Рішення № 59107435, 19.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016р. Справа№ 914/1369/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

до відповідача: Державного підприємства «Львівський науково-дослідний і проектний інститут «Львівбудмндіпроект», м.Львів

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 13 901,73 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-представник за довіреністю №502-4571/2 від 25.12.2015 року

від відповідача: не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний і проектний інститут «Львівбудмндіпроект» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 13 901,73 грн.

Ухвалою від 25.05.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.06.2016р. В судовому засіданні 14.06.2016 року розгляд справи відкладався на 05.07.16р., у зв»язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 05.07.2016 року розгляд справи відкладено до 19.07.2016 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 25.05.2016 року, про відкладення розгляду справи від 14.06.2016 року, 05.07.2016 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник відповідача вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 25.05.2016 року, про відкладення від 14.06.2016 року, 05.07.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 07.06.2016 року за №23705/16, повернуте на адресу суду, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством Львівобленерго (постачальником згідно договору, позивач) та Державним підприємством «Львівський науково-дослідний і проектний інститут «Львівбудмндіпроект» (споживачем згідно договору, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 60986, відповідно до п. 1 якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно п.2.3.3 договору, споживач зобовязався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 Порядок розрахунків та №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Відповідач за період грудень 2015 квітень 2016 року не здійснював належних оплат за спожиту електроенергію, чим заборгував 12 565,40 грн.

Дані факти позивач підтверджує відповідними рахунками на оплату за активну електроенергію.

На дану суму позивачем нараховано 1 129,91 грн. пені., 3% річних 77,04 грн., інфляційні нарахування 129,38 грн.

Загальна сума позову складає 13 901,73 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем в повному обсязі.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносини зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України Про електроенергетику, Правилами користування електричною енергією, нормативними документами Кабінету Міністрів України, Міністерства палива та енергетики, а також нормативно-правові акти Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Так, стаття 26 Закону України Обов'язки та відповідальність споживачів енергії вказує, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання електричної енергії.

Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року (із змінами та доповненнями), розділ 5 Укладення договорів, пункт 5.1. вказують, що договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватись електричною енергією для власних потреб виключно на підставі договору.

За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору електропостачання не допускається.

Судом встановлено, що 23.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством Львівобленерго та Державним підприємством «Львівський науково-дослідний і проектний інститут «Львівбудмндіпроект» укладено договір про постачання електричної енергії № 60986 (а.с.15-29).

Розрахунковим періодом вважається період з 13 числа попереднього місяця до 12 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного (п. 2 додатку № 2 від 23.06.2011 року до договору № 60986).

Позивачем виставлено рахунок №303501/710766-1 за активну енергію за січень 2016 року на суму 6 566,76 грн. з вимогою про оплату до 20.01.2016 року (а.с.11), та рахунок №303512/685539-1 за грудень 2015 року на суму 5 998,64 грн. з вимогою про оплату до 21.12.2015 року (а.с.13).

Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплату отриманих рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата отримання рахунка (здійснення рахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (п.6 додатку № 2 від 23.06.2011 року до договору № 60986).

Судом встановлено, що за період грудень 2015 квітень 2016 року відповідачем рахунки оплачені не були, що призвело до наявності у останнього боргу за спожиту активну електроенергії в розмірі 12 565,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобовязань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором.

Крім того, на суму основного боргу позивачем нараховано 1 129,91 грн. пені на підставі п. 4.2.1 договору, відповідно до якого за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів оплати, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Розрахунок пені судом перевірено.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.7 додатку №2 «Порядок розрахунків», у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано до стягнення з відповідача на суму боргу 12 565,40 грн., крім пені 1 129,91 грн., також інфляційні втрати 129, 38 грн., 3% річних 77,04 грн.

Здійснивши перерахунок штрафних санкцій, суд встановив, що 3% річні в розмірі 77,04 грн. та інфляційні втрати в розмірі 129,38 грн. нараховано вірно.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позов є підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Отже, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача сума заборгованості (ціна позову) 13 901,73грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів повернення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний і проектний інститут «Львівбудмндіпроект» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 13 901,73 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний і проектний інститут «Львівбудмндіпроект» (79034, Львівська область, м.Львів, вул.Тернопільська,10; код ЄДРПОУ 05516406) на користь Публічного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) - 13 901,73 грн. заборгованості, з яких: 12 565,40 грн. основного боргу, 1 129,91 грн. - пені, 77,04 грн. 3% річних, 129,38 грн. інфляційних втрат, а також 1 378,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2016 р.

Суддя Горецька З. В.