Ухвала суду № 59081425, 11.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016р. Справа № 876/12254/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Кухтея Р.В.,

судді Дяковича В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): ОСОБА_1,

відповідача у справі: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІО-К

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.11.2015р. у справі №2а-0770/2175/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІО-К

до Ужгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2011р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіо-К" звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 104/23-1/22101670/2124 від 18.04.2011р., яким визначено ТзОВ "Сіо-К" суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 343951,00 грн.

Позовні вимоги ТзОВ "Сіо-К" обґрунтовує тим, що у результаті проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2011 р. №104/23-1/22101670/2124 яким визначено ТзОВ „СІО-К" суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 343951,00грн. (з них: основний платіж - 275161,00грн. та штрафні санкції - 68790,00 грн.). В акті перевірки, перевіряючі дійшли необґрунтованих висновків про завищення валових витрат за період, що перевірявся в загальному розмірі 2215097,00 грн. Позивач зазначає, що всі спірні витрати були здійснені позивачем у зв'язку з веденням власної господарської діяльності та були зумовлені цією діяльністю, придбані товари, роботи та послуги були використані і використовуються на даний момент підприємством. Для перевірники було надані всі необхідні бухгалтерські та податкові документи обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які підтверджують надання та використання придбаних товарів, послуг, робіт. Тобто, на думку позивача, жодних підстав для виключення вказаних витрат немає.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013р., у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015р. рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, при цьому наголошено на необхідності, з врахуванням наданих сторонами доказів, встановити рух коштів між позивачем та його контрагентами при виконанні умов укладених договорів та зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, і на підставі цього зробити мотивований висновок про те, чи зумовлені операції позивача розумними економічними причинами в межах його господарської діяльності, чи пов'язані такі операції з його господарською діяльністю, чи використовував позивач результати отриманих робіт та послуг у своїй господарській діяльності та чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Постановою від 19.11.2015р. Закарпатський окружний адміністративний суду у задоволенні позовних вимог відмовив. Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності Товариства, а також не підтверджують дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій. Суд першої інстанції звернув увагу не те, що подані позивачем первинні документи містять узагальнену інформацію та мають ряд розбіжностей. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що надані документи на підтвердження отриманих послуг не містить жодних рекомендацій, розроблених конкретно для платника. Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника суду не представлено. Також суд першої інстанції звертає увагу на те, що відсутність доказів оплати товарів вказую на те, що спірні операції не були спрямовані на дійсну зміну активів суб'єктів господарювання.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, апелянт (позивач у справі): ТзОВ Сіо-К оскаржив її в апеляційному порядку. Скаржник зазначає, що ним подано достатньо документів первинного господарського обліку, з яких можливо встановити зміст господарських операцій, також зазначає, що надання правових послуг в значних об'ємах відповідало господарським потребам підприємства і сприяло покращенню результатів господарської діяльності. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції дав невірну оцінку належним і допустимим доказам а саме договорам, актам здачі-прийняття робіт, документам, що містять розшифровку таких робі, адже на думку позивача таких документів достатньо для підтвердження витрат підприємства за отримані маркетингові, юридичні послуги та послуги з впровадження нового програмного забезпечення, ремонту техніки. З огляду на наведене скаржник вважає, що постанова суду першої інстанції винесене з порушення норм матеріального та процесуального права та повинна підлягати скасуванню та просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Також, відповідачем по справі було подано заперечення на апеляційну скаргу. В своїх запереченнях податковий орган наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є вірними, адже подані платником податків документи не дозволяють встановити реальність виконання спірних господарських операцій та факту їх використання в господарській діяльності товариства, а відсутність належно проведених оплат за проведені операції вказують на відсутність дійсного руху активів. Відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

У судове засідання апеляційного суду 11.04.2016р. зявився представник апелянта (позивача у справі): ОСОБА_1, який надав усні пояснення на підтримку правової позиції, викладеної у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Відповідач у справі: Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області у судове засідання апеляційного суду не зявився, надіслав поштою через канцелярію суду Додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що у взаємовідносинах між ТОВ Сіо-К та компанією Piarottolegno S.p.А. про надання останньою консультацій, в ході судового розгляду, на підставі наявних у справі доказів, які містять лише узагальнену інформацію про послуги, не встановлено реальність їх виконання, при цьому докази фактичного використання придбаних послуг у господарській діяльності ТОВ Сіо-К відсутні. У справі відсутні документи про розроблення рекомендацій, конкретно для ТОВ Сіо-К, так само відсутні докази спрямованості придбаних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності ТОВ Сіо-К або наявності економічного ефекту. Суд, досліджуючи докази, у рішенні констатував відсутність доказів про оплату саме вказаних послуг.

Аналізуючи на підставі наявних у матеріалах справи доказів взаємовідносини між ТОВ Сіо-К та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про надання останнім юридичних послуг, суд встановив факт здійснення ТОВ Сіо-К авансових платежів. В кінці відповідного періоду на суму авансового платежу сторони складали акт приймання-передачі послуг. Суд першої інстанції правильно критично оцінив вказаний спосіб організації взаємовідносин з огляду на те, що сторони не могли бути обізнаними на перед про загальний обсяг необхідних послуг та не могли передбачити такий обсяг за будь-якого попереднього узгодження.

Під час судового розгляду справи ТОВ Сіо-К не надало жодних доказів на підтвердження ділової необхідності в отриманні консультацій вартістю 705000грн. та підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у господарській діяльності.

Щодо взаємовідносин між ТОВ Сіо-К та підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про придбання послуг з впровадження програмних продуктів, під час судового розгляду було встановлено відсутність доказів безпосереднього впровадження програмних продуктів, доказів їх функціонування та їх використання в господарській діяльності ТОВ Сіо-К.

Аналогічного взаємовідносини між ТОВ Сіо-К та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підтверджені доказами про їх фактичне використання в господарській діяльності, отримання позитивного економічного результату.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення представника апелянта (позивача у справі), перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Ужгородською МДПІ була проведена виїзна планова перевірка ТзОВ СІО-К з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р., про що складено акт за № 208/23-1/22101670 від 29.03.2011р. (а.с.11-77).

У результаті проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2011р. №104/23-1/22101670/2124, яким визначено ТзОВ СІО-К суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 343951,00грн. (з них: основний платіж 275161,00грн. та штрафні санкції 68790,00грн.) (а.с. 78).

За період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. ТзОВ "Сіо-К" задекларовано валові витрати у сумі 27652040,00грн., в тому числі, за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. у сумі 7916300,00грн., з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. у сумі 19735740,00грн.

За висновком перевірки визначення валових витрат за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. встановлено їх завищенням в сумі 2215097,00 грн.: у тому числі, за IV квартал 2009р. в сумі 1 393067,00 грн.; 1 квартал 2010р. в сумі 205000,00грн.; II квартал 2010р. в сумі 205000,00грн., III квартал 2010р. в сумі 185000,00грн.; IV квартал 2010р. в сумі 227030,00грн.

Судом встановлено, що ТзОВ "Сіо-К" на підставі актів прийому виконаних робіт з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на протязі періоду з 01.10.2009-31.12.2010рр. віднесло до складу валових витрат, витрати пов'язані з наданням послуг в галузі права, а саме, консультації з питань договірного права, податкового законодавства, трудового права, зовнішньоекономічної діяльності, поточного моніторингу та консультування з питань податкового, фінансового, трудового, цивільного законодавства України на загальну суму 705000,00грн.

Отримання послуг підтверджено актами приймання виконаних робіт, які проведено відповідно до даних бухгалтерського обліку за відповідні податкові періоди.

У актах прийому виконаних робіт міститься посилання виключно на одну назву виконаних робіт, виходячи з кількості витрачених годин та загальну вартість отриманих послуг.

Вартість наданих послуг з питань права не підтверджує при цьому самого факту їх виконання. В актах виконаних робіт не розкрито зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), що не дає можливість встановити зв'язок даних операцій з господарською діяльністю підприємства та необхідність їх використання у власній господарській діяльності, а саме відсутня інформація щодо об'ємів виконаних робіт, безпосереднє посилання на оброблені первинні документи, їх економічна доцільність, тощо.

У договорі про надання юридичних послуг № 02-2009 від 12.01.2009р. (а.с. 162-164) не передбачено ні одиницю виміру операції з надання послуг, ні розміру вартості наданої послуги. Хоча пунктом 3.1 договору зазначено, що замовник проводить розрахунки за цим договором в обумовлених розмірах та у встановлені строки.

Питання виміру господарської операції з надання послуг та розміру її вартості передбачено додатковою угодою до договору № 02-2009 від 12.01.2009р. про надання юридичних послуг від 30.10.2009р.

Однак, дана додаткова угода судом не може бути взята до уваги, як належний письмовий доказ, оскільки в ній відсутнє прізвище, імя та по батькові директора замовника (а.с.167), що є порушенням ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Доводи позивача про те, що витрати понесені ним за надані послуги фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3І, відповідають нормам чинного законодавства не можуть бути взятими до уваги, з огляду на таке:

ТзОВ "Сіо-К" на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на протязі періоду з 01.10.2009-31.12.2010рр. віднесено до складу валових витрат витрати пов'язані з наданням послуг з впровадження програмних продуктів 1С: Підприємство на загальну суму 30000,00грн.

Згідно з договором №101101001 від 01.11.2010р., виконавець надає замовнику наступні послуги щомісяця: абонентський інформаційно-технологічний супровід у вигляді обслуговування комп'ютерів, обслуговування комп'ютерних мереж, обслуговування ліцензійного програмного забезпечення та послуги з впровадження програмних продуктів 1С:Підприємство. Щомісячна абонентська плата, згідно договором становить 15000,00грн.

Отримання послуг підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Разом з тим, додатки №2 до договору №101101001 від 01.11.2010р. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.144-147) складено та підписано сторонами датою наперед за місяць та на момент здачі-прийняття робіт (надання послуг), ще не могли бути виконані.

ТзОВ "Сіо-К" на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на протязі періоду з 01.10.2009-31.12.2010рр. віднесено до складу валових витрат, витрати, пов'язані з наданням послуг з впровадження програмних продуктів 1С: Підприємство на загальну суму 180000,00грн., крім того, роботи по супроводу і наданню консультаційних послуг по роботі з програмним продуктом 1С: Підприємствоу сумі 4213,00грн.

Згідно з умовами договору №100117001 від 17.01.2010р. (а.с.158-159), виконавець надає замовнику наступні послуги щомісяця: абонентський інформаційно-технологічний супровід у вигляді обслуговування комп'ютерів, обслуговування комп'ютерних мереж, обслуговування ліцензійного програмного забезпечення та послуги з впровадження програмних продуктів 1С: Підприємство. Щомісячна абонентська плата за умовами договору становить 15000,00грн. Крім того, згідно з умовами договору за №09117001 від 17.01.2009р., виконавець надає замовнику роботи по супроводу і наданню консультаційних послуг по роботі з програмним продуктом 1С Підприємство. Вартість однієї години роботи одного фахівця складає 123,00грн. плюс вартість одного виїзду спеціаліста до офісу замовника 210,00грн.

Отримання послуг підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Разом з тим, додатки №2 до договору №100111001 від 17.01.2010р. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені та підписані сторонами датою наперед за місяць та на момент здачі-прийняття робіт (надання послуг), ще не могли бути виконані.

Аналогічними є порушення, які виявлено Ужгородською МДПІ і стосується фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 щодо наданих послуг та за ремонт деревообробного обладнання та транспортних механізмів на загальну суму 100000,00грн.

В актах виконаних робіт міститься посилання виключно на назву наданих послуг та загальну суму наданих послуг.

Вартість вищенаведених наданих послуг не підтверджує при цьому самого факту їх виконання. У трьох актах виконаних робіт (а.с.154-157) не розкрито вартісний вираз кожної окремо наданої послуги.

Не відображено вимір господарської операції та її вартісні показники і в самому договорі на технічне обслуговування та ремонт техніки від 04.01.2010р. (а.с.175-178).

ТзОВ "Сіо-К" на підставі акту приймання наданих послуг стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на протязі періоду з 01.10.2009 31.12.2010рр. віднесено до складу валових витрат, витрати пов'язані з наданням маркетингових та інформаційних послуг, а саме, послуги з вивчення потенційних можливостей ринку, потреб та попиту у споживачів з метою поліпшення збуту та розроблень нових видів продукції, здійснення моніторингу споживчого попиту щодо товарів замовника, які він реалізує та планує реалізувати в майбутньому на загальну суму 52030,00грн.

Отримання послуг підтверджено актом приймання наданих послуг від 04.11.2010р. (а.с.148).

Судом встановлено, що в акті виконаних робіт міститься посилання виключно на назву наданих послуг та загальна вартість послуг, яка складає 52030,00грн.

Вартість вищенаведених наданих послуг не підтверджує при цьому самого факту їх виконання. В актах виконаних робіт не розкрито зміст господарської операції та її виміру (у натуральному і вартісному виразі).

Щодо виключення з валових витрат, витрат, які понесені позивачем за надані послуги фірмою "Piarottlegno S.p.a." слід наголосити на наступному.

З приводу відсутності документів, що підтверджують перебування представників нерезидента в Україні позивач зазначає, що у тих випадках коли надання консультацій та допомоги зумовлювало необхідність безпосередньої присутності вказаних представників на підприємстві, позивачем було надано відповідні документи, що підтверджують перебування вказаних представників на території України. Крім того, в межах договору також надавались консультації засобами електронної пошти, шляхом ведення телефонних переговорів тощо, які не потребували безпосереднього виїзду представників нерезидента на територію України.

Однак, позиція апелянта є помилковою та непідтвердженою жодним належними та допустимими доказом, з огляду на наступне.

У Листі від 02.06.2011-року, №742/11/13-11Вищий адміністративний суд звертає увагу також на те, що обов'язковому порядку судам необхідно досліджувати господарську мету при вчиненні відповідних дій платника податку.

Нормами ст.42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Разом з тим, представник позивача не надає в підтвердження своєї позиції доказів, щодо отримання ТзОВ "Сіо-К" консультацій засобами електронного зв'язку від вищевказаних контрагентів та підтверджуючих документів про те, що вказані представники перебували на території України у відповідний період.

Згідно із укладеним з компанією "Piarottolegno S.p.a." договором, визначено, що оплата послуг здійснюється на підставі часових відомостей та з відшкодуванням витрат понесених компанією "Piarottolegno S.p.a.". Після проведеної перевірки позивачем додано договір на консультації б/н від 05.01.2004р. та угоду №1 від 01.01.2008р. про внесення змін до договору на консультаційні послуги від 05.01.2004р., акт виконаних робіт (послуг) б/н від 31.12.2009р. та часову відомість за січень-грудень 2009р.

Предметом даного договору, укладеного між ТзОВ "Сіо-К" та компанією "Piarottolegno S.p.a.", яка володіє значною часткою у статутному капіталі ТзОВ "Сіо-К" (31%), є надання послуг, зокрема: загальні консультації національного та міжнародного рівня; допомога при наборі та навчанні персоналу; консультації з питань ринкових досліджень, маркетингу реклами, заходи по збільшенню продажу, громадських зв'язків; консультації та допомога щодо фінансових та бухгалтерських питань, перевірка балансів, бюджету (кошторисів) та контроль за управлінням; консультації з питань страхування; допомога та координування при закупівлі сировини та продажу продукції; допомога при застосуванні процедур з контролю якості; консультації та допомога у застосуванні (впровадженні) нових виробничих технологій, у технічних аспектах, виробництва обладнання та технологічних процесів; інші послуги, про які сторони можуть домовитися у кожному окремому випадку.

Оплата за надані послуги за цим договором нараховується на основі кількості днів, згідно "часових відомостей" підготовлених компанією "Piarottolegno S.p.a.". Сторони домовляються про те, що 1 робочий день одного працівника компанії "Piarottolegno S.p.a." складає 400 євро.

Позивачем на час проведення перевірки не було надано оригіналів первинних документів стосовно отриманих послуг, які б свідчили про безпосереднє виконання послуг та їх використання у власній господарській діяльності отриманих від фірми "Piarottolegno S.p.a.", відповідно до акту виконаних робіт б/н від 31.12.2010р. на загальну суму 1148667,00грн. (100330євро). Також відсутні документи, що засвідчують факт виконання передбачених послуг, звіти про проведенні ринкові та маркетингові дослідження на паперових чи електронних носіях, документи, що засвідчують зміст та форму надання консультацій та допомоги щодо фінансових і бухгалтерських питань пов'язаних з веденням бухгалтерського обліку ТзОВ "Сіо-К", документально підтверджені факти впровадження підприємством за 2009р. нових виробничих технологій.

Аналізуючи доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційного суду виходить також з того, що згідно із вимогами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Вимогами пунктів 5.1, 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проаналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та її учасників.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних послуг у компанії "Piarottolegno S.p.A", у рамках господарської діяльності, платник подав суду копії Договору на консультації від 05.01.2004 р., Додаткову Угоду №1 від 01.08.2008р., Угоду №2 від 05.03.2015, ОСОБА_7 приймання-передачі виконаних робіт від 31.12.2009р, рахунок від 31.12.2009р., часову відомість за 01.-12.2009р., копії паспортів іноземців.

Разом з тим, подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності Товариства, а також не підтверджують дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, що обумовлено наступним.

Поданий апелянтом ОСОБА_7 приймання передачі виконаних робіт від 31.12.2009р. на отримання послуг у розмір 100330,00 євро містить тільки узагальнену інформацію про надані послуги з впровадження нових виробничих технологій, контроль за управлінням, консультації з питань ринкових досліджень, маркетингу, консультації та допомога щодо фінансових та бухгалтерських досліджень.

В свою чергу, відомості зазначені в акті приймання-передачі виконаних робіт від 31.12.2009р. мають розбіжність з даними зазначеними в часовій відомості за 01.-12.2009р., в частині надання консультацій з питань ринкових досліджень, маркетингу.

Крім того, надані документи на підтвердження отриманих послуг не містить жодних рекомендацій, розроблених конкретно для платника. Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника суду не представлено.

Надані копії паспортів іноземців з відмітками про в'їзд та виїзд з України не підтверджуються належними доказами про ціль та мету приїзду до України, а саме, для надання послуг в межах Договору на консультації від 05.01.2004р. не доводить також того факту, що надання цими особами будь-яких послуг справді мало місце, тому такі докази не можуть бути взяті судом до уваги.

Судом встановлено, що жодного доказу саме про оплату позивачем спірних послуги в матеріалах справи немає, і позивачем такі суду не надані, що свідчить про відсутність оплати таких.

Таким чином, враховуючи в сукупності наступні обставини, а саме, відсутність достовірних відомостей про обсяг та зміст господарської операції в наданих позивачем первинних документах, відсутність будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника, відсутності фактичного руху активів між учасниками, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, приходить до висновку, що позивачем неправомірно сформовано податкову вигоду шляхом включення до валових витрат у IV кварталі 2009 року 1148667,00грн. за спірною операцією.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних послуг вартістю 705000,00грн. у ФОП ОСОБА_2 В, у рамках господарської діяльності, платник подав суду копії Договору про надання юридичних послуг, за №2-2009 від 12.01.2009р., Додаткову угоду від 01.07.2009р., Додаткову угоду від 30.10.2009р., ОСОБА_7 прийому виконаних робіт за спірний період, рахунки до сплати та платіжні доручення про оплату спірних послуг, щомісячні розшифровки (звіти) з наданих послуг.

Досліджуючи наданні первинні документи, судом встановлено, що фактично в період з лютого по грудень 2010р. спірні юридичні послуги сплачувались позивачем авансом на початку звітного місяця в якому надавались послуги, що підтверджується наданими позивачем відповідними копіями рахунків та платіжних доручень (а.с.48-67 т.7). В свою чергу, ОСОБА_7 приймання-передачі послуг по спірним операціям складались в кінці місяця на відповідну суму сплаченого авансу. Такий спосіб проведення господарської операції суперечить умовам Договору укладеного між контрагентами, а саме п. 5.1 (а.с.161, 167 т.1), та одночасно свідчить про фіктивний характер спірних операцій, адже сторони не могли бути наперед обізнані про загальний обсяг наданих послуг та не могли його передбачити за відсутності будь-якого попереднього узгодження.

Також позивачем не надано доказів щодо підтвердження ділової необхідності в отримані такого обсягу консультацій у сфері права та підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника.

Таким чином, враховуючи в сукупності такі обставини, як: не надання позивачем жодного доказу на підтвердження того, що спірні операції позивача зумовлені розумними економічними причинами, доказів використання отриманих консультацій у своїй господарській діяльності, встановлених судом ознак нереальності отриманих послуг виходячи з наданих позивачем первинних документів, суд приходить до висновку про те, що позивачем неправомірно сформовано податкову вигоду шляхом включення до валових витрат у IV кварталі 2009 та 2010рр. 70000,00грн. за спірною операцією.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних послуг у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_7І, у рамках господарської діяльності, позивач подав суду копії Договору №100117001 від 17.01.2010р. та відповідно №101101001 від 01.11.2010р. про надання послуг, ОСОБА_7 здачі-прийняття робіт (надання послуг), протоколи виконання робіт, рахунки на оплату, платіжні доручення.

Досліджуючи наданні первинні документи, колегією суддів встановлено, що фактично в здачі-прийняття робіт зазначалось надання послуг з впровадження програмних продуктів 1С Підприємство, послуги з провадження ПЗ 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством для України, консультаційні послуги з методики ведення обліку та конфігурування ПП 1С Підприємство. Разом з тим, в протоколах виконання робіт наданих позивачем зазначаються також роботи з оновлення операційних систем, інсталяція програмного забезпечення, профілактичні робот з очищення системних блоків, встановлення офісного обладнання, інсталяція та налаштування антивірусного обладнання, підключення та переустановлення принтерів тощо.

Так, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Натомість, позивачем не надано відповідних доказів, щодо безпосереднього впровадження вищенаведених програмних продуктів, їх функціонування та використання платником у своїй господарській діяльності, що є визначальним критерієм при встановлені факту зміни руху активів.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних послуг у ФОП ОСОБА_6 у рамках господарської діяльності, позивач подав суду копії ОСОБА_7 приймання наданих послуг від 04.11.2010р., згідно з яким позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з наданням маркетингових та інформаційних послуг, а саме, послуги з вивчення потенційних можливостей ринку, потреб та попиту у споживачів з метою поліпшення збуту та розроблень нових видів продукції, здійснення моніторингу споживчого попиту щодо товарів замовника, які він реалізує та планує реалізувати в майбутньому та ін.

Разом з тим, подані платником документи: листи від 25.06.2010р., 05.07.2010р., 28.12.2010р., 18.07.2010р. не дозволяють встановити реальність виконання операцій зазначених в акті прийняття наданих послуг та факт їх використання у господарській діяльності Товариства.

Апелянтом не надано жодних відповідних документів, які б містили підтвердження надання та отримання послуг від ФОП ОСОБА_6 зазначених в акті прийняття послуг.

Аналогічно, крім актів прийому-здачі виконаних робіт (послуг) від 30.03.2010р., 30.06.2010р. та 30.09.2010р., рахунків та платіжних доручень, - позивачем не наданого доказів які б містили підтвердження надання та отримання послуг від ФОП ОСОБА_5

Обовязок підтвердити правомірність витрат первинними документами покладений на платника - покупця, позаяк саме він є субєктом, що обчислює кінцеву суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому, документи, які обґрунтовують витрати, повинні відображати достовірну інформацію. У даному разі, подані Товариством первинні документи не засвідчують реальності господарських операцій та не містять достовірних відомостей.

Таким чином, дослідивши обсяг податкових прав та обов'язків платника за господарською операцією, та не обмежуючись перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, оцінивши усі докази по справі у сукупності та взаємозвязку для встановлення дійсного економічного змісту спірних господарських операцій, колегія суддів приходить до висновку, що надані апелянтом документи не є достатнім підтвердженням фактичного надання спірних послуг.

За наведених обставин, та із врахуванням мотивів та висновків, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015р. в даній справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість даного позову та апеляційної скарги, а тому висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову колегія суддів апеляційного суду вважає вірними.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відтак підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІО-К на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.11.2015р. у справі №2а-0770/2175/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІО-К до Ужгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.11.2015р. у справі №2а-0770/2175/11, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Р.В. Кухтей

Суддя В.П. Дякович

Повний текст рішення виготовлено 14.07.2016р.