Ухвала суду № 59088034, 14.07.2016, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 384/423/16-ц

№пр. 2/384/132/2016

14 липня 2016 року

Суддя Вільшанського

районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1,

розглянувши позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, - в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, в якому просить визнати автомобіль MITSUBISHI LANCER X, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, спільним подружнім майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати за ним право власності на ? (одну другу) частку автомобіля MITSUBISHI LANCER X, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; постановити по справі ухвалу про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль MITSUBISHI LANCER X, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, із забороною його відчуження. Крім цього, позивач просить відстрочити йому сплату судового збору в повному розмірі - до моменту ухвалення судового рішення по справі.

Розглядаючи клопотання позивача про відстрочення йому сплати судового збору в повному розмірі до моменту ухвалення судового рішення по справі, вважаю за необхідне відмовити в відстрочці сплати судового збору з наступних підстав. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Як зазначено у п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014р. "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч.3 ст.82 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій ст.82 ЦПК України, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов"язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Тобто, з аналізу вказаної статті вбачається, що основною умовою, за якою позивач може бути звільнений від сплати судового збору, або надання відстрочки або розстрочки - це його майновий стан, який повинен бути доведений достовірними доказами.

Розглянувши доводи заявника щодо відстрочення сплати судового збору, суд не вбачає обґрунтованих та переконливих підстав для відстрочення ОСОБА_2 сплати судового збору, оскільки ним не надано суду жодних доказів на підтвердження його матеріального становища.

Позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, а саме.

Відповідно до п.п. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами і доповненнями), ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, а позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивачем одночасно заявлено дві позовні вимоги: щодо визнання спірного автомобіля спільним подружнім майном та щодо визнання за позивачем права власності на ? (одну другу) частку автомобіля.

Як розяснено у п.п. 10, 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Позивачем при зверненні до суду надано квитанцію про сплату судового збору від 06.07.2016 р. у сумі 551,20 грн., інших документів про сплату судового збору суду не надано.

Поряд з цим, згідно зі ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, ціну позову щодо вимог майнового характеру; поштовий індекс позивача та відповідача, дату подання позовної заяви, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

В позовній заяві позивачем не зазначені поштові індекси адрес проживання позивача та відповідача та дата подання позовної заяви.

Крім того, в поданій до суду позовній заяві позивач не визначив ціну позову, лише вказав, що ціна позову буде визначена в ході судового розгляду. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір встановлюється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. У порушення зазначених вимог закону позивачем не визначено ціну позову, не було зазначено дійсної вартості спірного майна на момент пред'явлення позову, та відсутнє посилання на докази, які підтверджують ціну позову, що позбавляє можливості визначити розмір сплати судового збору.

Одночасно із подачею позову, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль MITSUBISHI LANCER X, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із забороною його відчуження. Згідно зі ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Подана заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 4 ст. 151 ЦПК України, оскільки позивачем до заяви не доданий оригінал документу про сплату судового збору в розмірі, визначеному підпунктом 4 пункту 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким за подання до суду заяви про забезпечення позову фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 275,60 грн. Посилання позивача на п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року N 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» щодо зменшення розміру судового збору в разі одночасного (в один і той же день) подання до суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, у тому числі при об'єднанні їх в один процесуальний документ, є необґрунтованим, оскільки абзац третій частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір», який регламентував зазначене зменшення судового збору, виключено згідно із Законом України від 22.05.2015 р. N 484-VIII. Таким чином зазначена норма втратила чинність з 01.09.2015 року (дата набрання чинності Законом України від 22.05.2015 р. N 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору»). Згідно з розясненнями, які містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду). Таким чином, Верховний Суд України чітко вказує, що забезпечення позову може мати місце тільки після відкриття провадження у справі, винятком при цьому є ч. 4 ст. 151 ЦПК України, відповідно до якої за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності.

Оскільки встановлено, що позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, подано без додержання вимог, викладених у ст.119 ЦПК України, тому позовна залишається без руху, тобто провадження у справі не відкривається. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п"яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 119-121, 208-210 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволені вимоги ОСОБА_2 про відстрочку сплати судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя та заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль MITSUBISHI LANCER X, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із забороною його відчуження - залишити без руху.

Запропонувати ОСОБА_2 зазначити ціну позову, поштові індекси адрес проживання позивача та відповідача та дату подання позовної заяви, сплатити судовий збір за заяву щодо забезпечення позову в сумі 275 грн. 60 коп., відповідно до ціни позову сплатити судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у розмірі, передбаченому ст. 4 Закону України «Про судовий збір», на рахунок №31218206700345, одержувач Вільшанський райсуд, код ЄДРПОУ 36542400, МФО 823016, банк ГУДКСУ у Кіровоградській області.

Надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Повідомити ОСОБА_2 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом пяти днів з дня отримання ухвали.

Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви у встановлений термін, остання буде вважатися неподаною таповернута позивачеві.

Ухвалаоскарженню не підлягає.

Суддя Сорокіна О.О.