Ухвала суду № 59081237, 14.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9106/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень від 28.01.2015 року № 0006091706, № 0006101706, № 0006141706, № 0006151706, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

Рішення ДПІ Оболонського району № 0006091706, № 0006101706, № 0006141706, № 0006151706 від 28.01.2015 року скасувати повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідачів щодо правомірності прийняття оспорюваних рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про повне задоволення позовних вимог, виходив з того, що кошти сплачені ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) помилково були зараховані на ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1), а саме - згідно платіжного доручення №04-23/6474 від 18.05.2014 року на суму 398,01 грн. Про вказану подію було повідомлено відповідача листом від 29.07.2014 р. № 11153/010. тому недоїмка виникла з вини відповідача.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.02.2015 року ОСОБА_2, платник єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, отримав рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, застосованих на підставі частини десятої та пункту 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: - № 0006091706 від 28.01.2015 року про сплату штрафу в розмірі 39 грн. 80 коп. та пені у розмірі 9 грн. 55 коп. за період з 22.10.2013 року до __ (кінцева дата не визначена ) на загальну суму 49 грн. 35 коп.;

-№ 0006101706 від 28.01.2015 року про сплату штрафу в розмірі 0,26 грн. та пені у розмірі 0,15 грн. за період з 22.10.2013 року до __ року (кінцева дата не визначене) на загальну суму 0,41 грн.;

-№ 0006141706 від 28.01.2015 року про сплату штрафу в розмірі 39 грн. 80 коп. та пені у розмірі 11 грн. 54 коп. за період з 21.01.2014 року до 18.02.2014 року на загальну суму 51грн. 34 коп.;

-№ 0006151706 від 28.01.2015 року про сплату штрафу в розмірі 124 грн. 33 коп. та пені у розмірі 105 грн. 68 коп. за період з 23.04.2014 року до 16.07.2014 року на загальну суму 230 грн. 01 коп.

Всього сума штрафів та пені 331,11 (Триста тридцять одна грн. 11 коп.).

У відповідності до п. 56.3. Податкового кодексу України позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження спірних, вищевказаних, податкових повідомлень-рішень та у встановлені строки подав відповідну скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві (копія скарги додається).

Розгляд скарги ГУ ДФС у м. Києві відбувся поза участі позивача в зв'язку з тим, що ГУ ДФС у м. Києві не було повідомлено скаржника про час та місце розгляду, що є очевидним порушенням положень Наказу Міністерства фінансів України від 19.11.2012 № 1203 «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби» на норм Податкового кодексу України.

За результатом розгляду скарги Позивач отримав рішення ГУ ДФС у м. Києві № 685/Д/26-15-10-08-16 від 13.03.2015р., яким було:

- залишено без змін рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.01.2015 року № 0006151706, № 0006141706, а скарги від 05.02.2015 року (вх..№1190/Д, № 1197/Д від 12.02.2015) - без задоволення;

- скасовано рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.01.2015 № 0006091706 про застосування штрафних санкцій та нарахуванню пені по єдиному внеску в сумі 49, 35 грн., №0006101706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені по єдиному внеску в сумі 0, 41 грн., а скарги від 05.02.2015 року (вх.1191/Д, №1196/Д від 12.02.2015 року) - частково задоволені.

Не погодившись з ГУ ДФС у м. Києві, Позивач звернувся зі скаргою до ДФС України.

За результатом розгляду скарги 05.05.2015 року ОСОБА_2 отримав рішення про результати розгляду скарги від 29.04.15 року № 4033/д/99-99-10-01-07-15, яким рішення за результатом розгляду первинної скарги від 13.03.2015 року № 685/д/26-15-10-08-16 ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін, скаргу ОСОБА_2 від 07.04.2015 року № б/н - без задоволення.

З даного приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Закон України ««Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються:

-принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;

-платники єдиного внеску;

-порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;

-розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

-орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;

-склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;

-порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п.1, 2 ч. 1 цього Закону, платниками єдиного внеску є, роботодавці, у тому числі фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Частинами 2, 3 ст.6 вищевказаного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, у тому числі вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

допускати посадових осіб територіального органу Пенсійного фонду до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за наявності направлення на перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування

(обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно ст. 14 цього Закону органи доходів і зборів зобов'язані, у тому числі здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Згідно абзаців 7, 9 ч. 4 ст. 25 Закону у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до вимог частини шостої статті 25 Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому, згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція), фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За приписами пункту 5 Розділу VI Інструкції про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до фіскального органу вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити фіскальний орган, який направив вимогу. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки). До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, у вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними інформаційної системи фіскального органу включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для застосування штрафних санкцій та нарахуванню пені, на переконання відповідача, була недоїмка, яка виникла на підставі звітів № 842824/ev від 21.10.2013 року, № 871146/ev від 20.01.2014 року, 1780188/ev від 21.04.2014 року та обліковувалась в період з 22.10.2013 року по 17.12.2013 року, з 20.01.2014 року по 18.02.2014 року, з 22.04.2014 року по 16.07.2014 року.

Як вбачається з листа УПФУ в Оболонському районі м. Києва від 29.07.2014 р. №11153/101 сплачені кошти ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) помилково були зараховані на ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1), а саме - згідно платіжного доручення №04-23/6474 від 18.05.2014 року на суму 398,01 грн. Про вказану подію було повідомлено відповідача листом від 29.07.2014 року № 11153/010.

У той же час, відповідачем не була відкоригована облікова картка позивача. Колегія суддів звертає увагу, що недоїмка виникла не у зв'язку із порушенням законодавчо встановлених строків сплати єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування, не у зв'язку із сплатою на неналежні рахунки, а у зв'язку з помилками при зарахуванні своєчасно сплачених Позивачем коштів на рахунок Пенсійного фонду у Оболонському р-ні м. Києва (до 20.09.2013 року) та на рахунок ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (після 01.10.2013 року).

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що в частині задоволення позовних вимог про скасування рішень ДПІ Оболонського району № 0006091706, № 0006101706, № 0006141706, № 0006151706 від 28.01.2015 року погоджується із судом першої інстанції.

З ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 року вбачається, що Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року до винесення рішення судом апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) - за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, сума судового збору, що підлягає сплаті Державною податковою інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в даному випадку становить 606, 32 грн.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів. -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю.Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 15 липня 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.