Ухвала суду № 59093324, 14.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5388/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Кравця Ю.І., Сидоренко І.П.

при секретарі: Лопотані В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 26 травня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015року ОСОБА_2 звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси із зазначеним позовом до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що від шлюбу з відповідачем у них народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час проживає з батьком. Оскільки вони з відповідачем проживають окремо, то між ними виник спір щодо місяця проживання дитини. Позивачка вважає, що дитина повинна проживати разом з матірю. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матірю, ОСОБА_2

09 березня 2016року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Малиновської РА Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позовних вимог, позивач за зустрічним позовом зазначав, що після розірвання шлюбу, а саме з грудня 2015року по теперішній їх малолітній син ОСОБА_5 проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1, оскільки мати дитини ОСОБА_2 виїхала на проживання до Сполучених Штатів Америки, де перебуває і на даний час. Вказував, що саме він займається навчанням, вихованням та розвитком сина, у дитини є всі належні умови для проживання, навчання та розвитку. Стверджував, що ОСОБА_5 є учнем 1-В класу ОНВК №4, він та його родичі приділяють дитині багато уваги, у той же час матір сина була в навчальному закладі лише один раз. Крім того, наголошував на тому, що має постійний дохід, спиртними напоями не зловживає та вважає, що дитина повинна проживати разом з батьком.

Посилаючись на вказані обставини позивач за зустрічним позовом просив суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання батька ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 22 березня 2015 року судом були розділені та виділені в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування МРА ОМР про надання дозволу ОСОБА_2, або її офіційному представникові на оформлення проїзного документу на виїзд ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 закордон без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_4, до досягнення дитиною повноліття, тобто до 08 вересня 2027 року; надати дозвіл на тимчасові виїзди малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за кордон України, у супроводі матері, ОСОБА_2, або інших уповноважених нею осіб, без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_4 громадянина України, до досягнення дитиною повноліття, тобто до 08 вересня 2027 року (а.с. 80).

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 26 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 - задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем проживання його батька ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 551,20 (пятсот пятдесят одна) гривень 20 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 26 травня 2016 року скасувати у повному обсязі та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, зустрічного позовута доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, зареєстрованому 27 вересня 2008 року Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис №776, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.4);

- від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.32);

- рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.34);

- з матеріалів справи вбачається, що позивачка за первісним позовом, ОСОБА_2 з жовтня 2015 року проживає та працює у США (а.с.120-124, 95зв.);

- з довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію №309 від 18 лютого 2016 року вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає разом з батьком ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 (а.с.35);

- згідно довідки Одеського навчального виховного комплексу №4 «Загальноосвітня школа 1-111 ступенів гімназія» від 18 лютого 2016 року дитина навчається у 1-В класі, зарекомендував себе як старанний учень. Батько та бабуся (мати батька) приділяють належну увагу вихованню дитини. З матірю дитини в школі спілкувалися за весь період навчання один раз (а.с.37);

- відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 є фізичною особою підприємцем та має дохід (а.с.36);

- відповідно до висновку органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №1328/01-20 від 16 травня 2016 року, останній, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання батька - ОСОБА_4, за адресою: місто Одеса, вул. Новаторів будинок 14, квартира 1.При цьому у висновку відображено, що батько дитини приділяє багато уваги сину, піклується про його стан здоровя, фактично прийняв на себе усі зобовязання по створенню для дитини належних умов для життя та матеріального забезпечення. Крім того, зі слів батька, позивачка за первісним позовом не обмежена у спілкуванні з сином, але у звязку з тим, що проживає в США, бачить дитину дуже рідко (а.с.110).

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4, визначаючи проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, відмовляючи у задоволенні основного позову ОСОБА_2 про визначення разом з нею місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з сукупності матеріальних, морально-психологічних, етичних і інших факторів та вважав, що дитині (з точки зору її прав і законних інтересів) буде більш комфортно саме з батьком та що це буде відповідати найвищим інтересам дитини, в той час, як вимоги матері дитини щодо визначення місця проживання дитини з нею не відповідають інтересам дитини.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи і є правильним.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року (Заява N 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у Справі Olssonv. Sweden (N 2) від 27 листопада 1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Суд першої інстанції беззаперечно правильно вважав, що при винесенні рішення слід враховувати перш за все тільки інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків.

Так судом першої інстанції враховано, що малолітня дитина проживає з батьком у звичній для нього обстановці та оточенні, відвідує навчальний заклад, в той час як необхідність визначення проживання дитини за місцем проживання матері на території США, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки мати дитини не надала суду відомостей щодо наявності у неї належних умов для визначення місця проживання дитини із нею.

Крім того, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_2, як мати дитини, не позбавлена батьківських прав стосовно дитини та має право на безперешкодне з нею (дитиною) спілкування та виховання, а батько дитини не перешкоджає позивачці у спілкуванні з сином та в його вихованні.

Під час перевірки в апеляційному порядку рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 26 травня 2016 року, апеляційним судом з Єдиного державного реєстру судових рішень отримано відомості про розгляд Малиновським районним судом м. Одеси виділених ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси з цієї справи позовних вимог ОСОБА_2 про надання дозволу ОСОБА_2, або її офіційному представникові на оформлення проїзного документу на виїзд ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 закордон без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_4, до досягнення дитиною повноліття, тобто до 08 вересня 2027 року; надати дозвіл на тимчасові виїзди малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за кордон України, у супроводі матері, ОСОБА_2, або інших уповноважених нею осіб, без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_4 громадянина України, до досягнення дитиною повноліття, тобто до 08 вересня 2027 року.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про надання дозволу на оформлення проїзного документу та тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька залишено без задоволення. Суд у рішенні навів обгрунтування свого висновку, посилаючись на те, що батько дитини не ухилявся і не ухиляється від надання згоди на оформлення проїзного документу та тимчасовий виїзд малолітнього сина за кордон, оскільки після уточнення позивачем вимог з вказівкою часу перебування дитини у США зазначенням мети - для оздоровлення, відпочинку та візиту до матері, представив до суду нотаріально завірену заяву про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон України до Сполучених Штатів Америки з 01 жовтня 2016 року по 30 листопада 2016 року.

Таким чином, дії батька дитини не направлені на розлучення матері з дитиною.

Обставини пов`язані з умовами роботи та проживання позивача в США, нею до районного суду не надавалися засвідчена копія конракту з перекладом, не зазначено, умови переривання конракту, правове становище позивача після втрати роботи (можливість залишення в США, на яких умовах, дія страховки на випадок безробіття, дія медичної страховки, можливість влаштування дитини до навчального закладу, умови адаптації дитини в іншій країні, в тому числі і мовної адаптації, висновок психолога з урахуванням індивідуальних психологічних якостей дитини, засвідчений висновок про відповідність побутово-житлових умов фізичному і психічному та соціальному розвитку дитини). Будь-які причини не подання вказаних документів до районного суду чи не додання їх до апеляційної скарги ОСОБА_2 не зазначені.

В засіданні судової колегії ОСОБА_2 та її представнику були створені всі умови для можливості заявити клопотання про надання чи витребування судом документальних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги , проте і ОСОБА_2 і її представник відповідних клопотань не заявили, а вважали за можливе обмежитись дослідженням документів, що додані до матеріалів справи районним судом.

Таким чином, суд першої інстанції в контексті першочергово врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, дотримався вимог сімейного законодавства України, законодавства України про охорону дитинства, правильно застосував положення Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 лютого 1991 року та прецедентну практику Європейського суду з прав людини по справі "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року (Заява N 31111/04), які у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, застосовуються судами, як джерело права.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом фактично розлучено мати з дитиною, не враховано її переважне право на проживання з дитиною, є неспроможними, оскільки не спростовують висновки суду, які набуті внаслідок повного встановлення обставин справи, вірної оцінки доказів та правильного застосування норм національного та міжнародного законодавства, в тому числі і прецедентної практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом необґрунтовано враховано висновок органу опіки та піклування, який на думку позивача, не відображає дійсних обставин і тому є недопустимим доказом, і навпаки, як вважає позивач, судом проігноровано різницю в матеріальному забезпеченні батьків та ті житлові умови в яких зараз проживає дитина і в яких вона може проживати в США, не можуть бути взятими до уваги, оскільки зазначені доводи зведені виключно до переоцінки доказів, які досліджені судом на підставі вірно встановлених обставин. При цьому районним судом зазначено, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження доводів заявлених нею вимог або на підтвердження заперечень проти зустрічного позову та спростування вимог заявлених батьком дитини у зустрічному позові.

Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, які є підставою для обов`язкового скасування або зміни судового рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків районного суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Ю.І. Кравець

ОСОБА_6