Рішення № 59086139, 20.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3506/16 Справа № 185/60/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2015 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» (далі ПрАТ «СК «Еталон») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зобовязання вчинити дії, мотивуючи тим, що 19 червня 2014 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу на посаду директора Управління страхування по Дніпропетровської області, відповідно до п.4.4 положення про управління страхування ЗАТ «СК «Еталон» по Дніпропетровській області директор управління здійснює керівництво діяльністю управління згідно з наданими компанією повноваженнями і діє від імені компанії за довіреністю та несе персональну відповідальність, згідно чинного законодавства України, за стан фінансової та господарської діяльності управління, а також несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за заподіяні компанії збитки.

Вказували, що відповідно п.п.2.2 та 4.4 положення про управління страхування ЗАТ «СК «Еталон» по Дніпропетровській області ОСОБА_2 були передані для роботи (укладення договорів страхування) бланки договорів (полісів) обовязкового страхування бланків спец.знаків 100 шт., про що свідчить прибутково-видаткова накладна №1153 від 03 липня 2014 року.

Зазначали, що 18 вересня 2014 року ОСОБА_2 надав головіправління ПрАТ «СК«Еталон» заяву про звільнення його із займаної посади, а 19 вересня 2014 року головою правління ПрАТ «СК «Еталон» було видано наказ про проведення інвентаризації в Управлінні страхування по Дніпропетровській області №63, в ході якої було встановлено, що відповідачем було виписано (продано) 23 договори (поліси) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на суму 9.682 грн.41 коп., однак страхові платежі за цими договорамипо бухгалтерській довідці внесені не були.

Крім того, у відповідача залишилися не виписані бланки договорів (полісів) в кількості 40 штук та бланки спеціального знаку в кількості 42 штуки.

Посилаючись на те, що 02 жовтня 2014 року ОСОБА_2 було звільнено з посади директора Управління страхування по Дніпропетровській області, а грошові кошти та бланки ним повернуті не були, а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути с з ОСОБА_2 відповідача на їх користь в рахунок відшкодування боргу суму у розмірі 9.682 грн.41 коп. та зобовязати відповідача повернути не виписані (не реалізовані) бланки договорів (полісів) в розмірі 40 штук та бланки спеціального знаку в розмірі 42 штуки.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2015 року позовні вимоги ПрАТ «СК «Еталон» задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Еталон» у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про страхування» страхові агенти діють від імені та за дорученням страховика, виконуючи частину його страхової діяльності, в тому числі й мають право одержувати страхові платежі.

Невнесення отриманих коштів (страхового платежу) страховим агентом на рахунок страховика не впливає на дійсність оспорюваного договору страхування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 19 червня 2014 року, відповідно до заяви ОСОБА_2 та наказу №53пр-к ПрАТ «СК «Еталон», відповідача було прийнято на посаду директора Управління страхування по Дніпропетровської області (а.с.5,9).

ОСОБА_2 були передані для роботи (укладення договорів страхування) бланки договорів (полісів) обовязкового страхування бланків спец.знаків 100 шт., про що свідчить прибутково-видаткова накладна №1153 від 03 липня 2014 року (а.с.10).

18 вересня 2014 року ОСОБА_2 надав головіправління ПрАТ «СК «Еталон» заяву про звільнення із займаної посади директора Управління страхування по Дніпропетровської області (а.с.11).

19 вересня 2014 року головою правління ПрАТ «СК «Еталон» було видано наказ №63 про проведення інвентаризації в Управлінні страхування по Дніпропетровській області та створено інвентаризаційну комісію (а.с.13).

З акту інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на 25 вересня 2014 року, складеного комісією, вбачається, що інвентаризацією встановлено всього за описом кількість порядкових номерів пять, загальна кількість одиниць фактично 0, на суму фактично 0 грн. (а.с.14)

Відповідно до бухгалтерських довідок, складених головним бухгалтером та директором фінансово-економічного департаменту ПрАТ «СК «Еталон», останні підтвердили, що станом на 12 грудня 2014 року не надійшла оплата за 23 полісами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що були передані громадянину ОСОБА_2 для виконання посадових обовязків, на загальну суму 9.682 грн.41 коп., та що громадянин ОСОБА_2 не здав до ПрАТ «СК «Еталон» бланки суворої звітності, що видавалися йому, як штатному працівнику компанії, в кількості 81 шт. (а.с.15, 16).

Наказом ПрАТ «СК «Еталон» №106 зв-к від 18 вересня 2014 року ОСОБА_2, директора Управління страхування по Дніпропетровській області, було звільнено з роботи 02 жовтня 2014 року за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «СК «Еталон», суд вважав їх доведеними та обґрунтованими, виходив з того, що відповідач, як працівник завдав шкоди підприємству та повинен її відшкодувати, і керувався ст.ст.130,134 КЗпП України, ст.1166 ЦК України.

Такі висновки суду не можна визнати обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини). Згідно із ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Частиною 1 ст.9 ЦК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Правовідносини про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків регулюються положеннями статей 130-134 КЗпП України; положення статті 1166 ЦК України не підлягають застосуванню до таких правовідносин, про що зазначено у постанові Верховного Суду України №6-34цс15 від 18 березня 2015 року, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Як роз'яснено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року №14, судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству,установі, організації виннимипротиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Статтею 1351 цього Кодексу передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Також відповідно до ч.1 ст.1353 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Крім того, суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130,1353,137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

При цьому відповідно до ст.138 КЗпП України тягар доказування в суді наявності умов, передбачених ст.130 КЗпП України, покладається на власника.

Відповідно до вимог статей 10,11,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.57 ЦПК України).

Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження розміру матеріальної шкоди позивачем надано бухгалтерську довідку, з якої вбачається, що працівники ПрАТ «СК «Еталон» підтверджують, що станом на 12 грудня 2014 року не надійшла оплата за полісами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що були передані ОСОБА_2 для виконання посадових обовязків.

Втім, позивачем не доведено, якими належними та допустимими доказами підтверджуються твердження, викладені у даній бухгалтерській довідці, що ОСОБА_2 виконував свої обовязки шляхом укладання та виписування страхових полісів.

Судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, вживалися заходи щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та здійсненню сторонами їхніх прав, було витребувано у позивача ряд документів, зокрема оригінали полісів обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів, що були передані ОСОБА_2, перелік яких міститься в бухгалтерській довідці на загальну суму 9.682 грн.41 коп., а також докази на підтвердження внесення відповідачем інформації до бухгалтерської бази та виписці (продажі) ним 23 договорів (полісів) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Однак, позивачем не наданого жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх вимог щодо завдання ОСОБА_2 товариству матеріальної шкоди у заявленому розмірі.

Що стосується позовних вимог в частині повернення невикористаних страхових бланків, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно із ч.1 п.39.1 ст.39 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об"єднанням страховиків, які здійснюють обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

ПрАТ «СК «Еталон» є членом МТСБУ та зобовязане виконувати порядки та розпорядження, прийняті Президією обєднання.

Пунктом 1.6 Порядку замовлення, виготовлення, дистрибуції, обліку бланків страхових документів з обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії від 07 липня 2010 року №238/2010 визначено, що цей Порядок є обовязковим для виконання страховиками - членами та Дирекцією МТСБУ.

Згідно п.2.3 Порядку виготовлення бланків здійснюється централізовано на підставі Договору-доручення, укладеного між Страховиком - членом МТСБУ і МТСБУ, а також Договору між МТСБУ та Постачальником. Договір-доручення між Страховиком - членом МТСБУ та МТСБУ укладається за формою, затвердженою Президією МТСБУ.

Пунктом 2.5 Порядку визначений порядок замовлення та видачі Бланків Полісів.

Відповідно до п.3.5 Порядку у разі втрати Бланку Страховик виконує наступні дії: - проводить службове розслідування причин втрати, отримує письмове пояснення від особи, яка втратила Бланк страхового документу, складає акт про втрату із зазначенням причин такої втрати; - самостійно приймає рішення щодо способу оприлюднення інформації про втрачені бланки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем вказані дії виконані не були.

Крім того, з повідомлення про початок судового розслідування від 20 листопада 2015 року вбачається, що у відповідача ОСОБА_2 були викрадені бланки договорів (полісів) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у кількості 63 одиниці та бланки спеціального знаку до договорів (полісів) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у кількості 65 одиниць.

Тобто, відповідач позбавлений можливості повернути вказані позивачем бланки.

На підставі наведеного, судова колегія приходить до висновку, що заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ПрАТ «СК «Еталон» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу за зобовязання вчинити дії.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2015 року скасувати.

В задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зобовязання вчинити дії відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_3