Постанова № 59107838, 18.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016 року Справа № 904/2155/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Чус О.В., Величко Н.Л.

При секретарі Саланжій Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №220/768/д від 25.12.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність № б/н від 18.04.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МОДУЛЬ СЕРВІС", м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року у справі № 904/2155/16

за позовом Міністерства оборони України, м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "МОДУЛЬ СЕРВІС", м.Дніпропетровськ

про стягнення пені

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги Міністерства оборони України задоволено.

Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль Сервіс" на користь Міністерства оборони України 229895,16грн. пені; 3448,43грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "МОДУЛЬ СЕРВІС" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та невірно застосував норми процесуального та матеріального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача щодо відкладення розгляду даної справи, та розглянув справу без участі відповідача, позбавивши його можливості навести свої доводи та заперечення по суті спору.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати №137/12-15 від 01 лютого 2016 року, яка встановила факт істотної зміни обставин, що на думку апелянта звільняє його від відповідальності за порушення умов договору.

У доповненнях до апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги розрахунок пені, виконаний позивачем, оскільки нарахування пені у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожний день прострочення виконання на загальну суму 229 895,16 грн. у відповідності до умов договору суперечить вимогам Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», яким передбачено розмір пені, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, апелянт зазначає, що оскільки позивач не надав рознарядку, яка передбачена умовами договору, він був позбавлений можливості своєчасно виконати умови договору про поставку ліжок.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 23 травня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 21 червня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 21 червня 2016 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18 липня 2016 рік.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Міністерством оборони України (далі замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль сервіс" (далі постачальник) укладено договір №303/26/209-15 від 03 грудня 2015 року про закупівлю товарів, робіт або послуг (за кошти Державного бюджету України) (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2015 році поставити Міністерству оборони України товар, код предмета закупівлі 31.09.1 меблі, інші (лот 1 - ліжко 2-х ярусне армійське типу "А") для обладнання казармених приміщень, заміна втрачених на території під час проведення антитерористичної операції, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положення договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що ціна товару, передбаченого до поставки за договором, його номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією, яка зазначена у договорі, а саме:

- найменування товару - ліжко 2-х ярусне армійське типу "А";

- технічні умови на товар - ГОСТ 2056-77;

- строки (терміни) постачання - до 20 грудня 2015 року включно;

- загальна кількість, яку необхідно постачати, шт - 5500;

- ціна за одиницю товару в грн. з врахуванням марки, тари (упаковки.), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (з ПДВ) - 1899,96грн.;

- ціна товару в грн. з врахуванням марки, тари (упаковки) вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (з ПДВ) - 10449780,00грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна договору становить з ПДВ 10449780,00грн., у тому числі ПДВ 1741630,00грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 10449780,00грн., у тому числі податок на додану вартість, тари, упаковки, маркування, вантажних робіт в місцях завантаження та транспортних витрат.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором.

Підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язань з вини постачальника, він сплачує пеню у розмірі 0,2 відсотка від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної вартості договору.

Пунктом 8.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна).

Пунктом 8.2 договору визначено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Пунктом 8.3 договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин.

Пунктом 8.4 договору визначено, що уразі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати договір.

Якщо обставини, зазначені у пункті 8.1 договору, будуть продовжуватися більше 30 календарних днів, то кожна із сторін буде вправі розірвати договір повністю чи частково і, в такому випадку, жодна із сторін не буде мати права вимагати від іншої відшкодування можливих збитків.

Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано перешкодою поза їх контролем, якому навіть уважна сторона не могла б запобігти, і виникло після укладання договору.

Відповідно до п.10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31 грудня 2015 року.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль сервіс", із позовом про стягнення 229895,16грн. пені, позивач - Міністерство оборони України, посилався на невиконання відповідачем умов договору в частині поставки ліжок армійських до 20 грудня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору в частині поставки ліжок армійських в строк до 20 грудня 2015 року, а тому вимоги позивача про стягнення пені, передбаченої умовами договору за період з 21 грудня 2015року по 31 грудня 2015року є законними та обґрунтованими.

При цьому, суд не взяв до уваги висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 01 лютого 2016року за №137/12-15 про істотну зміну обставин, оскільки пунктом 8.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна), наявність яких не доведена відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.525, ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку з не поставкою у строк ліжок позивачем на адресу відповідача направлено претензії від 23 грудня 2015року за №303/26/1401 та від 30 грудня 2015р оку за №303/26/1439.

Проте, станом на 01 січня 2016року відповідач обов'язок з поставки ліжок не виконав.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач у строк до 20 грудня 2015 року не поставив ліжок, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про нарахування та стягнення пені у розмірі, визначеному позивачем, тобто, у сумі 229 895,16 грн. за період з 21 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року, оскільки відповідно до пункту 7.3.2 договору за порушення строків виконання зобовязання з вини постачальника, він сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що нарахування пені у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожний день прострочення виконання на загальну суму 229 895,16 грн. у відповідності до умов договору суперечить вимогам Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», яким передбачено розмір пені, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня з тих підстав, що зазначений закон передбачає розмір пені за порушення грошового зобовязання, в той час як зобовязання відповідача не є грошовим, а повязано з не поставкою товару у визначений договором строк.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача, як на підставу звільнення від відповідальності за порушення строків поставки, на висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 01 лютого 2016р. за №137/12-15 про істотну зміну обставин з огляду на наступне.

Як вбачається з означеного висновку, Дніпропетровська торгово-промислова палата підтверджує настання істотної зміни обставин, що обумовлена поломкою обладнання та відсутністю необхідних матеріалів, що призвело до затримки терміну поставки у період з 20 грудня 2015року по 29 січня 2016року.

Крім того, Дніпропетровська торгово-промислова палата підтверджує, що станом на 29 січня 2015року будь-які угоди між сторонами про зміну умов договору в частині строків виконання зобов'язань відсутні.

Разом з тим, відповідно до п.п. 8.1, 8.3 договору, підставою звільнення відповідача від відповідальності є виникнення обставин непереборної сили, що підтверджується Торгово-Промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місце виникнення вищезазначених обставин;

Пунктом 8.2 договору закріплено обов'язок повідомити іншу сторону про виникнення обставин непереборної сили протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення.

Проте, відповідачем не надано доказів наявності обставин непереборної сили та повідомлення ним позивача про наявність таких обставин.

Листи відповідача від 28 грудня 2015року №194 та від 28 грудня 2015року №192, які направлені поза межами строку виконання зобовязання з поставки, на які він посилається як на підставу своїх дій, направлених на внесення змін до договору, за своїм змістом лише підтверджують наміри відповідача про готовність виконати зборку та відвантажити товар замовнику.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що відповідач не отримав рознарядку Міністерства оборони України, яка є обовязковою умовою поставки, а тому був позбавлений можливості своєчасно поставити продукцію позивачу.

Як вбачається з п. 5.2 Договору, місто поставки: згідно реквізитів Замовника у відповідності з рознарядкою Міністерства оборони України з обовязковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси представників Замовника ( одержувачів). Доставка товару здійснюється Постачальником.

З матеріалів справи вбачається, що до договору долучена рознарядка на відвантаження ліжок 2-х ярусних армійських типу «А» до договору № 303/26/209-15 від 01 грудня 2015 року, в якій зазначено адреса замовника КЕВ Рівне, вул. Чернишова буд. 8 на поставку 5 500 ліжок.

Зазначена рознарядка підписана як представником постачальника, так і представником замовника.

Той факт, що рознарядка датована 1 грудня 2015 року, в той час як договір підписаний 3 грудня 2015 року, не спростовує того факту, що вона є додатком саме до спірного договору, оскільки в ній міститься посилання саме на номер спірного договору - 303/26/209-15.

Як вбачається з п. 12.1 договору № 303/26/209-15 від 3 грудня 2015 року, невідємною частиною Договору є рознарядка Міністерства оборони України на 1 арк., яка надається постачальнику під час укладання договору. Підписання постачальником договору є підтвердженням отримання рознарядки.

Оскільки договір підписаний повноважними представниками сторін, означене свідчить і про отримання відповідачем рознарядки, незважаючи на те, що дата підписання рознарядки передує даті підписання договору.

Доводи відповідача про відхилення судом першої інстанції його клопотання про відкладення розгляду справи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки про дату та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Інші доводи відповідача є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МОДУЛЬ СЕРВІС" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року у справі № 904/2155/16- залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 липня 2016 року

Головуючий суддяО.В. Березкіна

СуддяН.Л.Величко

Суддя О.В.Чус