Ухвала суду № 59081129, 12.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2016 рокусправа № 808/670/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Кязимовій Д.В.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1

відповідача:- не зявився

третьої особи:- ОСОБА_2дов від 24.06.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року

у справі № 808/670/16

за позовом ОСОБА_1

до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

про визнання рішень недійсними та їх скасування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

-визнати рішення нотаріуса (номер запису про право власності 10573107 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.07.2015), а саме однокімнатної квартири за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, 107/14 на ТОВ «Кей-Колект» недійсним та скасувати;

-визнати рішення нотаріуса (номер запису про право власності 10666200 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04.08.2015), а саме однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 на ТОВ «Кей-Колект» недійсним та скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача про державну реєстрацію, на підставі яких право власності на вказане вище майно позивача перейшли до ТОВ «Кей-Колект», прийняті з порушенням норм діючого законодавства, а тому є недійсними. Позивач вважає, що з підстав ненаправлення ТОВ «Кей-Колект» повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, відсутності завіреної копії письмової вимоги, проведення державної реєстрації нерухомого майна не за місцем знаходження майна, відсутності додатково укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, вищезазначені рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що у ТОВ «Кей-Колект» відсутні правові підстави для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилось в п.5 укладених договорів іпотеки. Крім того, ТОВ «Кей-Колект» не надано належних доказів, які б підтверджували фактичне повідомлення позивача про свої наміри щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень виконання зобовязань за кредитними договорами.

Також суд першої інстанції, розглядаючи питання законності дій нотаріуса при прийнятті спірних рішень, встановив, що дії відповідача щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, які виникли на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «Кей-Колект» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою залишити без розгляду позовну заяву позивача. ТОВ «Кей-Колект» зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, тоді як з відповідним клопотанням позивач не звертався, крім того, судом не прийнято до уваги, що в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя знаходиться інша справа №335/2270/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект» про визнання недійсним рішення про реєстрацію права власності на квартири за адресою АДРЕСА_2. Обидва позови стосуються однакових обставин, оскільки оскаржується одне й те ж рішення про реєстрацію права власності на зазначену квартиру (що є предметом іпотеки) за ТОВ «Кей-Колект». Згідно позовної заяви (копія була надана до справи №808/670/16) позивач отримав інформацію про зазначене рішення 04.08.2015, тобто адміністративний позов до Запорізького окружного адміністративного суду поданий вже з пропуском строку.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у даній справі від 18.05.2016 про залишення апеляційної скарги без руху ТОВ «Кей-Колект» подано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги разом з доповненнями від 10.05.2016 до апеляційної скарги.

Виходячи із змісту вказаних доповнень, третя особа не вносить змін або доповнень в частині вимог апеляційної скарги, проте доповнює свої обґрунтування і наводить доводи з приводу висновків суду першої інстанції щодо повноважень відповідача на здійснення реєстраційних дій, щодо укладення окремого договору для задоволення вимог іпотекодавця та щодо направлення позивачеві повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Так, третя особа зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі зясував всіх обставин справи, а саме те, що відповідач приймаючи рішення про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, діяв як субєкт владних повноважень.

Підставою для прийняття вказаного рішення було застереження іпотечного договору, яке згідно ст.ст.36, 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає право іпотеко держателя на набуття у власність предмета іпотеки (тобто надає субєкту владних повноважень право на прийняття відповідного рішення). Іпотечний договір, що є обовязковим для його сторін, є чинним, та не був оскаржений позивачем. Тому суд помилково дійшов висновку про необхідність окремих нотаріальних дій, та необхідність їх здійснення відповідачем.

Також скаржник наголошує, що ним були надані всі необхідні документи відповідачу для реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі, що свідчить про те, що відповідач діяв у відповідності до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» і Порядку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Крім того, у справі відсутній факт реалізації домовленості сторін щодо укладення окремої угоди про задоволення вимог іпотеко держателя за наявності відповідного застереження в іпотечному договорі, наявність якого прирівнюється до угоди про задоволення вимоги іпотеко держателя, та яке за змістом вимог Закону України «Про іпотеку» свідчить про те, що сторони домовилися про позасудовий порядок врегулювання спору, не є обставиною, яка обмежує державного реєстратора у здійсненні відповідної реєстраційної дії.

Скаржник наголошує, що суд прийшов помилкового висновку про неотримання позивачем вимоги про виконання прийнятих на себе зобовязань за укладених договором.

ТОВ «Кей-Колект» дотримано усіх встановлених чинним законодавством процедур, що підтверджується повідомленням ТОВ «Кей-Колект» позивачу про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 03.03.2014 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, договір по надання послуг від 01.11.2013, лист відповідача від 19.10.2015 про передачу документів до Реєстраційної служби з описом вкладень та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

До вказаних доповнень до апеляційної скарги ТОВ «Кей-Колект» долучено в якості додаткових доказів, зокрема, документи, на які товариство посилається, - повідомлення ТОВ «Кей-Колект» про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 03.03.2014 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, договір про надання послуг від 01.11.2013 та лист відповідача від 19.10.2015 про передачу документів до Реєстраційної служби.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав наведені в апеляційній скарзі та уточненнях доводи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, з приводу поданих третьою особою доповнень та додаткових доказів зазначає, що вони подані з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не мають прийматися апеляційним судом.

Відповідач (його представник) в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Стосовно поданих третьою особою доповнень до апеляційної скарги та подання нових доказів апеляційний суд зазначає, що за правилами ст.193 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на наведені правові норми, приймаючи до уваги, що особа, яка приймає участь у справі, не обмежена в своєму праві (ст.49 КАС України) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення суду апеляційної інстанції, а також те, що поданими третьою особою доповненнями до апеляційної скарги не доповнюються, не змінюються вимоги апеляційної скарги, а лише наводяться додаткові доводи з посиланням на певні обставини, апеляційний суд не вбачає підстав для неврахування викладених третьою особою у даних доповненнях обставин.

З приводу подання третьою особою додаткових доказів, відповідно до ч.4 ст.187 КАС України в апеляційній скарзі можуть бути наведені нові докази, які не були надані суду першої інстанції, із зазначенням причин, з якої ці докази не були надані.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

В даному випадку ТОВ «Кей-Колект» не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність вказаних вище обставин, за яких суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що за правилами ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи скаржника, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, між позивачем - ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено договори про надання споживчого кредиту №11046769000 від 29.09.2006 та №11221788000 від 25.09.2007.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеними договорами укладено договори іпотеки №11221788000/з від 25.09.2007 та №11046769000/з від 26.09.2006 та №11391348000/3 від 08.09.2008. Відповідно до умов договорів іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - житлові приміщення, за рахунок якого іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитними договорами.

12.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого банк передає, а ТОВ «Кей-Колект» приймає право вимоги по кредитним договорам, що укладалися банком. Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за всіма договорами забезпечення договору факторингу. Таким чином, іпотекодержателем за договорами іпотеки стало ТОВ «Кей-Колект».

28.07.2015 приватним нотаріусом ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23192088 від 28.07.2015, відповідно до якого право власності на предмет іпотеки за договором №11221788000/з від 25.09.2007 - однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_3 перейшло до іпотекодержателя.

04.08.2015 приватним нотаріусом ОСОБА_3 прийнято аналогічне рішення (індексний номер 23385386) щодо предмету іпотеки за договором №11391348000/3 від 08.09.2008 - однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_4.

У серпні 2015 року позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання рішення недійсним. Проте рішенням суду від 24.11.2015 зазначений позов був залишений без задоволення та роз'яснено про необхідність звернення до належного суду.

Позивач, отримавши ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23.02.2016 про залишення без змін Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя суду від 24.11.2015, звернувся з даним позовом до Запорізького окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Приймаючи рішення з приводу поновлення строку звернення позивача до суду, суд першої інстанції виходив з наведених позивачем обставин та того, що позивач в позовній заяві заявляв клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду (а.с.7).

Посилання третьої особи на фактичну відсутність клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду не відповідає фактичним обставинам.

Питання поновлення строку для звернення до суду позивачем розглянуто судом першої інстанції у попередньому судовому засіданні 21.03.2016, за результатами якого винесена відповідна ухвала про задоволення клопотання позивача та поновлення строку звернення до суду.

З огляду на наведені обставини апеляційний суд вважає, що поновлюючи строк звернення з адміністративним позовом, суд діяв в межах надав йому повноважень з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України, висновок суду першої інстанції з цього приводу відповідає фактичним обставинам, є правильним.

Отже правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні, вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

По суті прийнятого судом першої інстанції рішення про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень нотаріуса апеляційний суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 КАС України з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені норми, в контексті спірних правовідносин перевірці адміністративним судом підлягає факт правомірності прийнятих відповідачем рішень, тобто чи діяв такий субєкт владних повноважень в межах наданих йому повноважень та чи виконувались цим суб'єктом обовязки, визначені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 10573107 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.07.2015), а саме: однокімнатної квартири за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, 107/14; номер запису про право власності 10666200 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04.08.2015), а саме: однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» прийняті приватним нотаріусом ОСОБА_3 як державним реєстратором на підставі договорів іпотеки №11221788000/з від 25.09.2007; №11046769000/з від 26.09.2006 та №11391348000/3 від 08.09.2008.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, в тому числі, з відсутності у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV в редакції на момент виникнення спірних відносин).

Згідно ч.5 ст.3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

За приписами ч.1 ст.9 Закону № 1952-IV в редакції на момент прийняття відповідачем спірних рішень, У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Аналогічні положення містяться і в ст. 46 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-ХІІ, відповідно до якої, нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України №1952-IV.

За правилами ч.2 ст.9 вказаного Закону нотаріус як спеціальний субєкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Одночасно відповідно до абз.2 та 3 ч.5 ст.3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

Пунктом 2 вказаного Порядку також встановлено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавцем не було передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на обєкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, повязаної з переходом таких прав на обєкт нерухомості.

Суд першої інстанції правильно встановив, що повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Крім того, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

З огляду на викладене, відповідач, приймаючи без вчинення нотаріальної дії з майном рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, діяв за межами наданих йому повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності.

Наведені обставини є достатньою підставою для визнання прийнятих відповідачем рішень про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартири за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, 107/14 та за адресою АДРЕСА_1 протиправними та їх скасування незалежно від суті цих рішень.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року у справі № 808/670/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко