Постанова № 59104026, 13.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 р. Справа №805/1011/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 16-15

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання Маковецкої О.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Головного територіального управління юстиції в Донецькій області

про визнання протиправними та скасування наказів, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного територіального управління юстиції в Донецькій області з позовом, в якому просила суд: визнати протиправними та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 22 січня 2016 року № 65/3 Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2М., від 29 лютого 2016 року № 215/3 Про позбавлення премії ОСОБА_2 у лютому 2016 року, від 12 березня 2016 року № 223/4 Про застосування до ОСОБА_2 заходу дисциплінарного впливу, скасування надбавки та позбавлення премії у березні 2016 року; зобовязати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 премію за січень-березень 2016 року за загальними стандартами для переміщених разом із установою працівників у розмірі 200 відсотків від посадового окладу (а.с. 4-14 т. 1).

Ухвалою суду від 2 червня 2016 року адміністративний позов в частині визнання протиправними та скасування наказів Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 22 січня 2016 року № 65/3 Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2М. та від 29 лютого 2016 року № 215/3 Про позбавлення премії ОСОБА_2 у лютому 2016 року залишено без розгляду (а.с. 29 т. 2).

Позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 12 березня 2016 року № 223/4 Про застосування до ОСОБА_2 заходу дисциплінарного впливу, скасування надбавки та позбавлення премії у березні 2016 року; зобовязання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 премію за січень-березень 2016 року за загальними стандартами для переміщених разом із установою працівників у розмірі 200 відсотків від посадового окладу, - обґрунтовані наступним.

ОСОБА_2 13 березня 2015 року була переведена з посади головного спеціаліста планово-фінансової діяльності на посаду заступника начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; з 8 червня 2015 року на неї було покладено виконання обовязків начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області головного бухгалтера; з 13 серпня по 12 жовтня 2015 року вона виконувала обовязки начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; з 2 листопада 2015 року по 12 березня 2016 року виконувала обовязки начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області головного бухгалтера.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22 січня 2016 року № 65/3 під час виконання позивачем обовязків начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення - головного бухгалтера за порушення трудової дисципліни позивачу було оголошено догану.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29 лютого 2016 року № 215/3, також під час виконання позивачем обовязків начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення - головного бухгалтера за порушення трудової дисципліни остання була позбавлена премії за лютий 2016 року.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 12 березня 2016 року № 233/4 (правомірність якого є предметом розгляду в межах даної справи) під час виконання позивачем обовязків начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення - головного бухгалтера, у звязку із не усуненням нею виявлених у її діяльності порушень, тривалим у часі невиконанням останньою службових обовязків, порушенням нею правил професійної етики та дискредитацією головного управління як державного органу до ОСОБА_2 було застосовано захід дисциплінарного впливу - попередження про повну службову відповідність; позбавлено премії за березень 2016 року; скасовано надбавку за виконання особливо важливої роботи, встановлену позивачу у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років.

Позивач вважає наказ № 233/4 незаконним і таким, що виданий безпідставно через упередженість керівництва відносно неї, оскільки жодний факт невиконання нею службових обовязків, порушення правил професійної етики чи дискредитації державного органу не мав місця. Зокрема, у наказі зазначено, що управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління так і не застосовані у роботі норми розділу 5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88), внаслідок чого в головному управлінні не ратифіковано порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності установи, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. Але в ГТУЮ області існує графік документообігу первинних документів, затверджений наказом ГУЮ у Донецькій області «Про облікову політику» від 2 березня 2012 року № 136/1 (далі Наказ ГУЮ № 136/1), при цьому Положення № 88 не містить вимогу «ратифікації» в установах порядку створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності установи. Зауважено, що зазначений пройшов відповідне погодження в Міністерстві юстиції України та є чинним, а його копія зберігається в Департаменті фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Мінюсту. Але відповідач свідомо ігнорує та не бере до уваги факт існування такого наказу.

Відповідно до тексту спірного наказу відповідача щомісячні звіти до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (ЄСВ) управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління нібито не подаються з серпня 2015 року по лютий 2016 року включно. Однак це не відповідає дійсності, так як 30 грудня 2015 року було подано звіт з ЄСВ за липень 2015 року, 29 лютого 2016 року - звіт з ЄСВ за серпень 2015 року, а строк подачі звіту з ЄСВ за лютий 2016 року на момент винесення спірного наказу № 233/4 не настав, оскільки спливав 20 березня 2016 року.

Також у позові зазначено, що вказане в спірному наказі № 233/4 не входить до кола повноважень та обовязків головного бухгалтера, передбаченого розділом 5 Положення про управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ у Донецькій області, затвердженого наказом від 12 березня 2015 року № 39а/2 (далі Положення № 39а/2), яке визначає організаційно-правовий статус, права, обовязки та відповідальність керівників цього структурного підрозділу ГТУЮ. Виконуючи обовязки начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення - головного бухгалтера позивач діяла на підставі цього Положення. Згідно п. 10 розділу 5 цього Положення головний бухгалтер здійснює контроль за складенням звітності, що позивач і виконувала протягом усього періоду виконання обовязків головного бухгалтера.

При цьому, розділом 3 Положення про відділ бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення, (визначає організаційно-правовий статус, права, обовязки та відповідальність керівників даного структурного підрозділу ГТУЮ, далі Положення про відділ), затвердженого Наказом ГТУЮ у Донецькій області № 39а/2 від 12 березня 2015 року, визначено перелік функцій зазначеного відділу, серед яких: своєчасне та у повному обсязі перерахування податків і зборів (обовязкових платежів) до відповідних бюджетів; складання на підставі даних бухгалтерського обліку фінансової та бюджетної звітності, а також державної статистичної, зведеної та іншої звітності (декларацій); своєчасне подання звітності.

Отже, складання та своєчасне подання звіту з ЄСВ належить до основних завдань та функцій саме відділу бухгалтерського обліку та звітності, а організація, контроль та забезпечення виконання робіт в частині функцій, покладених на цей структурний підрозділ, входить до компетенції безпосереднього керівника профільного відділу - начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення.

Крім цього, за неподання зазначеної звітності до позивача вже було застосовано дисциплінарне стягнення - оголошено догану згідно наказу відповідача № 65/3 від 22 січня 2016 року. Тобто, відповідачем порушено вимоги ст. 149 КЗпП України та ст. 61 Конституції України, які забороняють за одне й те саме порушення двічі притягувати особу до юридичної відповідальності одного й того ж виду.

У звязку з не усуненням нею виявлених порушень, констатується тривале у часі невиконання останньою службових обовязків, порушення правил професійної етики та дискредитації, при цьому відповідачем не встановлено жодного факту порушення ОСОБА_2 зазначених норм чинного законодавства; констатація відповідачем триваючого у часі невиконання позивачем службових обовязків є безпідставною. Протягом усього терміну роботи позивача як в органах юстиції в цілому, так й безпосередньо в апараті Головного управління юстиції, жодного зауваження щодо якості виконання покладених на неї обовязків не було.

Необґрунтованим та безпідставним є висновок відповідача щодо некомпетентності ОСОБА_2, відсутності професіоналізму, неефективності, безвідповідальності тощо, а також нібито порушення нею зазначених норм Закону України «Про державну службу», так як цей висновок зроблений лише на підставі службової записки начальника управління кадрової роботи та державної служби від 22 січня 2016 року № 05.1-20/24, яка не є достатнім доказом невідповідності позивача займаній посаді, оскільки ґрунтуються на субєктивному відношенні до неї.

Зауважено, що відповідно до п. 18 розділу 5 Положення № 39а/2 оцінка виконання головним бухгалтером своїх повноважень проводиться відповідно до порядку, затвердженому Мінфіном. Порядок проведення оцінки виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень затверджено наказом Міністерства фінансів України від 1 грудня 2011 року № 1537. Виходячи з принципів підпорядкування, оцінка виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень може проводитись лише керівником бухгалтерської служби вищого рівня, в даному випадку - керівником профільного департаменту Міністерства юстиції України.

Крім цього, відповідачем не було відібрано у позивача пояснення з приводу вказаних у наказі порушень до накладення дисциплінарного стягнення, чим порушено вимоги ст. 149 КЗпП України.

Також відповідачем порушені загальні вимоги чинного законодавства щодо складання спірного наказу, а саме: відсутня назва виду даного документа («наказ») та не зазначено підставу для його прийняття, є порушенням п. 15, п. 32, п. 101 Типової інструкції № 1242, п. 2 та п. 7 розділу 9 Правил № 1000/5 (а.с. 1-14, 186-195).

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, зазначивши наступне.

Впродовж періоду виконання ОСОБА_2 обовязків начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного бухгалтера, керівник ГТУЮ та начальники самостійних структурних підрозділів головного управління неодноразово наголошували їй на неналежному виконанні покладених на неї посадових обовязків, що у наслідку призводило до неналежної організації діяльності головного управління та підпорядкованих установ юстиції.

Наказом головного управління «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2М.» від 22 січня 2016 року № 65/3 до ОСОБА_2 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було: нарахування та виплата премій працівникам державних нотаріальних контор Донецької області без наявності первинних документів; бездіяльність ОСОБА_2 щодо впровадження в головному управлінні системи та форм внутрішньогосподарського обліку та правил документообігу; невиконання позивачем обовязку щодо забезпечення складання передбаченої чинним законодавством звітності та контролю за її наданням до відповідних державних органів; порушення ОСОБА_2 вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо дотримання строків надання відповідей на звернення.

Наказом головного управління «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2М.» від 29 лютого 2016 року № 215/3 до ОСОБА_2 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було: не дотримання положень Інструкції з діловодства, затвердженої наказом Головного управління № 68/2 від 6 квітня 2015 року, зокрема, не виконано своєчасно доручення керівника головного управління щодо підготовки та спрямування органу ДФС витребуваних останнім документів (інформації про діяльність установи, копій звітів про виконання загального фонду кошторису установ, про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетним установам, про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ, про заборгованість за бюджетними коштами, інформації щодо укладених договорів тощо).

Наказом головного управління «Про застосування до ОСОБА_2 заходу дисциплінарного впливу, скасування надбавки та позбавлення премії у березні 2016 року» від 12 березня 2016 року № 233/4 до позивача застосовано захід дисциплінарного впливу попередження про неповну службову відповідність; позбавлено премії за березень 2016 року; скасовано надбавку у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років, встановлену позивачу за виконання особливо важливої роботи.

Зазначений наказ був прийнятий у звязку із тим, що позивачем після прийняття двох попередніх наказів не було прийнято певних заходів реагування, висновків не було зроблено, положення справ щодо недотримання управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління вимог законодавчих та нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність бухгалтерської служби бюджетної установи, не було виправлено. Управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління так і не застосовані у роботі норми розділу 5 Положення № 88, внаслідок чого в головному управлінні не ратифіковано порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а/також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності установи, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. Щомісячні звіти до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління не подавались з серпня 2015 року по лютий 2016 року включно; тобто, ОСОБА_2, як керівником бухгалтерської служби, не забезпечувалось виконання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

ОСОБА_2 не дотримувались вимоги статей 3, 5, 10 Закону України «Про державну службу» - не усвідомлювалась персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни, у діяльності не демонструвався професіоналізм, компетентність, відданість справі, не додержувались акти законодавства, не забезпечувалась ефективна робота та виконання завдань державного органу відповідно до визначеної компетенції, не забезпечувалось виконання покладених на неї службових обов'язків та своєчасне і точне виконання розпоряджень і вказівок свого керівника.

Відповідно до п. 5.1 Положення № 88 з метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообігу, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву. Позивач безпідставно стверджує про наявність в головному управлінні графіку документообігу, посилаючись на наявність Положення про облікову політику Головного управління юстиції у Донецькій області, затвердженого наказом від 2 березня 2012 року № 136/1, так як зазначений документ не відповідає чинному законодавству України, не враховує фактичні зміни в штатній структурі головного управління і не міг фактично застосовуватись в роботі структурних підрозділів головного управління.

Посилання позивача на невідповідність періоду, протягом якого не подаються щомісячні звіти до ДПІ з ЄСВ не відповідають тим фактичним обставинам. У даному наказі зазначається про те, що з боку позивача мала місце бездіяльність стосовно організації підготовки та направлення такої звітності протягом вказаного періоду. Факт подання звітності за лютий 2016 року не розглядався при прийнятті рішення щодо застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення.

Головне управління наголошує на тому, що п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» імперативно встановляє обовязок головного бухгалтера установи щодо забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності.

Посилання позивача на те, що за неподання звітності з ЄСВ її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом головного управління від 22 січня 2016 року № 65/3 є безпідставним, так як в наказі № 65/3 однією з підстав для застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення зазначено неподання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в період з липня по грудень 2015 року, а положення наказу № 233/4 враховує як підставу для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача неподання відповідної звітності в період з серпня 2015 року по лютий 2016 року.

Посилання ОСОБА_2М, на те, що висновок про її некомпетентність, відсутність професіоналізму, неефективність її роботи, зроблено виключно на підставі службової записки начальника управління кадрової роботи та державної служби головного управління від 22 січня 2016 року № 05.1-20/24 не відповідає дійсності. Вказана службова записка звертає увагу керівника головного управління на невідповідність Положення про управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення, затвердженого наказом головного управління від 12 березня 2015 року № 39а/2 Типовому положенню про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 року № 59. Окрім того, начальник управління кадрової роботи та державної служби головного управління у цій записці зазначає про необхідність розробити та подати на затвердження посадову інструкцію заступника начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління. Жодних оцінок діяльності ОСОБА_2 як державного службовця службова записка від 22 січня 2016 року не містить і не є документом, який спрямований на встановлення факту вчинення позивачем відповідного правопорушення.

Позивач безпідставно стверджує, що керівник головного управління не має достатніх повноважень щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення. Головне управління звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_2 обіймає посаду заступника начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення. Зазначена посада не відповідає статусу головного бухгалтера, обовязки якого позивач виконує у звязку з виробничою необхідністю. З огляду на це на позивача не поширюється дія Порядку проведення оцінки виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 1 грудня 2011 року № 1537.

Теза позивача про порушення головним управлінням вимог ст. 149 КЗпП України щодо позбавлення ОСОБА_2 можливості надати відповідні пояснення з приводу зазначених порушень до накладення дисциплінарного стягнення не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується актом від 10 березня 2016 року про відмову ОСОБА_2 надати пояснення стосовно допущених нею порушень виконавчої дисципліни.

Враховуючи наведене, представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні її позову в повному обсязі.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача, аналогічні тим, що були надані в судовому засіданні (а.с. 140-152 т. 1).

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2, працює у Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області на посаді заступника начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, на яку була призначена (шляхом переведення) Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 425/1 від 13 березня 2015 року (а.с. 155, 217-221 т. 1).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 5 червня 2015 року № 693/4 з 8 червня 2015 року на позивача було покладено виконання обовязків начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області головного бухгалтера (а.с. 156 т. 1).

На підставі Наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 13 серпня 2015 року № 2513/к з 13 серпня 2015 року виконувала обовязки начальника Головного територіального управління юстиції у ОСОБА_1 по 12 жовтня 2015 року (а.с. 157 т. 1).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 2 листопада 2015 року № 1190/4 з 2 листопада 2015 року на позивача знов було покладено виконання обовязків начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області головного бухгалтера; які ОСОБА_2 виконувала до 12 березня 2016 року (а.с. 26, 28 т. 2 т. 2).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22 січня 2016 року № 65/3 під час виконання позивачем обовязків начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення - головного бухгалтера за порушення трудової дисципліни до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення - оголошено догану (а.с. 15-17, 84-88 т. 1).

Як вбачається зі змісту зазначеного наказу, підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було: нарахування та виплата у період з січня по жовтень 2015 року премій працівникам державних нотаріальних контор Донецької області без наявності первинних документів; бездіяльність ОСОБА_2 щодо впровадження в головному управлінні системи та форм внутрішньогосподарського обліку та правил документообігу, що призвело до відсутності у відповідача наказу, яким було б затверджено графік документообігу; невиконання позивачем обовязку щодо забезпечення складання передбаченої чинним законодавством звітності та контролю за її поданням до відповідних державних органів за період з липня 2015 року до січня 2016 року; не здійснення контролю за дотриманням підлеглими працівниками вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сфері забезпечення своєчасного розгляду звернень громадян.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2М.» від 29 лютого 2016 року № 215/3 ОСОБА_2 було позбавлено премії за лютий 2016 року. Підставами для прийняття цього наказу було недотримання позивачем положень Інструкції з діловодства, затвердженої наказом Головного управління № 68/2 від 6 квітня 2015 року, зокрема, не виконано своєчасно доручення керівника головного управління щодо підготовки та спрямування органу ДФС витребуваних останнім документів (інформації про діяльність установи, копій звітів про виконання загального фонду кошторису установ, про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетним установам, про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ, про заборгованість за бюджетними коштами, інформації щодо укладених договорів тощо) (а.с. 24-26, 89-92 т. 1).

Суд вважає за необхідне зазначити, що серед позовних вимог, заявлених позивачем у адміністративному позові, що розглядається в межах даної справи, містились і вимоги про скасування зазначених вище наказів відповідача, але ухвалою суду від 2 червня 2016 року вказані позовні вимоги були залишені без розгляду (а.с. 33-34 т. 2).

Таким чином, станом на 8 червня 2016 року накази Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22 січня 2016 року № 65/3 та № 215/3 від 29 лютого 2016 року не були визнані неправомірними або незаконними та не скасовувались.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 12 березня 2016 року № 233/4 «Про застосування до ОСОБА_2 заходу дисциплінарного впливу, скасування надбавки та позбавлення премії у березні 2016 року» до позивача було застосовано захід дисциплінарного впливу попередження про неповну службову відповідність; позбавлено премії за березень 2016 року; скасовано надбавку у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років, встановлену позивачу за виконання особливо важливої роботи (а.с. 26-28, 81-83 т. 1).

Як вбачається зі змісту цього наказу він був прийнятий у звязку із тим, що позивачем після прийняття двох попередніх наказів заходів реагування не було прийнято, висновків не було зроблено, положення справ щодо недотримання управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління вимог законодавчих та нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність бухгалтерської служби бюджетної установи, не було виправлено, а тому має місце тривале у часі невиконання останньою службових обовязків, порушення нею правил професійної етики та дискредитація головного управління, як державного органу. Зокрема, у наказі зазначено, що управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління так і (1) не були застосовані у роботі норми розділу 5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, внаслідок чого в головному управлінні не ратифіковано порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності установи, основна діяльність якої фінансується за рахунок коштів бюджету; (2) щомісячні звіти до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління не подавались з серпня 2015 року по лютий 2016 року (включно), тобто, ОСОБА_2, як керівником бухгалтерської служби, не було забезпечено виконання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»; (3) ОСОБА_2 не дотримувались вимоги статей 3, 5, 10 Закону України «Про державну службу» - не усвідомлювалась персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни, у діяльності не демонструвались професіоналізм, компетентність, відданість справі, не додержувались акти законодавства, не забезпечувались ефективна робота та виконання завдань державного органу відповідно до визначеної компетенції, не забезпечувалось виконання покладених безпосередньо на неї службових обов'язків та своєчасне і точне виконання розпоряджень і вказівок свого керівника (а.с. 26-28 т. 1).

Зазначено, що даний наказ прийнято на підставі ст. 14 Закону України Про державну службу», Положення про порядок преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок працівникам органів юстиції - додаток № 3 до Колективного трудового договору Головного управління юстиції у Донецькій області між адміністраціями та трудовими колективами на 2014 - 2018 роки, затвердженого рішенням Ворошиловської районної в місті ОСОБА_1 № 13/5 від 15 січня 2014 року.

Також у якості підстав прийняття цього наказу зазначений наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 65/3 від 22 січня 2016 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2М.»; службова записка начальника управління кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22 січня 2016 року № 05.1-20/24; акт від 10 березня 2016 року про відмову ОСОБА_2 надати пояснення (а.с. 26-28 т. 1).

Зі спірним наказом позивач ознайомлена 12 березня 2016 року (а.с. 81-83 т. 1).

Не погодившись із зазначеним наказом позивач 14 березня 2016 року звернулась до в.о. начальника ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_4 із заявою про перегляд рішення про застосування до неї заходів дисциплінарного впливу (а.с. 226-229 т. 1).

21 березня 2016 року позивачу була надана відповідь (вих.. № 932-5), в якій зазначено про відсутність підстав для зміни наказу № 233/4 від 12 березня 2016 року (а.с. 230 т. 2).

Не погодившись із отриманою відповіддю позивач звернулась до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Загальним (основним) нормативно-правовим актом, що регулював спірні правовідносини, є Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі Закон України «Про державну службу», Закон № 3723-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 10 Закону України «Про державну службу» передбачено, що основними обовязками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних

органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.

Згідно частин 1 та 3 ст. 14 Закону України «Про державну службу» до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, застосовуються дисциплінарні стягнення. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися також заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Згідно ч. 1 ст. 140 КЗпП трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Статтею 147 Кодексу законів про працю передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 КЗпП у трудових колективах… щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до п. 7.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ГУЮ у Донецькій області, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції Донецької області, Донецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 25 листопада 2013 року (Додаток № 4 до Колективного договору Головного управління юстиції у Донецькій області та трудовими колективами на 2013 2018 роки (а.с. 51-59 т. 2), за порушення трудової дисципліни, цих Правил до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. До державних службовців за невиконання чи неналежне виконання службових обовязків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, повязаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який ганьбить його як державного службовця, або дискредитує органи юстиції, можуть застосовуватись заходи дисциплінарного впливу згідно чинного законодавства.

Як вбачається зі спірного наказу до позивача застосовано саме захід дисциплінарного впливу, передбачений ч. 3 ст. 14 Закону України «Про державну службу».

Суд зазначає, що при застосуванні до державного службовця як дисциплінарних стягнень так і заходів дисциплінарного впливу обовязково має бути встановлена протиправність поведінки працівника, яка полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутом, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів розпоряджень роботодавця. Крім цього, особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника.

Факт порушення працівником своїх трудових обов'язків встановлюється шляхом проведення відповідної перевірки.

Порядок та підстави проведення службового розслідування стосовно державних службовців визначені «Порядком проведення службового розслідування стосовно державних службовців», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (далі Порядок № 950).

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування, в тому числі - у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків та у разі недодержання ними законодавства про державну службу; порушення етики поведінки.

Рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа, що передбачено п. 2 цього Положення

Відповідно до п. 8 Положення за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Відповідно до тексту оскаржуваного наказу від 12 березня 2016 року, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (застосовані заходи дисциплінарного впливу) за недотримання встановленого державою порядку діяльності державних органів, систематичне порушення державної дисципліни зокрема, невиконання законів, нормативних актів, планових завдань, доручень та вказівок керівництва, службових обовязків, неналежну організацію роботи та відсутність контролю в управлінні, тобто, за неналежне виконання службових обов'язків.

Однак, в порушення вимог Порядку № 950 відповідач дійшов вказаного висновку без додержання належної процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача щодо необов'язковості проведення службового розслідування, яке передбачено порядком № 950, так як п. 1 Порядку чітко передбачено випадки, у разі яких службове розслідування проводиться, а в яких не проводиться.

В якості підстав застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу зазначені: наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 65/3 від 22 січня 2016 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2М.»; службова записка начальника управління кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22 січня 2016 року № 05.1-20/24; акт від 10 березня 2016 року про відмову ОСОБА_2 надати пояснення (а.с. 26-28 т. 1).

Суд зазначає, що Наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 65/3 від 22 січня 2016 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2М.» є владним рішенням керівника установи про застосування до позивача дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни, що мало місце до 22 січня 2016 року, а тому зазначений документ не може вважатись підставою для застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного впливу.

Службова записка начальника управління кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22 січня 2016 року № 05.1-20/24, по-перше, складена у січні 2016 року (тобто, більш ніж за місяць до прийняття спірного наказу), по-друге, зазначена записка містить в собі повідомлення начальника управління кадрової роботи та державної служби про те, що в Головному управлінні відсутня посадова інструкція на головного бухгалтера; особа, яка виконує обовязки головного бухгалтера (ОСОБА_2М.) не ознайомлена із Положенням про управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління, крім цього, у цій записці констатується факт невідповідності зазначеного Положення (про управління) Типовому положенню про бухгалтерську службу бюджетної установи (а.с. 30-31 т. 1). Тобто, зазначена записка також не може вважатись підставою для прийняття спірного наказу.

Що стосується зазначеного в якості однієї з підстав для прийняття спірного наказу акту від 10 березня 2016 року про відмову ОСОБА_2 надати пояснення щодо допущених нею порушень виконавської дисципліни (а.с. 32, 234 т. 1), суд зазначає, що цей акт також не може вважатись підставою для застосування заходів дисциплінарного впливу, так як не містить у собі обґрунтованих висновків щодо скоєння позивачем дисциплінарного правопорушення.

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як вбачається з матеріалів справа (а.с. 32 т. 1) позивачу було запропоновано засобами телефонного звязку надати пояснення, але остання відмовилась це зробити. Як пояснила в судовому засіданні позивач, їй на електронну адресу надійшов проект спірного наказу. Більше ніяких документів, зокрема, які б містили заяву, звернення, пропозицію надати пояснення приводу того, що було зазначено у проекті наказу вона не отримала, як і не отримувала такої пропозиції і засобами телефонного звязку.

Таким чином, спірний наказ був прийнятий відповідачем без достатніх підстав без належного документа, який б безсумнівно свідчив про вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення (зокрема, висновок службового розслідування, судове рішення про встановлення факту скоєння ОСОБА_2 дій, що кваліфікуються як дисциплінарне правопорушення та т.і.).

Крім цього, відповідно до п. 18 розділу 5 Положення про управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області оцінка виконання головним бухгалтером своїх повноважень проводиться відповідно до порядку, затвердженому Мінфіном. Порядок проведення оцінки виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень затверджено наказом Міністерства фінансів України від 1 грудня 2011 року № 1537. Таким чином, оцінка виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень може проводитись керівником бухгалтерської служби вищого рівня (наприклад, керівником профільного департаменту Міністерства юстиції України).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що зазначений документ не підлягає застосуванню у даному випадку, так як позивач не є головним бухгалтером, а лише певний період часу виконувала його обовязки, - так як в провину позивачу ставиться саме невиконання функціональних обовязків начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ області головного бухгалтера, які вона виконувала, зокрема, у період з 2 листопада 2015 року по 12 березня 206 року.

Щодо фактичного здійснення позивачем порушень трудової дисципліни, зазначених у Наказі Головного територіального управління юстиції № 233/4 від 12 березня 2016 року, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось судом, в описовій частині спірного наказу зазначено, що позивачем після прийняття двох попередніх наказів (від 22 січня 2016 року про застосування до неї дисциплінарного стягнення (догани) та від 29 лютого 2016 року про позбавлення премії за лютий 2016 року) заходів реагування не було прийнято, висновків не було зроблено, положення справ щодо недотримання управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління вимог законодавчих та нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність бухгалтерської служби бюджетної установи, не було виправлено, а тому має місце тривале у часі невиконання останньою службових обовязків, порушення нею правил професійної етики та дискредитація головного управління, як державного органу. При уточненні в чому саме полягає невиконання службових обовязків, у наказі зазначено, що:

- управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління так і не були застосовані у роботі норми розділу 5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, внаслідок чого в головному управлінні не ратифіковано порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності установи, основна діяльність якої фінансується за рахунок коштів бюджету;

- щомісячні звіти до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління не подавались з серпня 2015 року по лютий 2016 року (включно), тобто, ОСОБА_2, як керівником бухгалтерської служби, не було забезпечено виконання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»;

- ОСОБА_2 не дотримувались вимоги статей 3, 5, 10 Закону України «Про державну службу» - не усвідомлювалась персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни, у діяльності не демонструвались професіоналізм, компетентність, відданість справі, не додержувались акти законодавства, не забезпечувались ефективна робота та виконання завдань державного органу відповідно до визначеної компетенції, не забезпечувалось виконання покладених безпосередньо на неї службових обов'язків та своєчасне і точне виконання розпоряджень і вказівок свого керівника (а.с. 26-28 т. 1).

На вимогу суду надати для дослідження для зясування обсягу посадових обовязків позивача її посадову інструкцію, представник ГТУЮ пояснив, що зазначеної інструкції не існує, так як вона не була затверджена керівником ГТУЮ області. Причиною не затвердження (за пояснення представника) є те, що вона не була розроблена безпосередньо позивачем та не подана нею для затвердження керівництву.

Статтею 29 КЗпП закріплений обовязок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце. Так, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобовязаний, крім іншого, розяснити працівникові його права і обовязки та проінформувати під розписку про умови праці.

Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 року № 336. Так, п. 6 цього Довідника передбачена необхідність розроблення та затвердження посадових інструкцій керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців. При цьому, цей Довідник є нормативним документом, обовязковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Посадова (робоча) інструкція локальний нормативний документ, який регламентує основні завдання, обовязки, права, знання, відповідальність, кваліфікаційні вимоги та відносини за професією (посадою) працівника на підприємстві. Крім того, вона є первинним документом, який має юридичну силу та всіляко сприяє правовому захисту на підприємстві. Посадові (робочі) інструкції доповнюють з-поміж усього іншого нормативно-правову базу трудової діяльності підприємства, забезпечують обєктивність під час добору кадрів, проведення атестації робочих місць, допомагають коригувати розподіл завдань між працівниками та координують діяльність щодо їх заохочення чи притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових (робочих) обовязків, сприяють чіткому та соціально справедливому визначенню диференціації оплати праці.

Обовязкова наявність посадової інструкції передбачена і ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що обовязок щодо забезпечення в установі наявності інструкцій на працівників покладений саме на керівника відповідача.

Крім цього, в службовій записці начальника Управління кадрової служби ОСОБА_5 (а.с. 29-31 т. 1) зазначено про те, що наказом Головного управління № 23/6 від 9 лютого 2015 року «Про пере найменування та зміни в структурі та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області» керівникам структурних підрозділів апарату в строк до 10 березня 2015 року необхідно було розробити та подати на затвердження Положення про відповідні структурні підрозділи та посадові інструкції працівників.

Як встановлено під час розгляду справи обовязки начальника Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного бухгалтера у той час виконувала ОСОБА_6; на позивача виконання обовязків начальника зазначеного управління було покладено з 8 червня 2015 року (а.с. 77-78 т. 2), що не заперечується представником відповідача під час розгляду справа.

Доказів покладення обовязків зі складання посадової інструкції на позивача суду не надані.

Враховуючи наведене, при зясуванні службових обовязків позивача при тимчасовому виконанні обовязків головного бухгалтера ГТУЮ області, суд виходить з наступного.

Як вбачається з Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку останній містить у собі Розділ 5 «Організація документообороту».

Згідно п. 5.1 цього розділу з метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообороту,в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву; відповідно до п. 5.5 цього ж розділу контроль за дотриманням виконавцями графіка документообороту на підприємстві, в установі здійснюється головним бухгалтером. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальну установку необхідних документів та відомостей є обов'язковими для усіх підрозділів і служб підприємства.

Як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, «незастосування у роботі управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ області норм розділу 5 Положення № 88 відносно ОСОБА_2 означає, що нею при виконанні обовязків головного бухгалтера не було подано керівнику головного управління пропозицій щодо системи та форм внутрігосподарського (управлінського) обліку та правил документообігу (зокрема, графіку документообігу), що призвело до відсутності в ГТУЮ (станом на час прийняття спірного наказу) наказу про затвердження графіку документообігу.

Разом із цим на вимогу суду надати докази на підтвердження зазначеного зокрема, на підтвердження покладення на позивача під час виконання обовязків начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області головного бухгалтера обовязку подати керівнику головного управління пропозиції щодо системи та форм внутрігосподарського (управлінського) обліку та правил документообігу суду не надано.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 33-40 т. 1) Наказом ГУЮ у Донецькій області від 2 березня 2012 року № 136/1 затверджено Положення про облікову політику Головного управління юстиції у Донецькій області, затверджено Графік документообігу первинних документів по Головному управлінні юстиції у Донецькій області (а.с. 33-40 т. 1). Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача про відсутність даного документа в ГТУЮ (у звязку із тим, що зазначене Положення серед інших документів залишився на території, не підконтрольній владі України) та недійсністю цього документа (так як цей документ визначає питання організації бухгалтерського обліку та звітності саме у Головному управлінні юстиції, а на момент існування спірних правовідносин у структурі та штатній чисельності Головного управління діяли інші структурні підрозділи), враховуючи наступне.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5 (зареєстрований в Мінюсті 30 січня 2015 року за № 100/26545), «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України», відбулось перейменування Головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі на Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0100-15/paran11#n11). Тобто, територіальні управління юстиції (в тому числі і обласні) не були а ні ліквідовані, а ні реорганізовані відбулась лише зміна їх назви. Відповідно, всі нормативно-правові документи, а також всі локальні документи, які приймались щодо Головних управлінь юстиції у період до 30 січня 2015 року (до їх перенайменування), мають для ГТУЮ таку ж юридичну силу, що і до цього перенайменування.

Як вбачається з копії Наказу ГУЮ у Донецькій області від 2 березня 2012 року № 136/1, даний Наказ був свого часу погоджений із Міністерством юстиції, тобто, після передислокації головного управління керівництво мало можливість відновити цей документ (або зробити його дублікат), звернувшись із відповідним запитом до Міністерства юстиції.

Суд зауважує, що копія Наказу № 136/1 та додатків до нього надані суду позивачем, яка пояснила, що отримала цю копію, звернувшись до Міністерства юстиції України.

Крім цього, чинність протягом спірного періоду Наказу ГУЮ в Донецькій області від 2 березня 2012 року № 136/1 підтверджується також і Наказом ГТУЮ в Донецькій області від 23 березня 2016 року № 87/2 (а.с. 95-97, 176-196 т. 2), яким Наказ ГУЮ № 136/1 визнаний втративши чинність (тобто, з 23 березня 2016 року).

При вирішенні питання щодо виконання/невиконання позивачем службових обовязків стосовно не направлення управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного управління щомісячних звітів по ЄСВ до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області з серпня 2015 року по лютий 2016 року (включно), тобто, незабезпечення ОСОБА_2, як керівником бухгалтерської служби, виконання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 5 Положення про Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення, затвердженого Наказом ГТУЮ у Донецькій області № 39а/2 від 12 березня 2015 року (а.с. 43-52 т. 1) головний бухгалтер організовує роботу з ведення бухгалтерського обліку та забезпечує виконання завдань, покладених на бухгалтерську службу (п. 1); підписує звітність та документи, що є підставою для перерахування податків і зборів (обовязкових платежів) (п. 8); здійснює контроль за складанням звітності (п. 10).

Згідно Розділу 3 Положення про відділ бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення, затвердженого Наказом ГТУЮ у Донецькій області № 39а/2 від 12 березня 2015 року (а.с. 53-57 т. 1) відділ складає на підставі даних бухгалтерського обліку фінансову та бюджетну звітність, а також державну статистичну звітність… в порядку, встановленому законодавством; своєчасно подає звітність. Контроль за дотриманням працівниками відділу бухгалтерського обліку та звітності здійснює керівник відділу (Розділ 5).

Таким чином, обовязок щодо складання звітності з ЄСВ покладений на керівника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення; контроль за складанням цієї звітності на керівника відділу та керівника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення.

Як встановлено під час розгляду даної справи, протягом тривалого періоду (до березня 2016 року) у ГТУЮ існували проблеми технічного характеру зі створенням та направлення до контролюючих органів звітності з ЄСВ (компютерна програма «М.Е.Doc IS», яка встановлена у ГТУЮ та за допомогою якої установа, в тому числі, складає та направляє звіти до контролюючих органів, та програма «Комінтех», за допомогою якої забезпечується оформлення та опрацювання заробітної плати установи, мали певні невідповідності (неузгодженості) а.с. 36-39, 83-91, 98-111 т. 2), у звязку із чим зазначені звіти (в електронній формі) формувались та направлялись до ДПІ несвоєчасно: так, звіт за серпень 2015 року був направлений 29 лютого 2016 року (а.с. 45, 134-139 т. 2), звіт за вересень та жовтень 2015 року був направлений 18 березня 2016 року (а.с. 43-44, 140-151 т. 2), звіт за листопад 2015 року був направлений 19 березня 2016 року (а.с. 42, 152-157 т. 2), звіт за грудень 2015 року був направлений 20 березня 2016 року (а.с. 41, 158-163 т. 2), звіт за січень 2016 року був направлений 22 березня 2016 року (а.с. 40, 164-169 т. 2). Несвоєчасне направлення звітів зафіксовано також і у акті камеральної перевірки відповідача від 27 квітня 2016 року № 287/05-15-13-02-34898944 (а.с. 178-180 т. 1).

Як пояснила позивач про існування зазначених технічних проблем вона неодноразово доповідала на апаратних нарадах (а.с. 158-165 том 1, 47-50, 60 том 2).

Суд зазначає, що у наказі не уточнено в чому саме полягає здійснення контролю з боку позивача за своєчасним направленням звітів - від яких об'єктивно необхідних організаційних заходів по відношенню до своїх підлеглих позивач необґрунтовано утрималась, які організаційні заходи чи дії, та в який спосіб, чи у якому порядку в межах своїх повноважень позивачу належало вчинити, а вона їх не вчинила та т.п.

Враховуючи наведене вище, суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, що порушення строків направлення зазначених звітів стали можливим внаслідок неналежної організації позивачем своїх обовязків та відсутністю контролю при їх виконанні.

При цьому суд зауважує, що за поясненням представника відповідача заходи дисциплінарного впливу за несвоєчасне направлення звітів з ЄСВ до контролюючих органів на посадових осіб відділу бухгалтерського обліку та звітності та керівника цього відділу застосовані не були.

Суд наголошує, що ознакою порушення працівником трудової дисципліни, що може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, є обовязкова наявність вини в діях чи бездіяльності особи, за відсутності вини (належним чином встановленої) виключає застосування заходів дисциплінарної відповідальності.

Як вже зазначалось судом, жодним належним документом вина позивача у нездійсненні контролю за своєчасним направленням звітності з ЄСВ встановлено не було.

Щодо зазначення у наказі про те, що позивачем не дотримувались вимоги статей 3, 5, 10 Закону України «Про державну службу» - не усвідомлювалась персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни, у діяльності не демонструвались професіоналізм, компетентність, відданість справі, не додержувались акти законодавства, не забезпечувались ефективна робота та виконання завдань державного органу відповідно до визначеної компетенції, не забезпечувалось виконання покладених безпосередньо на неї службових обов'язків та своєчасне і точне виконання розпоряджень і вказівок свого керівника (а.с. 26-28 т. 1), суд зазначає, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин вчинення допущеного працівником порушення, підстав прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Зазначене у наказі формулювання є доволі розпливчастим та не містить чіткого зазначення що саме в діях або бездіяльності позивача розцінено відповідачем як «не усвідомлення персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни, не демонстрування у діяльності професіоналізму, компетентності, відданості справі, не додержання актів законодавства, не забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державного органу відповідно до визначеної компетенції, не забезпечення виконання покладених безпосередньо на неї службових обов'язків та своєчасного і точного виконання розпоряджень і вказівок свого керівника».

Також суд вважає зазначає, що у спірному наказі відсутня назва виду цього документа «наказ», а тому суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідачем при прийнятті спірного наказу порушені п. 15 та п. 32 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1242 від 30 листопада 2011 року, та п. 2 розділу 9 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організація, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 року.

Неналежне оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядку їх розташування є порушенням Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 7 квітня 2003 року № 55. та порушенням Методичних рекомендацій щодо застосування ДСТУ 4163-2003, схвалених протоколом засідання Методичної комісії Держкомархіву від 7 листопада 2003 року № 7.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 71 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем порушення трудової дисципліни, що призвело до прийняття спірного наказу, тобто, не доведено і правомірність спірного наказу.

Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання цього наказу неправомірним та його скасування підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобовязання Головного територіального управління юстиції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 премію за січень-березень 2016 року за загальними стандартами для переміщених разом із установою працівників у розмірі 200 відсотків від посадового окладу, суд зазначає наступне.

Позбавлення премії позивача за січень та лютий 2016 року відбулось у звязку із прийняттям відповідачем наказів від 22 січня 2016 року № 65/3 Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2М. та від 29 лютого 2016 року № 215/3 Про позбавлення премії ОСОБА_2 у лютому 2016 року, які станом на час прийняття даного рішення не скасовані та не змінені, у звязку із чим зазначені позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог позивача про нарахування та виплату їй премії за березень 2016 року за загальними стандартами для переміщених разом із установою працівників у розмірі 200 відсотків від посадового окладу, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок працівникам Головного управління юстиції у Донецькій області та підпорядкованих йому установах (Додаток № 3 до Колективного договору, а.с. 62-75), місячна грошова премія виплачується державним службовцям та службовцям відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи. При нарахуванні розміру премії оцінюється сумлінне і якісне виконання покладених посадових обовязків, професійну майстерність, ініціативу, рівень виконавчої та трудової дисципліни.

Згідно п. 2.1 цього Положення про преміювання працівників здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи... у межах фонду преміювання.

Відповідно до п. 2.2 Положення розмір премії визначається начальником Головного управління юстиції у Донецькій області.

Згідно п. 2.3 Положення працівникам, які сумлінно виконують службові обовязки, розмір премії може бути збільшений.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість визначити у судовому рішенні розмір премії, що підлягає виплаті позивачу за березень 2016 року.

Проте, враховуючи висновок суду щодо неправомірності наказу відповідача, яким позивача позбавлено премії за вказаний період, суд вважає за необхідне за для захисту прав позивача зобовязати ГТУЮ у Донецькій області зобовязати розглянути питання щодо преміювання ОСОБА_2 за березень 2016 року відповідно до чинного законодавства з урахуванням встановлених судом обставин.

На підставі викладеного вище, керуючись, ст.ст. 2, 9, 69-71, 86, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобовязання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 12 березня 2016 року № 223/4 Про застосування до ОСОБА_2 заходу дисциплінарного впливу, скасування надбавки та позбавлення премії у березні 2016 року.

Зобовязати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області розглянути питання щодо преміювання ОСОБА_2 за березень 2016 року відповідно до чинного законодавства з урахуванням встановлених судом обставин.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова прийнята та підписана у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні в присутності позивача та представника відповідача.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 18 липня 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.