Ухвала суду № 59081236, 19.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 739/586/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Чепурко В.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу Державної виконавчої служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції в Чернігівській області, третя особа Новгород-Сіверське об'єднане управління Пенсійного фонду України про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області із адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції в Чернігівській області, третя особа Новгород-Сіверське об'єднане управління Пенсійного фонду України, в якому просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову №46149660 від 25 березня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а/739/44.

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2016 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, третя особа звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2014 року Управління Пенсійного фонду України у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області зобов'язано розглянути, з урахуванням стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», заяву ОСОБА_3, тобто позивача, про призначення йому пенсії на пільгових умовах - ухваливши відповідне рішення. 09 грудня 2014 року вказана постанова набрала законної сили.

21 січня 2015 року Відділом державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області за виконавчим листом №2-а/739/44 було відкрито виконавче провадження №46149660 з виконання вказаної вище постанови суду.

25 березня 2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Целіщевим А.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Так, 27 січня 2015 року Управління Пенсійного фонду України у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області на виконання постанови суду від 05 листопада 2014 року розглянуло заяву позивача про призначення йому пенсії на пільгових умовах та прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії. Вказане рішення мотивоване тим, що є два рішення суду які набрали законної сили та суперечать одне одному. При цьому зазначено, що в «ухвалі Вищого спеціалізованого суду від 31 серпня 2012 року чітко вказано, що період з 18 травня 1982 року по 25 лютого 1997 року не є пільговим».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року Управління Пенсійного фонду України у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області зобов'язано зарахувати позивачу до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При винесенні вказаної постанови суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача у періоди з 06 лютого 1978 року до 08 квітня 1981 року, з 18 травня 1982 року до 26 січня 1991 року та з 26 січня 1991 року до 21 серпня 1992 року належить до пільгового стажу. Відповідно загальний пільговий стаж роботи позивача, який дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах становить 13 років, 5 місяців і 5 днів.

Таким чином, судовим рішенням встановлено, що позивач має право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, оскільки має необхідний вік та стаж роботи, у тому числі й стаж роботи на посадах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

31 березня 2014 року Відділом державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області за виконавчим листом №2а/744/23/13 було відкрито виконавче провадження №42761105 з виконання вказаної вище постанови суду.

На виконання постанови суду від 30 січня 2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області періоди роботи позивача з 18 травня 1982 року до 26 січня 1991 року та з 27 січня 1991 року до 21 серпня 1992 року зараховано до його пільгового стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що повідомлено позивача. При цьому період роботи позивача з 06 лютого 1978 року до 08 квітня 1981 року визнаний Управління Пенсійного фонду України у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області як пільговий і не оспорюється.

З урахуванням наведеного судом першої інстанції правомірно відкинуто як необґрунтовані доводи третьої особи про те, що спірним є віднесення періодів роботи позивача з 18 травня 1982 року до 26 січня 1991 року та з 27 січня 1991 року до 21 серпня 1992 року до його пільгового стажу. Наявність рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2012 року, залишеного без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, тобто позивача, до Новгород-Сіверської райспоживспілки про спонукання вчинити дії з видачі довідки на підтвердження трудового стажу для обчислення пенсії за віком на пільгових умовах та відшкодування моральної шкоди жодним чином вказаних вище висновків не спростовує.

Отже, при здійсненні на виконання постанови Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2014 року розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області було зобов'язане врахувати як пільговий стаж роботу позивача у періоди з 06 лютого 1978 року до 08 квітня 1981 року, з 18 травня 1982 року до 26 січня 1991 року та з 27 січня 1991 року до 21 серпня 1992 року загальною тривалістю 13 років, 5 місяців і 5 днів. Натомість, приймаючи відповідне рішення, Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області безпідставно не врахувало періоди роботи позивача з 18 травня 1982 року до 26 січня 1991 року та з 27 січня 1991 року до 21 серпня 1992 року як пільговий стаж, тим самим фактично не виконало зазначену вище постанову суду в повному обсязі.

Про прийняте рішення 27 січня 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області повідомило Відділ державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції (а.с. 7), та направило до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

За змістом же пункту 68 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За змістом статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1-2 статті 11 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У ч.3 вказаної статті Закону визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Крім того, відповідно до ч. 1 - 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» - після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закон і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення, повторно перевіряє стан виконання рішення.

Зазначена норма Закону чітко, визначає необхідність вчинення певних дій, які повинні бути здійснені державним виконавцем до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Однак, з урахуванням наведених вище обставин справи, колегія суддів вважає, що державним виконавцем не були дотримані вимоги статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», а також розділ 8 Інструкції про проведення виконавчих дій, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15 грудня 1999 року, відповідно до яких відповідач мав перевірити виконання судових рішень.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження, у даному випадку, є фактично відмовою державного виконавця від виконання судового рішення, а тому винесена ним постанова №46149660 від 25 березня 2016 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» є передчасною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, вірним є висновок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.

Постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.