Ухвала суду № 59104988, 20.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/948/16 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльність розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 з доданими до неї документами, про виплату йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ; зобов'язання відповідача 2 оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів - відповідача 1 висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_2 одноразової допомоги, як інваліду війни ІІІ групи, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ; зобов'язання розпорядника бюджетних коштів - відповідача 1 розглянути на засіданні постійнодіючої комісії заяву ОСОБА_2 з доданими до неї документами про виплату ОСОБА_2 одноразової допомоги, як інваліду війни ІІІ групи, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 01 червня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянтів, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного висновку суду.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в 1983-1985 роках проходив строкову військову службу у військовій частині 2033 Прикордонних військ КДБ СРСР.

При виконанні обов'язків військової служби по наданню інтернаціональної допомоги в Демократичній республіці Афганістан в 1985 році ОСОБА_2 отримав поранення: ЗЧМТ, контузія, травма хребта, захворювання, їх наслідки пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується Протоколом № 3283 від 24.12.2013 року.

Відповідно до наказу № 236 від 20.12.1986 року позивач був звільнений з військової служби.

18.09.2014 року Чернігівською міською МСЕК ОСОБА_2 була встановлена ІІІ група інваліда війни.

05.06.2015 року позивач звернувся з заявою до Чернігівського ОВК за призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 18.09.2014 року Чернігівською МСЕК йому ІІІ групи інвалідності, додавши до заяви документи визначені в пункті 11 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

29.12.2015 року Чернігівським ОВК було подано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України негативний висновок щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.

29.02.2016 року Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув документи позивача без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю, мотивуючи тим, що особам, які проходили службу та були звільнені з Прикордонних військ КДБ СРСР, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України.

25.12.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Державної Прикордонної служби України з відповідною заявою, але 22.01.2016 року його було повідомлено, що питання стосовно виплати позивачу одноразової грошової допомоги має розглядатися Міністерством оборони України.

30.03.2016 року позивач повторно звернувся з заявою про призначення та виплату одноразової допомоги з доданими до неї документами до Міністерства оборони України через Чернігівський ОВК.

04.04.2016 року Чернігівський ОВК своїм листом повідомив позивача, що комісія дійшла висновку про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги приєднавши до листа не рішення комісії, а лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/986 від 29.02.2016 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 статті 16-2 Закону у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 18 вересня 2014 року - день встановлення позивачу інвалідності другої групи.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року у справі № К/800/1679/14.

Аналізуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року № 21-135а15.

Відповідно до п. 6, 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 975, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає.

При цьому, згідно пункту 13 цієї Постанови, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Наказом Міністра оборони України № 168 від 12.04.2007 року передбачено створення постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (п. 1) та визначено, що голова комісії (заступник Міністра оборони України) повинен забезпечити, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань (п. 2 наказу).

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми, порядок призначення та виплати допомоги, що відповідає чинному законодавству полягає у наступному: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; обласний військовий комісаріат подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Що стосується посилання Міністерства оборони України на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що позивач проходив військову службу та був військовослужбовцем Збройних Сил України, то суд першої інстанції правильно спростував їх, пославшись на пункт 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року.

Так, в даному пункті зазначається, що для призначення пенсій за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Така правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року № К/800/40725/15.

Також, з письмових пояснень Адміністрації Державної прикордонної служби України, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що на цей час жодним нормативно-правовим актом України не визначено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР.

Відсутні також і нормативні приписи, які зобов'язують, або надають повноваження Адміністрації Держприкордонслужби України виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям колишніх Прикордонних військ КДБ СРСР.

Позивач проходив строкову військову службу у військовій частині 2033, що входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР, та був звільнений з останньої військової частини в запас.

З цього приводу слід зазначити, що Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Раді Міністрів СРСР).

Прикордонні війська КДБ СРСР, відповідно до статті 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязаности» від 12 жовтня 1967 року, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 1 вересня 1939 року по 21 березня 1989 року.

Враховуючи викладене Державна прикордонна служба України до військової частини 2033 Прикордонних військ КДБ СРСР жодного відношення ніколи не мала.

Отже, позивач правомірно вимагає зобов'язати саме Міністерство оборони України розглянути його заяву щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 з доданими до неї документами, про виплату йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.

З таких підстав, враховуючи, що питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності має вирішувати Міністерство оборони України та враховуючи відсутність рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги про відмову або про виплату допомоги позивачу, суд першої інстанції правильно задовольнив всі вимоги позивача.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір встановлюються у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру необхідно сплатити 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 378 грн.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду за вимогами немайнового характеру становить 606, 32 грн. (1378 грн. *0,4 * 110 % = 606, 32 грн.).

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2016 року було відстрочено Міністерству оборони України сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то відповідачу 1 потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 606, 32 грн.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши всі матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства оборони України на користь Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги у розмірі 606, 32 (шістсот шість грн., 32 грн.)

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20.07.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.