Рішення № 5909385, 14.09.2009, Центральний районний суд м. Сімферополя

Справа №2-2637/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 вересня 2009 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя, у складі:

Головуючого судді - Малухіна В.В.,

При секретарі – Левченко Д.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я АР Крим, Національного інституту серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова про визнання договіру про гуманітарну допомогу недійсним, стягненню грошової суми,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 18.02.2009 р. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачив мотивуючи свої вимоги тим, що у грудні 2007 р. КРУ «Кардіологичний кліничний діспансер» МОЗ АР Крим його було направлено до Національного інституту серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова (надалі Інститут) для проведення оперативного лікування. МОЗ АР Крим надало листа на яким дозволено виділити позивачу штучний мітральний клапан серця за рахунок централізованих закупок МОЗ України для мещканців АР Крим. Операцію було призначено на 09.01.2008 р. В порушення діючого законодавства України медична допомога позивачу безкоштовно не надавалася, він був вимушений за власні кошти купити оксигенератор вартістю 2900 грн., та анулопластичне кільце вартістю 3570 грн. на загальну суму 6470 грн. У лютому 2008 р. позивач звернувся до МОЗ АРКрим з проханням повернути гроши витрачені на покупку вказаного медичного обладнання, але йому було відмовлено.

Протягом судового засідання позивач уточнив позовні вимоги, відповідно Заяви від 16.07.2009 р. просив стягнути на його користь з відповідачив 6470 грн., визнати договір про гуманітарну допомогу між ним та Інститутом недійсним та стягнути судові витрати.

Відповідачи позовні вимоги не визнали, надали заперечення.

МОЗ АРК вважає, що до його компетенції не входить вирішення питання про відшкодування витрат на лікування позивача в Інституті.

Інститут вважає, що позивач добровільно надав письмове прохання прийняти від нього гуманітарну допомогу, яку була задоволена і використана на його користь. Доводи позивача, що він писав заяву під впливом тяжких обставин не відповідають дійсності. Доводи про укладання договіру на вкрай невігідних умовах не визнаються на підставі того, що операція пройшла успішно а гуманітарна допомога використана на користь позивача.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю - ОСОБА_2, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представники відповідачив у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином, про що свідчать повідомлення в матеріалах справи, явка в суд відповідачив обов`язковою не визнавалася. Інститут надав заяву про розгляд справи у їх відсутності. За згодою позивача, відповідно ст.169, 224 ЦПК України справа розглянута на підставі данних та доказів, що є в матеріалах справи з ухваленням по справі заочного рішення.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши заперечення відповідачив та матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12. 2007 р. КРУ «Кардіологичний кліничний діспансер» МОЗ АР Крим видало ОСОБА_1 Направління вих.№114/971 до Національного інституту серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова. МОЗ АР Крим надало листа вих.01/444-8.03 від 27.12.2007 р. за яким дозволено виділити позивачу штучний мітральний клапан серця за рахунок централізованих закупок МОЗ України для мещканців АР Крим. Операцію було призначено на 09.01.2008 р. Відповідно Товарного чеку №Д-00000004 від 14.01.2008 р. ОСОБА_1 купив у ТОВ «Лікар» оксигенератор та магистралі на суму 2900 грн. ( л.с.10) та у ТОВ «Укрмед» анулопластичне кільце на суму 3570 грн. (л.с.11) Відповідно Заяви від 14.01.2008 р. на ім`я Зам.директора ІССХ ім.М.М.Амосова, ОСОБА_1 просить прийняти на склад як гуманітарну допомогу інституту оксигенератор 1 шт., и.к.с. та опорне кільце, на заяві є резолюція посадової особи інституту « прийняти як благодійну допомогу». Відповідно Видаткової накладної № Д-00000001 від 15.01.2008 р. ТОВ «Лікар» поставило ІССХ ім.М.М.Амосова у вигляді товарного кредиту оксигенератори з комплектом магістральних труб і артеріальним фільтром – 5 шт. ( л.с.34). Відповідно Довідки №44, видана ІССХ ім.М.М.Амосова, ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 09.01.2008 р. по 24.01.2008 р. Операцію проведено 15.01.2008 р.

У 2008 р. позивач звернувся до МОЗ АРКрим з проханням повернути гроши в сумі 6470 грн., витрачені на покупку вказаного медичного обладнання, але йому було відмовлено.

Відповідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ст.3 ч.1 п.п.3,5,6 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.( ст.ст.203, 215 ЦК Украиїни ).

Суд не може погодитися із доводами викладеними у запереченнях до позову ІССХ ім.М.М.Амосова від 30.04. та 26.08.2009 р. про те, що ОСОБА_1 добровільно надав гуманітарну допомогу і це було його волевиявлення та бажання надату таку допомогу.

Згідно ст.1 ЗУ «Про гуманітарну допомогу», гуманітарна допомога – це безоплатна допомога в грошевій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертв.

ОСОБА_1 є інвалидом 2-ї гр. з 08.07.2004 р., отримує мінімальну пенсію, не працює. З огляду на це МОЗ АРК дозволило виділити йому митральний клапан за рахунок бюджетних коштів. Суд погоджується із доводами позивача, що він написав заяву про прийняття від нього гуманітарної допомоги під впливом бажання найскоріше отримати медичну допомогу та лікування і небажанням відкладати операцію. Вказані обставини впливали на його волевиявлення, за відсутності яких, можна вважати, що угода про гуманітарну допомогу не була б укладена.

Доводи відповідача, що передані позивачем інституту медичне обладнання використанне на лікування позивача підтверджує, що ОСОБА_1 надавав не гуманітарну допомогу інституту, а за власні кошти купив та передав інституту обладнання для свого власного лікування. Успішно проведена ОСОБА_1 операція не позбавляє інститут від відповідальності.

Відповідно змісту ст.49 Конституції України громадянам України гарантована безоплатна медична допомога у державних та комунальних закладах медичного обслуговування, охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних програм. Відповідно Постанови КМУ від 15.03.2002 р. №342 ІССХ ім.М.М.Амосова віднесено до переліку медичних закладів, фінанусвання яких проводится бюджетними коштами.

Доводи ІССХ ім.М.М.Амосова, про те, що станом на 14.01.2008 р. на складі інституту не було медичного обладнання, яке передав інституту позивач, не може бути підставою для порушення права позивача на гарантовану Коституцією України безоплатну медичну допомогу.

Відповідно п.12 ППВСУкраїни від 28 квітня 1978 року №3 угода може бути визнана судом недійсною, при доведеністі стороною обставин її укладання за наявністі збігу тяжких обставин під якими слід вважати такий майновий, або особистий стан громадянина ( крайня нужденість, хвороба тощо), які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.

Відповідно ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкараї невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд не убачає у діях другого відповідача - МОЗ АРКрим, порушення прав і законних інтересів позивача, тому в задоволенні позовних вимог до МОЗ АРК належить відмовити.

Угоду про надання гуманітарної допомоги, укладену 14.01.2008 року між ОСОБА_1 та Національним інститутом серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова, належить визнати недійсною та стягнути на користь позивача 6470 грн.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 55,124 Конституції України, ст.ст. 3, 203, 204, 215, 233 ЦК України, п.12 ППВСУкраїни від 28 квітня 1978 року №3, ст.ст. 4,7,8,10,11,27,31, 60,88, 110, 169, 208, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати угоду про надання гуманітарної допомоги, укладену 14.01.2008 року між ОСОБА_1 та Національним інститутом серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова, недійсною.

Стягнути з Національного інституту серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова на користь ОСОБА_1 6470 грн.

Стягнути з Національного інституту серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: 82 грн. судовий збір та 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіці Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі до суду заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: