Ухвала суду № 59081848, 29.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2016 р. м. Київ К/800/5151/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Парчевського В.Ю.,

відповідача - Бідзяна А.К.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015

у справі № 820/2602/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" (далі - Товариство)

до Інспекції

та Управління державної казначейської служби у м. Алчевську Луганської області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо невиконання обов'язку з формування та направлення органу державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування ПДВ; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ у розмірі 7 500 000 грн., у тому числі 3 600 000 грн. за січень 2014 року та 3 900 000 грн. за лютий 2014 року; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 750 328,77 грн. пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ з бюджету.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Інспекції щодо невиконання обов'язку з формування та направлення органу державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень-лютий 2014 року; з Державного бюджету України на користь платника стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 7 500 000 грн., у тому числі 3 600 000 грн. за січень 2014 року та 3 900 000 грн. за лютий 2014 року, з посиланням на те, що право платника на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування підтверджено результатами камеральної перевірки; в решті позову відмовлено з мотивів передчасності нарахування пені на невідшкодовані суми ПДВ.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Інспекції щодо невиконання обв'язку з формування та направлення органу державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень-лютий 2014 року; в іншій частині зазначену постанову суду першої інстанції залишено без змін. Постанову апеляційного суду зі спору мотивовано тим, що заявлена позивачем матеріально-правова вимога не сприяє відновленню порушеного права платника та не відповідає передбаченим законом способам захисту.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та повністю відмовити у позові Товариства. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що судами не досліджено підстави виникнення у податковому обліку платника від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі, не підтверджено необхідними первинними документами права на податковий кредит, який брав участь у розрахунку спірної суми бюджетного відшкодування ПДВ; зазначає про неможливість відобразити результати проведеної камеральної перевірки в електронних базах даних податкового органу у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської області (де позивач перебував на податковому обліку до липня 2015 року). Також скаржник зазначає, що з огляду на перехід платника до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києва Інспекція не може витупати належним відповідачем у цій справі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок).

Пунктом 200.7 статті 200 ПК передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 ПК).

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Протягом трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, та п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ, - подає такий висновок органові державної казначейської служби (пункт 7 Порядку).

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у податковій декларації з ПДВ, поданій Товариством до Інспекції за травень 2014 року, позивачем було задекларовано суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 7 500 000 грн.

За наслідками проведення камеральної перевірки даних, відображених Товариством у вказаній декларації, Інспекцією складено довідку у формі висновку від 18.07.2014 № 42/12-06-15-03/35653261 про відсутність порушень при відображенні Товариством у податковій декларації за березень 2014 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 7 500 000 грн., у тому числі у сумі 3 600 000 грн. за січень 2014 року та в сумі 3 900 000 грн. за лютий 2014 року. Проте висновок із зазначенням відповідної суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, Інспекція не подала, при цьому податкове повідомлення із зазначенням підстав відмови у наданні бюджетного відшкодування Товариству, як того вимагає пункт 200.14 статті 200 ПК, не надіслала.

За правилами пункту 200.13 статті 200 ПК та пункту 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Аналізовані норми матеріального права свідчать на користь висновку про те, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Таким чином, висновки судів першої і апеляційної інстанцій про можливість задоволення вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ зроблені цими судами із неправильним застосуванням норм матеріального права.

В цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Адже саме рішення суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Інспекції щодо неподання до органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування ПДВ має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Наведене у даному випадку вимагало від суду першої інстанції вирішити питання щодо необхідності виходу за межі позову, заявленого Товариством, оскільки відповідна матеріальна-правова вимога позивачем не заявлялася.

Також судам слід було перевірити й аргументи відповідача щодо відсутності у нього статусу належного відповідача у даному провадженні з огляду на перехід Товариства на облік до іншого податкового органу - державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києва, за необхідності вирішивши питання про залучення іншого відповідача, про заміну належного відповідача.

Оскільки при вирішенні спору суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, та допустили порушення процесуального закону, що не можуть бути усунуті касаційним судом з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення процесуальних питань, викладених в цій ухвалі, та прийняття правильного і обґрунтованого рішення по суті спору з урахуванням вказівок та висновків касаційного суду.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 у справі № 820/2602/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько