Ухвала суду № 59086023, 20.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4223/16 Справа № 201/12813/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Котушенко С.П.

Категорія 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Красвітної Т.П., Романюк М.М.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій протиправними, спонукання до вчинення певних дії та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» протиправними, зобовязати відповідача повернути йому вилучені грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, що еквівалентно 59 409,59 грн. та стягнути на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. Позивач посилався та те, що між ними було укладено договір оренди індивідуального сейфу №31.

27 квітня 2012 року на виконання наказу по банку від 3 квітня 2012 року було складено акт про вилучення цінностей з індивідуального сейфа №31, при розкритті якого було виявлено: 53 000 доларів США та 12 900 євро. Усі цінності були передані на збереження в касу відділення №50 філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі Відділення № 50»).

Відповідно до видаткового позабалансового ордеру 25 червня 2014 року відбулося списання та видача цінностей, а саме 48 000 доларів США та 12 900 євро із сейфа - осередку №31 ОСОБА_2 отримувачу ОСОБА_3, який діє на підставі довіреністі від 26 травня 2014 року.

В той же день ОСОБА_3 звернувся до директора відділення №50 з заявою про проведення перевірки та повернення коштів у сумі 5 000 доларів США, на яку надано відповідь про те, що за результатами перевірки викладена у заяві інформація не знайшла свого підтвердження.

Враховуючи наведене ОСОБА_2 звернувся з даним позовом за захистом свого права.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2016 року позов в частині визнання дій банку протиправними та зобовязання повернути грошові кошти задоволено, а в іншій частині відмовлено.

Додатковим рішенням від 30 березня 2016 року суд вирішив питання щодо судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення в частині задоволення позовних вимог, як постановленого при неповному зясуванні обставин справи та про ухвалення нового рішення.

В іншій частині рішення не оскаржується і у відповідності зі ст.303 ЦПК України не переглядається.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір оренди індивідуального сейфу №31. 27 квітня 2012 року на виконання наказу по банку від 03 квітня того ж року було складено акт про вилучення цінностей з індивідуального сейфа №31, що знаходиться в сховищі для індивідуальних сейфів Відділення №50 філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі Відділення № 50»). При розкритті в сейфі було виявлено 53 000 доларів США та 12 900 євро. Усі цінності були передані на збереження в касу Відділення №50.

Відповідно до видаткового позабалансового ордеру від 25 червня 2014 року відбулося списання та видача цінностей вилучених з сейфа - осередку №31 у розмірі 48 000 доларів США та 12 900 євро отримувачу ОСОБА_3, який діяв за довіреністю від 26 травня 2014 року.

В той же день ОСОБА_3 звернувся до директора Відділення №50 щодо проведення перевірки та повернення невиданої суми 5 000 доларів США, але безрезультатно.

Відповідно до п.6.5 Положення про роботу з індивідуальними сейфами ПАТ КБ «ПриватБанк» вилучене з індивідуального сейфа майно обліковується на позабалансовому рахунку та зберігається в сховищі банку. Банк несе відповідальність за схоронність майна, вилученого з індивідуального сейфа.

Встановивши, що відповідач не забезпечив схоронність вилучених з індивідуального сейфа №31 коштів, суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2 в оскарженій частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що вилучене з індивідуального сейфа майно було видано представнику позивача ОСОБА_3 в повному обсязі після перевірки пломби на сумці з цінностями з осередку №31 та переконаності в її непошкодженому стані, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки суду не надано доказів на підтвердження викладених обставин.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.

На підтвердження доводів позовної заяви позивачем надано видатковий позабалансовий ордер №1 транзакція №К2Н0Е6РW00115R 1 від 25 червня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» про отримання ОСОБА_3 48 000 доларів та 12 900 євро (а.с.5 т.1) та копію акту вилучення цінностей з індивідуального сейфа №31, що знаходиться в сховищі для індивідуальних сейфів Відділення №50, яка містить відмітку мовою оригіналу: «отримав в повному обсязі згідно акту (53000$),(12900€) 25.06.2014 р. ОСОБА_3 підпис» (а.с.4 т.1). Даний акт містить виправлення з 53000$ на 48 000$. Вказане виправлення завірено підписом ОСОБА_3

Представником відповідача суду надано копію того ж акту, згідно якого мовою оригіналу: «отримав в повному обсязі згідно акту (53000$), (12900€) 25.06.2014 р. ОСОБА_3 підпис». В цій копії акту відсутнє виправлення з 53000$ на 48 000$ (а.с.62 т.1).

Відповідно до ст.64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

23 лютого 2015 року колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області була постановлена ухвала про витребування у ПАТ КБ «ПриватБанк» оригіналу акту про вилучення цінностей з індивідуального сейфу №31 з підписом ОСОБА_3 про отримання коштів, складеного 27 квітня 2012 року, оригіналу видаткового позабалансового ордеру №1 транзакція №К2Н0Е6РW00115R 1 від 25 червня 2014 року, а також інформації щодо походження та підстав видачі вказаного ордеру ОСОБА_3

Вказана ухвала банком не виконана. В суді апеляційної інстанції 22 червня 2016 року представник банку пояснив, що оригінали вищезазначених документів не збереглися.

Допитаний судом свідок ОСОБА_3 пояснив, що на підставі виданої ОСОБА_2 довіреності, він подав у 2014 році в ПриватБанк заяву про отримання коштів. Працівник банку запропонував йому зробити в акті відмітку про отримання грошей. Після виконання вказаної відмітки розкрили інкасаторську сумку, провели перерахунок грошей і виявили недостачу 5 000 доларів. Перерахунок грошей проводився ним та касиром банку в присутності ще однієї посадової особи банку, яка внесла всі ці відомості в якусь банківську книгу. При цьому проводився відеозапис кількома камерами відеоспостереження.

Встановивши недостачу коштів, він виправив в акті раніше вказану суму на ту, що була наявна і попросив працівників банку посвідчити виправлення, чого зроблено не було. Натомість йому видали видатковий ордер, де були зазначені фактично отримані суми. Там же начальник відділення банку допоміг йому написати заяву про проведення перевірки та повернення коштів у сумі 5 000 доларів США, яку він в той же день подав на розгляд банку.

На вимогу суду апеляційної інстанції надати відеозапис викладених обставин та касову книгу з відміткою про видачу 25 червня 2014 року коштів ОСОБА_3, представник банку заявив, що вказані докази не збереглися.

Посилання апеляційної скарги на те, що наданий позивачем видатковий позабалансовий ордер №1 не є належним доказом отримання ОСОБА_3 48 000 доларів та 12 900 євро, оскільки не відповідає формі, встановленій Інструкцією про ведення касових операцій банками України, затвердженою постановою Національного банку України №174 від 01 червня 2011 року, не заслуговує на увагу з огляду на те, що належне оформлення банківських документів зазначених у цій Інструкції, відноситься до повноважень банку, а не його клієнтів.

Відповідно до положень ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалене судом рішення в оскарженій частині відповідає матеріалам справи та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2016 року в оскарженій частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Романюк М.М.

ОСОБА_4