Постанова № 59084937, 19.07.2016, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2467/16-а

Провадження № 2-а/204/74/16

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Онбиш А.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_3 до Красногвардійсько-Кіровського об'єднаного районного військового комісаріату м.Дніпропетровська про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати Постанову №6 від 24.03.2016 року, винесену військовим комісаром Красногвардійсько-Кіровського об'єднаного районного військового комісаріату м.Дніпропетровська ОСОБА_4 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

В обґрунтування позову позивач вказав на те, що 24 березня 2016 року військовим комісаром Красногвардійсько-Кіровського об'єднаного районного військового комісаріату м.Дніпропетровська ОСОБА_4 було винесено постанову №6 за справою про адміністративне правопорушення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальностізавчиненняадміністративногоправопорушення, передбаченогоч.1 ст.210-1 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. Відповідно до постанови від 24.03.2016 року, ОСОБА_3 вчинив адміністративнеправопорушення, передбачене ч.1 ст.210-1 КУпАП, а саме як заступник начальника Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ЛВУМГ не виконав вимогу військового комісара Красногвардійсько-Кіровського об'єднаного районного військового комісаріату м.Дніпропетровська ОСОБА_4 про оповіщення військовозобовязаних повістками та не було забезпечено явку військовозобовязаних до військового комісаріату, чим порушив вимоги ч.1 ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Із зазначеним позивач не згодний та вимушений звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягаютьзадоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 24 березня 2016 року військовим комісаром Красногвардійсько-Кіровського об'єднаного районного військового комісаріату м.Дніпропетровська ОСОБА_4 було винесено постанову №6 за справою про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальностізавчиненняадміністративногоправопорушення, передбаченогоч.1 ст.210-1 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Відповідно до постанови від 24.03.2016 року, ОСОБА_3 вчинив адміністративнеправопорушення, передбачене ч.1 ст.210-1 КУпАП, а саме як заступник начальника Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ЛВУМГ не виконав вимогу військового комісара Красногвардійсько-Кіровського об'єднаного районного військового комісаріату м.Дніпропетровська ОСОБА_4 про оповіщення військовозобовязаних повістками та не було забезпечено явку військовозобовязаних до військового комісаріату, чим порушив вимоги ч.1 ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідност.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових, доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 та ч.2ст.70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч.4ст.70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріли, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно дост.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно дост.287 КУпАП Українипостанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою щодо якої її винесено.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема, сприяти військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації, забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою ст.22 цього Закону, на збірні пункти та до військових частин зобов'язані підприємства, установи і організації.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідні органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, у тому числі навчальних закладів, незалежно від підпорядкування і форм власності зобов'язані на вимогу військових комісаріатів сповіщати призовників і військовозобов'язаних про їх виклик до військових комісаріатів, забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомляти районні (міські) військові комісаріати про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників і військовозобов'язаних в адміністративно-територіальних одиницях, де немає військових комісаріатів.

Отже, аналізуючи положення ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», обовязок сповіщати призовників і військовозобов'язаних про їх виклик до військових комісаріатів покладається на керівників підприємств, установ та організацій в тих адміністративно-територіальних одиницях, де немає військових комісаріатів.

Судом встановлено, що відокремлений підрозділ підприємства ПАТ «Укратрансгаз» філії УМГ «Харківтрансгаз», яке є Дніпропетровським промисловим майданчиком Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ЛВУМГ, заступником начальника управління якого являється позивач, знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Криворізьке шосе, б.24, що територіально відноситься до Красногвардійського району м.Дніпро. На території даної адміністративно-територіальної одиниці є Красногвардійсько-Кіровський об'єднаний районний військовий комісаріат м.Дніпропетровська, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Шмідта, 16.

З огляду на наведене, суд вважає, що забезпечення своєчасного прибуття військовозобовязаних працівників відокремленого підрозділу підприємства ПАТ «Укратрансгаз» філії УМГ «Харківтрансгаз», яке є Дніпропетровським промисловим майданчиком Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ЛВУМГ, які залучаються до виконання обовязку щодо мобілізації, не входило у обовязки позивача. Натомість, керівники підприємств, установ та організацій зобовязані цьому сприяти шляхом створення відповідних умов (надання особових справ, списків військовозобовязаних тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210-1 КУпАП, не є доведеним, у звязку з чим постанова №6 від 24.03.2016 по справі про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.

Стаття 7 КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1ст.210-1 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно дост.245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зіст.252 КУпАПорган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, за таких підстав, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1ст.293 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ч.1, 3ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 18, 69-71, 86, 94, 158, 159, 160, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Красногвардійсько-Кіровського об'єднаного районного військового комісаріату м.Дніпропетровська про скасування постанови задовольнити.

Постанову №6 від 24.03.2016 року, винесену військовим комісаром Красногвардійсько-Кіровського об'єднаного районного військового комісаріату м.Дніпропетровська ОСОБА_4 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. скасувати.

Стягнути з Красногвардійсько-Кіровського об'єднаного районного військового комісаріату м.Дніпропетровська за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 21 (двадцять одна) коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Токар