Ухвала суду № 59105107, 21.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2016 рокусправа № 804/14567/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 року у справі № 804/14567/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України про поновлення його на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області з 04.06.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 року адміністративний позов було задоволено. Зобовязано Державну міграційну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області з 04.06.2014 року.

Державна міграційна служба України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким провадження по справі закрити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Державної міграційної служби України від 20.03.2012 року №173-к ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Наказом Державної міграційної служби України від 04.06.2014 року № 357-к позивача було звільнено з посади начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України з 04.06.2014 року.

Наказом Головного управлінням ДМС у Дніпропетровській області від 05.06.2014 року № 133-к Про звільнення ОСОБА_1М. було оголошено наказ ДМС України від 04.06.2014 року № 357-к.

Згідно наказу від 05.06.2014 року № 133-к позивач вважається таким, що звільнений з посади начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 04 червня 2014 року за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Підстава: наказ ДМС України від 04.06.2014 року № 357-к.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 року у справі № 804/9394/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу від 04.06.2014 року № 357-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року в частині відмови у задоволенні позову про скасування наказу Державної міграційної служби України від 04.06.2015 року № 357-к та в цій частині позов задоволено скасовано наказ Державної міграційної служби України від 04.06.2015 року №357-к. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року було залишено без змін.

Також, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 у справі № 804/14417/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа Державна міграційна служба України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 05.06.2014 року № 133-к Про звільнення ОСОБА_1М.

На думку Позивача, наявність зазначених обставин у сукупності, свідчить про необхідність захисту його прав шляхом поновлення його на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, що стало підставою для його звернення до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають приписам матеріального та процесуального законодавства, що свідчить про необхідність їх задоволення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

В апеляційній скарзі Відповідач вказує, що судом першої інстанції було порушено приписи ст.157 КАС України щодо відмови по закриттю провадження по справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для закриття провадження по даній справі не існувало, оскільки відповідно до ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі зокрема якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

В позовній заяві по справі №804/9394/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України предметом спірних правовідносин виступали наказ №357-к від 04.06.2014 року та позовні вимоги щодо поновлення на роботі з підстав протиправності наказу.

Між тим, предметом спору по даній справі є дії щодо поновлення на роботі, а підставами є невиконання Відповідачем наказу №133-к від 05.06.2014 року.

Отже, підстави зазначені у позовах є різними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно закриття провадження по справі не знайшли свого підтвердження з підстав п.4 ч.1 ст.157 КАС України, що в свою чергу свідчить про їх безпідставність.

Щодо підстав апеляційної скарги відносно пропуску Позивачем строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

18.09.2015 року Позивач звернувся до суду з позовом щодо скасування наказу №133-к від 05.05.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1М.».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 року (по справі №804/14417/15) Позивачу було поновлено строк звернення до суду, у звязку з досудовим врегулюванням спору (а.с.56).

29.09.2015 року Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог щодо поновлення його на роботі.

Судом першої інстанції в ухвалі від 21.09.2015 року (по справі №804/14417/15) питання щодо поновлення строку звернення до суду по вимогам про поновлення на роботі не вирішувалося, а було відокремлено в окреме провадження ухвалою від 25.09.2015 року, якому було присвоєно номер №804/14567/15.

В ухвалі від 17.06.2016 року (справа №804/14567/15) суд першої інстанції зазначив, що поновлений строк 21.09.2015 року розповсюджується і на вимогу щодо поновлення на роботі.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що з наказом №133-к від 05.06.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1М.» Позивач був ознайомлений 16.06.2014 року, про що свідчить його підпис на наказі (а.с.28) і не заперечувалось самим Позивачем.

Отже, місячний строк звернення до суду почав обраховуватись з 17.06.2014 року.

Однак, Позивач звернувся до суду 29.09.2015 року з заявою про збільшення позовних вимог щодо поновлення на роботі, що свідчить про порушення ним встановлених строків звернення до суду.

При цьому, посилання Позивача на поважність причин пропуску строку звернення до суду, а саме застосування ним досудового врегулювання спору, то суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки приписи чинного законодавства не передбачають обовязковість досудового врегулювання.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В даному випадку, додаткових доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду Позивачем надано не було.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, в цій частині апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню.

Щодо підстав апеляційної скарги Відповідача з посиланням на ст.26 Закону України «Про державну таємницю», суд апеляційної інстанції зазначає, що вони є безпідставними, оскільки питання надання чи відмови в наданні допуску до державної таємниці вирішується після поновлення особи на посаді.

Також, подана Позивачем заява в судовому засіданні про поворот виконання рішення задоволенню не підлягає, оскільки ст.ст.265,266 КАС України визначено, що на справи про поновлення на роботі вони не застосовуються.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 року була прийнята з порушенням норм процесуального права, що свідчить про необхідність її скасування та залишення позову без розгляду.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.100, ст.155, ст.195, ст.196, п.4 ч.1 ст.198, ст.203, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 року у справі № 804/14567/15 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про зобовязання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:Ю.М. Дадим

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:С.А. Уханенко