Рішення № 59087884, 21.07.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

21.07.2016

Справа № 2/489/950/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2016 р. м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

при секретарі - Бреженюк Н.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Свої вимоги мотивував тим, що 30.01.2005 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 20000 доларів США, відповідно до якого останній зобовязався повернути позивачу вказану суму не пізніше ніж через три місяці. В подальшому дію договору позики сторонами було продовжено до 01.07.2005 р. Крім того позивачем ОСОБА_3 було надано додатково позику в сумі 20000 доларів США. Згідно умов договору позики сторони встановили, що розмір відсоткової ставки за користування грошовими коштами складає 2 % від суми договору на місяць. Проте у встановлений договором строк та до теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 свої зобовязання не виконав, позику не повернула. Позивач вважає, що такими неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 100000 грн. 00 коп.

Посилаючись на вищевикладене ОСОБА_2 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 40000 дол. США, що еквівалентно 1047200 грн. 00 коп., відсотки за користування коштами в розмірі 102 800 дол. США, що еквівалентно 2756 068 грн., що разом складає 142800 дол. США, що еквівалентно 3803268 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ухвали суду проводиться заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

30.01.2005 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали Договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20 000 доларів США. Термін повернення позики встановлений на строк три місяці, з можливим подовженням строку дії договору.

20.05.2005 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовились про подовження строку дії договору позики до 01.07.2005 р. Також позивач додатково надав відповідачу позику в сумі ще 20000 доларів США.

Згідно умов договору позики за користування грошовими коштами (позикою) ОСОБА_3 сплачує ОСОБА_2 щомісячно відсотки в розмірі 2 % від суми договору.

Згідно із положеннями статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, з дотриманням строку (терміну) його виконання, якщо такий встановлено зобов'язанням.

Відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики потребує простої письмової форми і є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Аналогічна правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-50цс16.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 525 ЦК України недопустима одностороння відмова від виконання зобов'язань, якщо інше не передбачене договором або законом.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність у відповідача боргового зобовязання перед позивачем внаслідок укладення договору позики.

Проте у встановлений в розписці строк та станом до теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 позику не повернув.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Подібна правова позиція висловлена також Верховним Судом України прои розгляд справи № 6-37цс15.

Згідно наданого ОСОБА_2 розрахунку станом на час звернення до суду 01.02.2016 р. заборгованість відповідача ОСОБА_3 за договором позики складає 142800 дол. США, що еквівалентно 3803268 грн., а саме: сума позики - 40000 дол. США, що еквівалентно 1047200 грн. 00 коп., відсотки за користування коштами - 102 800 дол. США, що еквівалентно 2756 068 грн.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_3 суми позики та відсотків за користування позикою обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Водночас позивачем було заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює в 100000 грн. 00 коп. , при цьому ОСОБА_2 посилається на те, що неправомірні дії відповідача призвели зміни звичного способу його життя, протягом тривалого часу він знаходився в стані пригнічення і дискомфорту, різко погіршився стан його здоровя.

Разом з тим ні договором позики, ні законом не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі неповернення позики, в звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги в цій частині безпідставні і не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір в розмірі 6 890 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 34, 60, 62, 88, 212-214, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, НОМЕР_2, заборгованість за договором позики від 30.01.2005 р. в розмірі 142800 дол. США, що еквівалентно 3803268 грн., а саме: сума позики - 40000 дол. США, що еквівалентно 1047200 грн. 00 коп., відсотки за користування коштами - 102 800 дол. США, що еквівалентно 2756 068 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 НОМЕР_2, судовий збір в розмірі 6 890 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: