Ухвала суду № 59107471, 18.07.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

18 липня 2016 року Справа № 5016/23/2012(4/6)

Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг»,

вул. Гмирьова, 14-Б, м. Миколаїв, 54028

Боржник ОСОБА_1 акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»,

(заявник)вул. 1-ша Слобідська, 122, м. Миколаїв, 54034

Орган, дії якого оскаржуються:

Заводський відділ ДВС міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54010

ПРИСУТНІ:

Від стягувача - не зявився

Від боржника - ОСОБА_3 довіреність № 294 від 15.03.2016 року

ОСОБА_4 (керівник)

Від органу ДВС - ОСОБА_5 посвідчення № 284

СУТЬ СПОРУ: визнання незаконними дій органу ДВС в частині примусового стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 60 517,72 грн.

Розглянувши матеріали справи та скарги, заслухавши пояснення представників боржника та органу ДВС, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Боржник звернувся до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на неправомірні дії Заводського відділу ДВС міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі орган ДВС) та просив:

- визнати незаконними дії органу ДВС в частині примусового стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 60 517,72 грн.

Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що 29.03.12 року між ним та стягувачем було укладено угоду про припинення зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої, у звязку з наявністю заборгованості стягувача перед боржником в розмірі 605 177,21 грн. та наявності заборгованості боржника перед стягувачем в розмірі 1 433 057,50 грн., сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого розмір погашених взаємних вимог склав 605 177,21 грн., а заборгованість боржника перед стягувачем 827 880,29 грн. (а.с. 119-120).

Боржник зазначив, що другий примірник вищезазначеної угоди від 29.03.12 року стягувач направив на його адресу лише після виконання останнім п. 7 угоди щодо оплати залишку заборгованості в розмірі 827 880,29 грн., яка була сплачена платіжним дорученням № 286 від 27.07.12 року (а.с. 118).

Таким чином, боржник вважає, що станом на 18.05.12 року (день відкриття виконавчого провадження) його заборгованість перед стягувачем становила 914 309,36 грн., а тому виконавчий збір на суму 151 948,66 грн. слід перерахувати та в частині примусового стягнення на суму 60 517,72 грн. визнати дії органу ДВС незаконними.

Орган ДВС надав відзив, яким проти задоволення скарги заперечив, посилаючись на те, що сторонами з моменту відкриття виконавчого провадження і до моменту подання заяви стягувачем від 30.07.12 року про повернення виконавчого документа, не надавалася угода про припинення зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, на яку посилається боржник; на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з наданням строку для добровільного виконання та на момент винесення постанови від 28.05.12 року про стягнення виконавчого збору, жодної інформації про часткове погашення боржником боргу від сторін виконавчого провадження не надходило (детальніше викладено у відзиві, а.с. 169-171).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників боржника та органу ДВС, суд дійшов висновку, що скарга належним чином не обґрунтована, тому задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

06.03.2012 року господарським судом Миколаївської області прийнято рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з боржника на користь стягувача заборгованість за договором поставки в сумі 1 489 692,72 грн., з яких: 1 433 057,50 грн. - боргу, 46 250,46 грн. - пені, 1 433,06 грн. - інфляції, 8 951,70 грн. - 3% річних та судовий збір в сумі 29 793,85 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року рішення суду від 06.03.12 року залишено без змін.

На виконання рішення суду стягувачу 14.05.12 року було видано наказ, на підставі якого були стягнуті грошові кошти, зазначені в резолютивній частині рішення.

18.05.12 року орган ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32651646 (а.с. 114), якою було відкрито виконавче провадження на суму 1 519 486,57 грн., боржника зобовязано добровільно виконати рішення суду у строк до 25.05.2012 року.

В зв'язку з невиконанням позивачем судового рішення в строк для добровільного виконання, органом ДВС 28.05.2012 року на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 151 948,66 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 48,00 грн. (а.с. 160).

Крім того, постановою від 28.05.12 року (а.с. 115) орган ДВС, на підставі ст.ст. 11, 52 ЗУ «Про виконавче провадження», наклав арешт на кошти боржника.

Листом № 1801 від 31.07.12 року (а.с. 116) боржник повідомив орган ДВС про фактичне погашення ним боргу на суму 605 177,21 грн. та просив, у звязку з тим, що його заборгованість перед стягувачем становить 827 880,29 грн., а не 1 433 057,50 грн., здійснити перерахунок виконавчого збору, що підлягав стягненню в сторону зменшення.

Крім того, боржником було сплачено суму 827 880,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 286 від 27.07.2012 року (а.с. 118).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

01.08.2012 року органом ДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою встановлено, що 30.07.12 року до відділу надійшла заява представника стягувача про повернення виконавчого документу без виконання, у звязку із частковим виконанням, оскільки, боржником сплачено в рахунок погашення заборгованості 827 880,29 грн. (а.с. 122).

02.08.2012 року орган ДВС відкрив окреме виконавче провадження ВП № 33695208 та виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 151 948,66 грн., на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 164).

03.08.2012 року боржником було сплачено виконавчий збір в сумі 151 948,66 грн., що підтверджується випискою банку станом на 03.08.12 року (а.с. 165).

Постановою органу ДВС від 05.09.12 року провадження ВП № 33695208 з примусового виконання постанови № 32651646 від 28.05.12 року було закінчено, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як зазначалось вище, боржник вважає, що частина заборгованості перед стягувачем в сумі 605 177,21 грн. була погашена ним до відкриття виконавчого провадження, а саме 29.03.2012 року, при укладенні між сторонами угоди про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що на його думку повинно було зменшити суму виконавчого збору на 60 517,72 грн.

Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження зобов'язані протягом 3 робочих днів з моменту відкриття виконавчого провадження повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Матеріали справи свідчать, що починаючи з 18.05.12 року (відкриття виконавчого провадження) по 30.07.12 року (звернення стягувача із заявою про повернення виконавчого документу) сторонами виконавчого провадження не було повідомлено орган ДВС про те, що сума заборгованості боржника перед стягувачем була зменшена на 605 177,21 грн. внаслідок укладання вищезазначеної угоди від 29.03.2012 року.

За змістом ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції з 06.05.2012 року) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції з 06.05.2012 року) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

В матеріалах відсутні будь-які відомості та не доведено скаржником, що на час відкриття виконавчого провадження стягувачем або боржником було повідомлено орган ДВС про часткове виконання наказу суду, а винесені постанови про стягнення виконавчого збору та арешт коштів боржника жодною із сторін виконавчого провадження не оскаржувались.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 року встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи, що боржником не доведено, що на момент винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 18.05.12 року, про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.05.2012 року орган ДВС був повідомлений про часткове погашення боржником боргу; до того ж, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.05.12 р. відповідно до вимог ст. 121-2 ГПК України боржником не оскаржувалась; сума виконавчого збору в сумі 151 948,66 грн. була визначена та стягнута державним виконавцем правомірно, скарга боржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати доводи публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (вул. 1-ша Слобідська, 122, м. Миколаїв, код 00952114) неправомірними, скаргу на дії Заводського відділу ДВС міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області, відхилити.

Ухвала може бути оскаржена.

Суддя Т.М.Дубова