Рішення № 59086091, 18.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5196/16 Справа № 183/1193/16 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Варенко О.П.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 відділу м.Дніпропетровська

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відділу м.Дніпропетровська, треті особи: Міністерство Оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на приватизацію та зобовязання вчинення дій,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року позивач звернулась з вищезазначеним позовом до відповідача, в якому просила визнати незаконними відповідьОСОБА_2 відділу м. Дніпропетровська№ 3072 від 17 жовтня 2014 року, рішення № 469 від 28 січня 2015 року, рішення № 848 від 24 лютого 2015 року та зобовязати ОСОБА_2 відділ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити заходів щодо приватизації квартири, яка використовується ОСОБА_3 на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою: вул.Гагаріна,б.6АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона на підставі ордеру № 1040 від 07 вересня 1992 року проживає та зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Вона звернулась до ОСОБА_2 відділу м.Дніпропетровська з заявою про передачу їй квартири у приватну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». ОСОБА_2 відділом м. Дніпропетровська, як органом приватизації листом № 3072 від 17 жовтня 2014 року їй відмовлено в приватизації квартири. Після того, як зазначену відмову нею оскаржено в судовому порядку та скасовано судом, відповідачем прийнято рішення № 469 від 28 січня 2015 року, яким відмовлено в оформленні передачі в приватну власність квартири та рішення № 848 від 24 лютого 2015 року, яким відмовлено в приватизації вищезазначеної квартири, в звязку з тим, що військове містечко, в якому розташована квартира, включене до числа закритих, в звязку з чим, житлові приміщення які розташовані в ньому, не підлягають приватизації (рішення № 469), окрім того квартира, в якій вона мешкає є військовим майном та не передано у власність територіальної громади (рішення № 848). Документів на надання повноважень розпоряджатися майном не надходило. Означені дії та рішення відповідача вважає неправомірними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 25 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконними рішенняОСОБА_2 відділу м. Дніпропетровська№ 469 від 28 січня 2015 року, № 848 від 24 лютого 2015 року.

Зобовязано ОСОБА_2 відділ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири, яка використовуєтьсяОСОБА_3на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою АДРЕСА_3, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм законодавства, відповідач просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши учасників процесу, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з ордером № 1040 від 07 вересня 1992 року, виданим Гвардійською квартирно-експлуатаційною частиною району, позивачу надано право на вселення в квартиру, за адресою: АДРЕСА_2.

У відповідності до паспорту громадянина України, позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторонами визнано, що позивач також фактично проживає за зазначеною адресою.

Вищезазначене житлове приміщення належить до житлового фонду Міністерства оборони України, перебуває у повному оперативному управлінні ОСОБА_2 відділу м.Дніпропетровська.

15 жовтня 2014 року позивач звернулась до ОСОБА_2 відділу м. Дніпропетровська з заявою про передачу їй квартири у приватну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

ОСОБА_2 відділу м. Дніпропетровська № 3072 від 17 жовтня 2014 року її повідомлено про відсутність повноважень Начальника КЕВ м.Дніпропетровська щодо оформлення передачі квартири у приватну власність. Підставою відмови в приватизації спірного житла в листі зазначено те, що військове містечко, в якому розташована квартира, включене до числа закритих, в звязку з чим, житлові приміщення не підлягають приватизації.

Згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року, визнано протиправними дії відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 15 жовтня 2014 року.

28 січня 2015 року відповідачем прийнято рішення № 469, яким відмовлено в оформленні передачі в приватну власність квартири та рішення № 848 від 24 лютого 2015 року, яким відмовлено в приватизації вищезазначеної квартири, в звязку з тим, що військове містечко, в якому розташована квартира, включене до числа закритих, в звязку з чим житлові приміщення, які розташовані в ньому, не підлягають приватизації (рішення № 469), окрім того квартира, в якій мешкає позивач є військовим майном та не передано у власність територіальної громади (рішення № 848).

Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ст.9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон № 2482-XXII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2482-ХХІІ приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Як встановлено статтею 2 Закону № 2482-ХХІІ до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних

парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Згідно з ч. 10 ст. 8 Закону № 2482-ХХІІ органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Пунктом 4 наказу Міністра оборони України від 03 січня 1993 року № 1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України» передбачено, що обов'язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-експлуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки).

З урахуванням зазначених вимог законодавства, право особи на передачу у приватну власність житла органами приватизації може бути обмежено тільки на підставах, встановлених законом.

Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, будинки, споруди.

Відповідно до п.4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29 серпня 2002 року, передача житлового фонду, інших обєктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів, проводиться за рішенням Міністерства оборони України.

Згідно з положенням, затвердженим Наказом Міністра оборони України №215 від 21 квітня 2011 року та Наказом Міністра Оборони України № 448 від 03 липня 2013 року визначення «закрите військове містечко» та коло осіб, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок виключені.

03 вересня 2010 року Начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних сил України ОСОБА_4 затверджений останній чинний (він базується на Наказі Міністра оборони СРСР № 75 від 22 лютого 1977 року) «Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд», селища міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не були включені до цього переліку.

На підтвердження того, що смт. Гвардійське не наданий статус закритого військового містечка свідчить і Наказ Міністра оборони № 569 від 15 вересня 2011 року «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» з затвердженими переліками військового майна.

Згідно Наказу Міністра оборони України № 569 «Про безоплатну передачу військового майна у приватну власність до територіальних громад», безоплатно передається у комунальну власність територіальним громадам смт. Черкаське і смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, зазначений Наказ є обовязковим для виконання КЕВ м. Дніпропетровська та Черкаською і Гвардійською селищними радами.

Встановивши, що займана позивачем квартира АДРЕСА_4 підлягає приватизації відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», як жиле приміщення згідно Наказу Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року №569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 відділу м. Дніпропетровська№ 469 від 28 січня 2015 року, № 848 від 24 лютого 2015 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що військове містечко № 4 смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, на території якого знаходиться житловий будинок №6 по вул. Гагаріна, має статус «закритого військового містечка», з посиланням при цьому на лист заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України ОСОБА_5 №14492/С від 19 серпня 2013 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зміст вказаного листа протирічить чинному Наказу Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року №569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» та Положенню про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №215 від 21 квітня 2011 року і Наказом Міністра оборони України №448 від 08 липня 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 вересня 2013 року за № 1590/24122, які не містять такого статусу військового містечка, як «закрите військове містечко».

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач по справі є неналежним є безпідставними, оскільки пунктом 4 наказу Міністра оборони України від 03 січня 1993 року № 1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України» передбачено, що обов'язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-експлуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки).

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобовязання ОСОБА_2 відділу м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити заходи щодо приватизації спірної квартири, суд першої інстанції безпідставно зазначив в резолютивній частині свого рішення про знаходження квартири на території відкритого військового містечка.

Роблячи такий висновок, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки суди не наділені компетенцію на визначення статусу та виду населених пунктів.

З урахуванням вимог Закону № 2482-ХХІІ здійснення дій щодо приватизації житла є виключною компетенцією органу приватизації, яким в межах даних правовідносин є КЕВ м. Дніпропетровська, тому зобовязання відповідача вжити заходи щодо приватизації квартири не узгоджується з компетенцією суду.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року в частині зобовязання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як органу приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири, яка використовується ОСОБА_3 на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою: АДРЕСА_3, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року - скасуваню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відділу м. Дніпропетровська -задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року в частині зобовязання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як органу приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири, яка використовується ОСОБА_3 на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою: АДРЕСА_3, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарстваУкраїни № 396 від 16 грудня 2009 року - скасувати та відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_6