та не спростував за допомогою належних та допустимих доказів факту порушення ним вимог природоохоронного законодавства.

Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства, прямого причинного звязку та розміру шкоди, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 385 482,38 грн., заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, обґрунтовані, законні та відповідно правомірно задоволені судом першої інстанції.

При цьому, посилання скаржника на те, що перевіркою виявлено два джерела викидів, один з яких використовується ТОВ "Волма" (третя особа), а відтак, відповідальність за завдану шкоду мають нести і відповідач і третя особа, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки апелянтом не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних та допустимих доказів використання третьою особою джерела викиду. Договір підряду на виробництво продукції із матеріалів замовника №01-ВВ від 01.11.2012 року, на який посилається скаржник, не може бути доказом використання останнім обладнання, в тому числі і джерела викидів №2 (котел в котельні для сушіння деревини). Будь-яких інших договорів, які б підтверджували те, що джерело викидів №2 було передано у тимчасове користування третій особі, відповідачем надано не було; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 23.05.2016 року у справі №903/173/16 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.