Ухвала суду № 59081563, 12.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 495/9014/15-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Боярський О.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, про скасування рішення селищної ради №679 від 17 липня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року, в якій просять скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Постановою від 13 квітня 2016 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради про скасування рішення селищної ради №679 від 17 липня 2015 року «Про заяву гр. ОСОБА_2, ОСОБА_1», яким скасовано рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №159 від 16 липня 2013 року «Про надання гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту прибудови до житлового будинку за адресою: смт. Сергіївка, вул. Лазо Сергія, 4» та №181 від 16 серпня 2013 року «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту прибудови до садового житлового будинку за адресою: смт. Сергіївка, вул. Лазо, 4».

Вимоги апеляційної скарги апелянти обґрунтовують тим, що суд першої інстанції не повно зясував обставини, що мають значення для справи, надав помилкову оцінку наданим сторонами у справі доказам, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, апелянти зазначають, що суд першої інстанції скасував оскаржене рішення Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради №679 від 17 липня 2015 року без визнання його протиправним, що є порушенням ст.162 КАС України та п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі».

Також, апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції неправильно застосував ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою встановлено право відповідної ради скасовувати рішення її виконавчого комітету з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради.

Апелянти вважають, що суд, при вирішенні спору, повинен був врахувати, те що рішеннями виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №159 від 16 липня 2013 року та №181 від 16 серпня 2013 року порушено їх права, як власників 51/100 частин житлового будинку по вул. Лазо, 4 в смт. Сергіївка, так як при здійсненні прибудови до вказаного будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не отримали згоди співвласників, а також, що прибудову здійснено з численними порушеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що на підставі договору дарування від 19.09.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, позивачі є рівними співвласниками 49/100 частин житлового будинку № 4 по вул. Лазо Сергія в смт. Сергіївка. Іншими співвласниками вказаного будинку є ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Суд першої інстанції встановив, що 16 липня 2013 року виконавчий комітет Сергіївської селищної ради прийняв рішення №159 «Про надання гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту прибудови до житлового будинку за адресою: смт. Сергіївка, вул. Лазо Сергія, 4», яким надав дозвіл ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на внутрішню реконструкцію житлового будинку за адресою: смт. Сергіївка, вул. Лазо Сергія, 4, без зміни зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані, надав дозвіл на розробку проекту прибудови до житлового будинку за вказаною адресою, а також зазначив про необхідність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надати розроблений проект прибудови до житлового будинку на затвердження виконкому Сергіївської селищної ради.

16 серпня 2013 року виконавчий комітет Сергіївської селищної ради прийняв рішення №181 «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту прибудови до садового житлового будинку за адресою: смт. Сергіївка, вул. Лазо, 4», яким ОСОБА_3 затвердив проект прибудови до садового житлового будинку за адресою: смт. Сергіївка, вул. Лазо Сергія, 4, виконаний ПП «Сергіївка-Буд-Сервіс», а також надав їй дозвіл на прибудову до садового житлового будинку згідно затвердженого проекту.

Також, суд першої інстанції встановив, що 17 липня 2015 року на 59-й сесії Сергіївської селищної ради VІ скликання прийнято рішення №679 «Про заяву гр. ОСОБА_2, ОСОБА_1», яким скасовано рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №159 від 16 липня 2013 року та №181 від 16 серпня 2013 року.

Підставою для прийняття зазначеного рішення вказано те, що рішення №159 від 16 липня 2013 року та №181 від 16 серпня 2013 року прийнято виконкомом з порушенням ст.358 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не отримали згоду співвласників житлового будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на зведення прибудови, а також, що проектним рішенням передбачалось зведення прибудови до житлового будинку в смт. Сергіївка по вул. Лазо Сергія, 4 без оформлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 документів на земельну ділянку за вказаною адресою.

Суд першої інстанції, з посиланням на ч. 9, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.19, 114 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009р., визнав обґрунтованими доводи позивачів про незаконність рішення селищної ради №679 від 17 липня 2015 року «Про заяву гр. ОСОБА_2, ОСОБА_1», зазначивши, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

За висновками суду першої інстанції, рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №159 від 16 липня 2013 року та №181 від 16 серпня 2013 року є ненормативними правовими актами місцевого самоврядування одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органами місцевого самоврядування після їх виконання.

Суд першої інстанції встановив, що рішення №159 від 16 липня 2013 року та №181 від 16 серпня 2013 року, станом на час прийняття оскарженого рішення селищної ради №679 від 17 липня 2015 року про їх скасування, вже вичерпали свою дію, оскільки проект прибудови був розроблений (рішення 16.07.2013р.) та затверджений (рішення 16.08.2013р.).

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог позивачів та наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Справа розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є рішення Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради №679 від 17 липня 2015 року «Про заяву гр. ОСОБА_2, ОСОБА_1», яким скасовано:

- рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №159 від 16 липня 2013 року «Про надання гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту прибудови до житлового будинку за адресою: смт. Сергіївка, вул. Лазо Сергія, 4»

- рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №181 від 16 серпня 2013 року «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту прибудови до садового житлового будинку за адресою: смт. Сергіївка, вул. Лазо, 4».

Апеляційний суд встановив, що на підставі рішень виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №159 від 16 липня 2013 року «Про надання гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту прибудови до житлового будинку за адресою: смт.Сергіївка, вул. Лазо Сергія, 4» та №181 від 16 серпня 2013 року «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту прибудови до садового житлового будинку за адресою: смт.Сергіївка, вул. Лазо, 4» позивачами розроблений проект прибудови до житлового будинку за адресою: смт.Сергіївка, вул. Лазо Сергія, 4 та здійснено його затвердження, що сторонами у справі не заперечується.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №159 від 16 липня 2013 року та №181 від 16 серпня 2013 року вичерпали свою дію фактом їх виконання.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною дев'ятою статті 59 цього ж Закону рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів рад, можуть бути скасовані відповідною радою.

Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційних повноважень органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, що передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Водночас, у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами.

В Рішенні №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, оскільки прийняті виконкомом Сергіївської селищної ради рішення №159 від 16 липня 2013 року та №181 від 16 серпня 2013 року є актами ненормативного характеру одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їх виконання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязанні з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 (справа № 1-9/2009) стосується правовідносин щодо скасування міською радою своїх попередніх рішень і не розповсюджується на відносини, у яких міська рада має право скасовувати рішення її виконавчого комітету.

Апеляційний суд критично ставиться до таких доводів апелянтів, оскільки у зазначеному Рішенні КСУ чітко зазначено про неможливість скасування своїх попередніх рішень органами місцевого самоврядування, до системи яких, відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відносяться, зокрема, як сільська, селищна, міська рада, так і виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена Верховним Судом України у постанові від 19.11.2014р. (справа №21-438а14).

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянтів на те, що здійснення прибудови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до житлового будинку за адресою: смт. Сергіївка, вул. Лазо Сергія, 4, порушує їх права, як співвласників житлового будинку та відбувається з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України, оскільки перевірка вказаних обставин відноситься до компетенції органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Щодо доводів апелянтів про прийняття Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області оскарженої постанови з недотриманням ст.162 КАС України та п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», що виразилося у скасуванні спірного рішення без визнання його протиправним, то апеляційний суд вважає, що вказана обставина не є достатньою для скасування правильно прийнятого по суті спору судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

У звязку з відсутністю правових підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені апелянтами судові витрати при сплаті судового збору, відшкодуванню не підлягають (ст. 94 КАС України).

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 94, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, 244-2, ч.5 ст.254, КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець