Ухвала суду № 59081932, 13.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Київ К/800/25677/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-спецальянс»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року

у справі № 820/1630/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-спецальянс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-спецальянс» (далі - Товариство), звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція ), в якому просив:

- визнати неправомірними дії Інспекції щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01 січня 2013 року по 10 листопада 2014 року, за результатами якої складено акт від 05 січня 2015 року №6/20-31-22-03-07/38381909;

- визнати протиправними дії Інспекції щодо внесення до Інформаційної системи «Податковий блок» відносно Товариства відхилень між показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованими Товариством в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 січня 2013 року по 10 листопада 2014 року, та показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства за період з 01 січня 2013 року по 10 листопада 2014 року згідно з актом від 05 січня 2015 року №6/20-31-22-03-07/38381909 без прийняття податкового повідомлення-рішення та проведення процедури узгодження самостійно визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку (збору);

- зобов'язати Інспекцію відновити в Інформаційній системі «Податковий блок» самостійно узгоджені Товариством в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 січня 2013 року по 10 листопада 2014 року показники податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість без урахування показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обчислених згідно з актом від 05 січня 2015 року №6/20-31-22-03-07/38381909.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку відсутність підстав задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 05 січня 2015 року №6/20-31-22-03-07/38381909, згідно з висновками якого не встановлено реальності вчинених правочинів у перевіряємому періоді з огляду на відсутність їх економічного змісту з обставин, викладених в акті перевірки, що зумовлює безпідставність формування показників податкової звітності в частині визначення об'єкту оподаткування.

Згідно з актом перевірки позивачем порушено вимоги:

- статей 44, 134, 135, 137 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме підприємством неправомірно віднесені до складу доходів суму по операціях з контрагентами в розмірі 13 497 187 грн.;

- статей 44, 138, 139 ПК, а саме підприємством неправомірно віднесені до складу витрат суми по операціях з контрагентами в розмірі 13 497 187,00 грн.;

- статей 44, 185, 187 ПК, а саме підприємством завищено податкові зобов'язання на суму 2 953 824 грн.;

- статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, підприємством завищено податковий кредит на суму 29 53 749 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач, вважаючи протиправними дії податкового органу при проведенні контрольного заходу, зазначав про помилковість висновків, що зроблені в акті перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позову попередні судові інстанції виходили із того, що відповідач при складенні акту податкової перевірки з певними висновками, внесенні даних до інформаційної системи діяв відповідно до закону та права позивача не порушив.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень та обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовано ПК.

У пункті 61.1 статті 61 ПК визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо в строки, передбачені цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, висновки, викладені в акті не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки самі по собі не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу і є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо встановлених в ході перевірки обставин.

Статтею 74 ПК установлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 згаданої статті).

За змістом позиції Верховного Суду України, що висловлена у справі № 21-511а14, постанову в якій ухвалено 9 грудня 2014 року, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, такий акт відповідно, не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу стосовно внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Вказане застосування норм матеріального права відповідає правовій позиції, що висловлена Верховним Судом України у постанові від 3 листопада 2015 року №21-99а15 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 54005073).

З урахування наведеного, суди першої та апеляційної інстанції прийняли законне та обґрунтоване рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-спецальянс» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, що встановлені статями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін А.Ф. Загородній М.П. Зайцев