Постанова № 59107884, 19.07.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа № 906/16/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.16 р. у справі № 906/16/16 (суддя Ляхевич А.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м.Київ)

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

про стягнення 166 237,44 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю №2-115 від 06.06.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю №626/19 від 01.02.2016р.;

Судом розяснено представникам права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача про стягнення 114 191, 91 грн. пені, 34 629, 95 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 6 656, 49 грн. та 10 759, 09 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.05.2016р. позов задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 45 676, 76 грн. пені, 6 656, 49 грн. 3% річних, 10 759, 09 грн. інфляційних втрат, 1974,11 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 34 629, 95 грн. штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги; змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 45676, 76 грн. шляхом задоволення позову в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив повністю в задоволенні штрафу та лише частково задоволив пеню; такі дії суду першої інстанції є порушенням норм матеріального права, зокрема ст. ст. 526, 550, 611 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232, 233 ГК України.

Скаржник зазначає, що ним правомірно застосовано додаткову санкцію у вигляді стягнення 7% штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязання, повязаного з наданням послуг із транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Звертає увагу апеляційного суду, що розмір штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договору є правомірно заявленим та не є значно великим, виходячи із загальної заборгованості за договором та часу прострочення належних до сплати сум, а тому зменшення пені на 60% є необґрунтованим.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №18675/16 від 18.07.2016р.), в якому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2016р. задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено забезпечення проведення відеоконференції Київському апеляційному господарському суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.07.2016р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Філіпової Т.Л. у період з 11.07.2016 р. по 29.07.2016 р. включно та відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2016р. визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/16/16 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В.

В судовому засіданні 19.07.2016р. в режимі відеоконференції представник позивача підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 34 629, 95 грн. штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю, змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 45676, 76 грн. шляхом задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.07.2016р. заперечив доводи апеляційної скарги, вважає її безпідставною, тому просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, 28.09.2011р. між дочірньою компанією "Укратрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (газотранспортне підприємство, позивач) правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Укратрансгаз" (п. 1.2 статуту ПАТ "Укратрансгаз") (т. 1, а.с. 17) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (замовник, відповідач) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011140/П12 (а.с. 51-57).

Згідно п. 1.1 договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Згідно п. 2.11.1 договору послуги з транспортування природного газу оформляються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).

У випадку, якщо замовник та/або його споживач (споживачі) безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газу визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС.

У випадку, якщо замовник та/або споживачі замовника отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам.

Відповідно до п. 2.11.2 договору газотранспортне підприємство до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.

Замовник протягом 2 (двох) днів з моменту одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у відповідності з умовами договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом обсяг газу та вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами встановлюється у відповідності до даних газотранспортного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (п. 2.11.3 договору).

Відповідно до п. 4.4. договору (п.5.4. договору в редакції додаткової угоди №5), вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Згідно з п. 4.5 договору (п.5.5. договору в редакції додаткової угоди №5), оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах ста відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. 6.3.2 договору (в редакції додаткової угоди №5 до договору), замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за послуги згідно з умовами цього договору.

Пунктом 7.3. договору (в редакції додаткової угоди №5 до договору) встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.11.1 договору (в редакції додаткової угоди №5 до договору), цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10. 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

06.12.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до даного договору, якою викладено у новій редакції п. 1.2 договору (а.с.58). Цей же пункт договору викладено у новій редакції відповідно до додаткової угоди №2 від 31.12.2011р. (а.с.59), №3 від 06.03.2012р. (а.с.60-61). Також, сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 13.04.2012р. (а.с.62); додаткову угоду №5 від 15.01.2013р., якою розділи договору викладені у новій редакції (а.с.63-69); додаткову угоду №6 від 20.06.2014р. (а.с.70); додаткову угоду №7 від 01.10.2014 р. (а.с.71).

На виконання умов договору, позивач у 2015 році надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 2 637 685,40 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №01-15-1109011140/П12 від 31.01.2015р. на суму 1 060 014,01 грн., №02-15-1109011140/П12 від 28.02.2015р. на суму 414 078,48 грн., №03-15-1109011140/П12 від 31.03.2015р. на суму 241 242,54 грн., №04-15-1109011140/П12 від 30.04.2015р. на суму 335 287,37 грн., №05-15-1109011140/П12 від 31.05.2015р. на суму 298 866,96 грн., №06-15-1109011140/П12 від 30.06.2015р. на суму 285 087, 92 грн., №10-15-1109011140/П12 від 31.10.2015р. на суму 3 108,12 грн. (а.с.72-78).

Відповідач, в порушення умов договору, за надані послуги у січні-червні та жовтні 2015р. розрахувався частково та з порушенням строків, визначених у договорі.

Предметом даного судового розгляду є вимоги газотранспортного підприємства до замовника про стягнення 114 191, 91 грн. пені, 34 629, 95 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 6 656, 49 грн. та 10 759, 09 грн. інфляційних втрат, які нараховані у звязку із порушенням строків оплати за надані послуги, згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011р. №1109011140/П12.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Між сторонами виникли правовідносини за договором про надання послуг відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, позивач зобовязання щодо надання відповідачу послуг виконав належним чином, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №01-15-11090-11140/П12 від 30.01.2015 на суму 1 060 014,01 грн., № 02-15-1109011140/П12 на суму 414 078,48 від 28.02.2015, № 03-15-11090011140/П12 від 31.03.2015, № 04-15-11090-11140/П12 від 30.04.2015 на суму 335 287,37 грн., № 05-15-1109011140/П12 від 31.05.2015 на суму 298 866,96 грн., №06-15-1109011140/П12 від 30.06.2015 на суму 285 087,92 грн., №10-15-1109011140/П12 від 31.10.2015 на суму 3 108,12 грн. (а.с. 72-78).

Разом з тим, відповідач зобов'язання щодо оплати послуг, що були надані позивачем за договором у січні - червні та жовтні 2015 року виконав частково та з порушенням строків оплати.

Враховуючи викладене, відповідач з січня 2015р. вважається таким, що прострочив оплату за послуги, надані за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011140/П12 від 28.09.2011р.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача щодо не дотримання позивачем умов договору про вчасне направлення актів наданих послуг, посилання на те, що акти були підписані значно пізніше, а не у встановлені договором строки, враховуючи наступне.

Так, пунктом 5.5 договору (в редакції додаткової угоди №5), у відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за надані послуги - до 20 числа місяця, наступного за звітним; договір не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати наданих послуг протягом певного терміну після направлення акту наданих послуг чи підписання такого акта відповідачем.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що долучені відповідачем до матеріалів справи копії супровідних листів та конверта, в якому за твердженням відповідача були надіслані всі одночасно акти наданих послуг за січень, лютий, березень, травень та червень 2015 року, жодним чином не є належним доведенням недотримання позивачем умов договору, а тим більше, такі документи не є належними та допустимими доказами ненастання строку виконання зобов'язання з оплати наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за вказаний період чи дотримання відповідачем строків оплати, визначених договором.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного суду України від 12.12.11р. в справі №07/238-10).

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6656,49 грн. 3% річних за період з 21.02.2015р. по 24.03.2015р., з 21.03.2015р. по 24.04.2015р., з 21.04.2015р. по 13.05.2015р., 21.05.2015р. по 26.06.2015р., з 21.06.2015р. по 17.12.2015р., з 21.07.2015р. по 17.12.2015р. та 10759,09 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р. та з 01.11.2015р. по 30.11.2015р.) (розрахунок т. 1, а.с. 85-86, 87).

Здійснивши перевірку правильності нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині законні та обґрунтовані, такі, що правомірно задоволенні господарським судом в межах та розмірі заявлених позивачем.

Позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 231 ГК України просить суд стягнути з відповідача 34 629, 95 грн. 7% штрафу від суми заборгованості за надані позивачем послуги в січні, лютому, квітні, травні та червні 2015р.

Суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, зазначеною нормою встановлена підвищена відповідальність за певні порушення певних господарських зобов'язань за участю певних суб'єктів, зокрема, щодо нарахування 7% штрафу ця норма встановлює відповідальність за порушення не грошового зобов'язання, а за прострочення поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, оскільки в якості підстави для такого нарахування є не сума грошового зобов'язання, з якого допущено прострочення оплати, а виключно вартість товарів (робіт, послуг), з поставки яких (товарів, робіт, послуг, а не вартості ) допущено прострочення.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року №14 господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 34 629, 95 грн. штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім прострочено виконання саме грошового зобов'язання (оплати наданих позивачем послуг).

Позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня за порушення строків оплати, передбачених розділом 5 договору (в редакції додаткової угоди №5 до договору), у розмірі 114 191, 91 грн. за період з січня 2015р. по червень 2015 р. та за жовтень 2015р.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони пунктом 7.3. договору (в редакції додаткової угоди №5 до договору) передбачили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає його арифметично вірним, який здійснений відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до розділу 2.2 статуту публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", останній забезпечує населення, установи і організації, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, релігійні організації, промислових споживачів та інших субєктів господарювання природним газом, газом (метаном) вугільних родовищ.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про видачу ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом ТОВ "Житомиргаз Збут" від 28.05.2015р. №1646 товариству з обмеженою відповідальністью "Житомиргаз Збут" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території м. Житомир та Житомирської області (крім м. Коростишів та Коростишівського району), села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району Вінницької області) терміном дії з 01.07.2015р. по 30.06.2020р. Відповідно до даної постанови, товариству з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" від відповідача передано функції з постачання природного газу споживачам, тому втрата можливості постачати природний газ суттєво знизила фінансові надходження відповідача.

Згідно бухгалтерського обліку відповідача та довідки №363/19 від 19.01.2016р., станом на 01.12.2015р. заборгованість відповідача складає: дебіторська - 74 772 077 грн.; кредиторська - 160 119 424 грн. (т. 1, а.с.149). Відповідно до звіту про фінансові результати за 9 місяців 2015 року також вбачається збитковість підприємства ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (т. 1, а.с.151).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний випадок є винятковим, оскільки: по-перше, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок специфіки діяльності підприємства та послуг, що ним надаються; по-друге, відповідачем повністю виконані зобов'язання по оплаті отриманих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за спірний період, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем; по-третє, судом приймається до уваги соціальне значення підприємства на території м. Житомира та Житомирської області.

З огляду на викладене, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача до 60%.

Колегія суддів вважає обґрунтування скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими; судом не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.16 р. у справі № 906/16/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.