Ухвала суду № 59094995, 21.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2260/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2127/16Головуючий у 1-й інстанції Цибізова С. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

при секретарі Лимар О.М.,

з участю: позивача ОСОБА_2,

представника позивача адвоката - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу судді Полтавського районного суду Полтавської області від 23 червня 2016 року

за матеріалами позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Еталон» про визнання фінансового лізінгу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та повернення грошових коштів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1,-

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання фінансового лізингу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та повернення грошових коштів.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 23 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 119, 121 ЦПК України. Зазначені в ухвалі судді недоліки не є недоліками, що тягнуть за собою повернення позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з підстав визначених п. 4 . ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2016 року позивач звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання фінансового лізингу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та повернення грошових коштів.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, в зв'язку з тим, що позивачем не дотримано вимог ст. 119 ЦПК України, у позовній заяві не зазначено підстав звернення до Полтавського районного суду Полтавської області (територіальна підсудність); не вказано з якою метою укладений договір лізингу; та чим підтверджується неможливість отримання автомобіля позивачем, зокрема, внаслідок збільшення ціни, як це зазначено в позові.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 23 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто її позивачеві на підставі ст. 121 ЦПК України, оскільки після залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, позивач у встановлений йому строк вимог ухвали від 03.06.2016 року не виконав та недоліки позовної заяви не усунув.

Проте, такі висновки, на думку колегії суддів, не відповідають вимогам процесуального закону й матеріалам справи.

Так, згідно з ч. 2ст. 119 ЦПК Українипозовна заява повинна містити найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

За змістом статей11,119 ЦПК Українипозивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови у задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання фінансового лізингу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та повернення грошових коштів, в якій він виклав обставини, якими обґрунтував свої вимоги, предмет договору та визначив спосіб захисту порушеного, на його думку, права. Також він зазначив, що правовідносини, що виникли між ним та відповідачем регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів».

За змістомст. 130 ЦПК Україниу попередньому судовому засіданні суд може уточнити позовні вимоги або заперечення проти позову, визначити факти, які необхідно встановити для вирішення спору, з'ясувати, які докази подані кожною стороною, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішити питання про витребування доказів.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із найважливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб (ст. 55, 124 Конституції України).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обовязків цивільного характеру (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» п.36) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції). Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Разом з тим, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийшов передчасного висновку про не зазначення та неподання позивачем доказів на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, чим порушив право позивача на доступ до правосуддя, оскільки наявність чи відсутність зазначених у позові фактів має перевірятись судом першої інстанції під час попереднього засідання та розгляду справи по суті.

Наслідки порушення правил підсудності передбачені ст. .ст. 115 та 116 ЦПК України та не є підставою для залишення позовної заяви без руху та визнання її неподаною.

Таким чином, у місцевого суду, не було підстав визнавати позовну заяву неподаною, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311 п. 1 ч. 4, 314, 315, 317, 319ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Полтавського районного суду Полтавської області від 23 червня 2016 року скасувати.

Справу направити до Полтавського районного суду Полтавської області для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

ОСОБА_4 ОСОБА_1

Судді: Ю. В. Дряниця

ОСОБА_5