Постанова № 59080829, 14.07.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р. Справа № 922/240/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1Ф, довіреність від 01.06.2016 р.;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 03.06.2016 р. № б/н;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1550 Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 23 лютого 2016 року у справі № 922/240/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), с. Олександрівка Богодухівського району Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Імперіал (код ЄДРПОУ 38257937), с. Глибоке Харківського району Харківської області,

про стягнення 297877,19 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ Агрофірми Імперіал про стягнення 297877,19 грн. по договору поставки засобів захисту рослин № 09/04 від 09.04.2014 р., в тому числі: 171336,20 грн. основного боргу; 33793,14 грн. пені; 6365,26 грн. 3% річних та 86382,59 грн. збитків від інфляції.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.02.2016 р. у справі № 922/240/16 (суддя Пономаренко Т.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 171336,20 грн., пеню в розмірі 33793,14 грн., 3% річних у сумі 6365,26 грн. та збитки від інфляції в розмірі 86382,59 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 171336,20 грн., 3% річних у сумі 6365,26 грн., збитки від інфляції в розмірі 57106,62 грн. та відстрочити виконання рішення на шість місяців. В апеляційній скарзі погоджується з основним боргом у повному обсязі. Зазначає про відсутність підстав для стягнення пені, у звязку з простроченням строку позовної давності. Не погоджується з розрахунком збитків від інфляції, з посиланням на невірно визначений індекс інфляції. Посилається на те, що був позбавлений можливості подати клопотання про відстрочення виконання рішення, оскільки його не було повідомлено про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.07.2016 р.

У звязку з відпусткою судді Камишевої Л.М., 13.07.2016 р. автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями у справі № 922/240/16 здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Хачатрян В.С.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.07.2016 р. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу від 08.07.2016 р. вх. № 6879 та в судовому засіданні 14.07.2016 р. не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 09.04.2014 р. між ФОП ОСОБА_3 (постачальником) та ТОВ "Агрофірма "Імперіал" (покупцем) укладено договір поставки засобів захисту рослин № 09/04, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - засоби захисту рослин (а.с. 11).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 зазначеного договору поставки, сума закупівлі товару складає приблизно 400000,00 грн. Усі суми на купівлю товару є остаточними згідно з рахунком, що виставляється, та видатковою накладною при відвантажені товару покупцеві.

В п. 3.1 цього договору поставки сторони домовились, що загальна вартість поставленого по договору товару визначається згідно з видатковими накладними постачальника.

У відповідності до п. 8.2 договору поставки засобів захисту рослин № 09/04 від 09.04.2014 р., договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

На виконання умов вищезазначеного договору поставки позивач (постачальник) поставив, а відповідач (покупець) прийняв товар на загальну суму 292136,20 грн. по видатковим накладним № РН-0000011 від 09.04.2014 р. на суму 62536,20 грн., № РН-0000012 від 12.05.2014 р. на суму 100800,00 грн. та № РН-0000013 від 25.08.2014 р. на суму 128800,00 грн. (т. 1, а. с. 12, 14, 16). Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. Поставлений позивачем товар повноважні представники відповідача прийняли без зауважень.

Згідно п. 3.2 договору поставки, оплата поставленого товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 30 жовтня 2014 р.

Відповідач оплатив частково поставлений товар на загальну суму 120800,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 18).

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 171336,00 грн.

Позивач 22.12.2015 р. за вих. № 22/12 направив на адресу відповідача претензію, в якій вимагає сплатити основний борг в сумі 171336,00 грн. та пеню в сумі 33793,14 грн. (а.с. 37-38).

Відповідач вимогу позивача не задовольнив, заборгованість та пеню не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 171336,20 грн. основного боргу, 33793,14 грн. пені, 6365,26 грн. 3% річних та 86382,59 грн. збитків від інфляції, який повністю задоволено судом.

В своєму рішенні суд посилається на обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач не виконав свої зобовязання по оплаті отриманих засобів захисту рослин по договору № 09/04 від 09.04.2014 р.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем 171336,20 грн. основного боргу по договору поставки засобів захисту рослин № 09/04 від 09.04.2014 р., наявність якого підтверджує відповідач в своїй апеляційній скарзі. Тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 171336,20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 33793,14 грн., 3% річних у сумі 6365,26 грн. та збитки від інфляції в розмірі 86382,59 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За приписами ч. 1 ст. 253 Цивільного Кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою повязано його початок.

В п. 5.2 договору поставки засобів захисту рослин № 09/04 від 09.04.2014 р. сторони встановили, що у випадку, зокрема, порушення покупцем умов договору щодо здійснення оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки.

З огляду на викладене, період нарахування пені за прострочку оплати за поставлений товар по договору поставки засобів захисту рослин № 09/04 від 09.04.2014 р. починається з наступного дня за днем, коли мала бути здійснена оплата, тобто 31.10.2014 р., та закінчується 30.04.2015 р.

У відповідності до ч. 2 ст. 258 Цивільного Кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальну позовну давність тривалістю в один рік.

Згідно ч. 5 ст. 261 Цивільного Кодексу України, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою 01.02.2016 р., тобто в межах спеціальної позовної давності в один рік, встановленої ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Отже посилання апелянта на відсутність підстав для стягнення пені, у звязку з простроченням строку позовної давності, є безпідставним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені за період з 31.10.2014 р. по 30.04.2015 р. в сумі 33793,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищезазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про безпідставність твердження апелянта про помилкове визначення індексу інфляції позивачем, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 6365,26 грн. та збитки від інфляції в розмірі 86382,59 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі просить відстрочити на 6 місяців виконання рішення місцевого господарського суду в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на складне фінансове становище ТОВ Агрофірми Імперіал.

Згідно ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія відмовляє в задоволення зазначеного клопотання, оскільки відповідачем вимоги про відстрочення виконання рішення до господарського суду першої інстанції не заявлялись.

Посилання апелянта на те, що він не мав можливості подати до суду першої інстанції клопотання про відстрочення виконання судового рішення відхиляються, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати іншій стороні копію позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що додаються до позовної заяви, зокрема відповідно до п. 2 ч. 1 вказаної статті, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Належними доказами надсилання листа з копією позовної заяви і доданих до неї документів іншій стороні у справі вважаються поданий в оригіналі опис вкладення до зазначеного листа та розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру, або розписка про вручення нарочним із зазначенням особи, якою прийнято копію позовної заяви і доданих до неї документів.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивачем в якості доказу надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів додано до позовної заяви фіскальний чек від 29.01.2016 р. та поданий в оригіналі опис вкладення до цінного листа № 6100127510934, які підтверджують, що позивачем копію позовної заяви з додатками було надіслано відповідачеві - ТОВ Агрофірма Імперіал за належною адресою, а саме: 62410, Харківська область, Харківський район, с. Глибоке, вул. Кірова, 20 (а.с. 7-8).

Таким чином, позивачем було подано позовну заяву до Господарського суду Харківської області з дотриманням вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.2016 р. у справі № 922/240/16 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 23.02.2015 р.

Копія ухвали від 23.02.2016 р., яку 03.02.2016 р. за вих. № 002568 було надіслано на юридичну адресу відповідача, повернулась до Господарського суду Харківської області з довідкою працівника поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 28-31).

З аналізу вимог ст. 64, 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції вжив всі належні заходи для повідомлення належним чином відповідача про час і місце судового розгляду справи, тому посилання відповідача на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та не мав можливості подати до суду першої інстанції клопотання про відстрочення виконання судового рішення, є безпідставним.

Крім того, клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не довів наявності обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23 лютого 2016 року у справі № 922/240/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.07.2016 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Хачатрян В.С.