Рішення № 59102273, 18.07.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9167/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Степанюк Н.В.

з участю представників позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2,

ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4-ОСОБА_5

представника третьої особи ОСОБА_6-ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, з участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про визнання договору укладеним,-

ВСТАНОВИВ :

04.11.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним, в якому просить визнати повністю виконаним сторонами попередній договір від 16 вересня 2013 року дійсним договором купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1, від імені якого діяла ОСОБА_2, продав, а ОСОБА_4, купив за 567 503,00 грн. 16/25 частин будинку, який був розташований за адресою в м. Львів-Брюховичі по вул. Львівська, 23 та земельну ділянку пл. 0,0712 га, яка знаходиться за адресою - вул. Львівська, 27 м. Львов-Брюховичі.

Судом по даній справі було залучено в якості третьої особи ОСОБА_6

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що 13.11.2010 року між ОСОБА_1 з однієї сторони, а з іншої сторони ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено договір суперфіцію земельної ділянки площею 0,0712 га.

Забудовники знесли будинок позивача та приступили до забудови земельної ділянки, однак у встановлені терміни взяті за договором зобовязання належним чином не виконали. За спливом строку дія договору суперфіцію припинилась 13.11.2011 року.

На пропозицію ОСОБА_4 16.09.2013 року стосовно майна, що було предметом договору суперфіцію і фактично перебувало у володінні та користуванні відповідача було вчинено двосторонній правочин (договір купівлі-продажу).

Відтак, діючи від імені позивача, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 за придбане ним нерухоме майно (16/25 частин будинку та земельну ділянку) грошові кошти в сумі 567 503 грн., які згодом передала позивачу.

Оскільки з відповідачем була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору (предмет, ціна) та відбулось повне його виконання, сторони зобовязались не пізніше 20.09.2013 року вчинений правочин посвідчити нотаріально.

Позивач зазначає, що ОСОБА_4 завершив будівництво багатоповерхового житлового будинку, здав його в експлуатацію і виручив кошти від продажу квартир, однак не зважаючи на постійні нагадування відповідач ухиляється від нотаріального посвідченого правочину, а відтак він вимушений звернутись до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, довіривши представлення своїх інтересів представнику ОСОБА_2 та адвокату ОСОБА_3

Представники позивача ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримали повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5, в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, вважаючи такий безпідставним та просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши матеріали справи і всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

13.11.2010 року між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачем, ОСОБА_4, був укладений договір суперфіцій, згідно умов якого, ОСОБА_1, як власник земельної ділянки, надав належну йому на праві власності земельну ділянку підприємцям ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у строкове платне користування для забудови багатоповерхового жилого будинку. Дія договору суперфіцію припинилась 13.11.2011 року.

13.09.2013 року між сторонами був укладений попередній договір, згідно з яким сторони зобовязались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу 16/25 частин житлового будинку за адресою вул. Львівська, 23 у смт. Брюховичі та земельну ділянку за цією ж адресою. В рахунок майбутнього договору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було виплачено 71 000 доларів США, однак останні основний договір у нотаріальній конторі не оформили, хоча повинні були це зробити відповідно до умов попередньо договору до 20.09.2013 року.

На даний момент відповідач, усупереч договорам, нотаріально не посвідчує попередній договір купівлі-продажу стверджуючи, що договір суперфіцію є недійсним.

Позивач вважає, що дії відповідача, по ухиленню від виконання ним умов договорів, незаконними та такими що порушують права позивача.

Згідно ст. 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).

Відповідно до п. 2 ст. 415 ЦК України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

Відповідно до п. 1 ст. 417 ЦК України у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

Згідно п. 2 ст. 417 ЦК України якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинку, памятники історії та культури тощо) або є недоцільним у звязку з явним перевищенням будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

Відповідно до ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи обставини справи, а саме те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір суперфіцію, те, що відповідач за попередньою згодою позивача, побудував будинок на його земельній ділянці, між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, на момент укладання договору сторонами було досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору, позивач виконав свій обовязок повністю по даному договору, що підтверджується письмовим доказом, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Крім того, в силу дії ст. 88 ЦПК України до стягнення з відповідачів підлягає 3 607,20 грн. судових витрат, що були сплачені позивачем за надання правової допомоги та підтверджуються відповідною квитанцією, а також в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст.3,10,11,15,60,61,79,84,88,169,209,213-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати повністю виконаним сторонами попередній договір від 16 вересня 2013 року - дійсним договором купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, від імені якого діяла ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, продав, а ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_2, купив за 567 503,00 грн. (п»ятсот шістдесят сім тисяч п»ятсот три грн.) 16/25 частин будинку, який був розташований за адресою в м.Львів-Брюховичи по вул.Львівська,23 та земельну ділянку пл.0,0712 га, яка знаходиться за адресою - вул.Львівська,27 м.Львов-Брюховичі.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 кошти за надання правової допомоги в розмірі 3607 грн.20 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 551 грн.20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_9