Постанова № 59080792, 18.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р. Справа№ 910/116/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання - Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача 1 - не з'явились

від відповідача 2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 по справі № 910/116/15-г (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

до 1)Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2)Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про встановлення нікчемності договору № 03982-14 від 09.11.2014

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 по справі №910/116/15-г позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 16.04.2015, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 по справі № 910/116/15-г скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу №910/116/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Скрипка І.М., суддів Гончарова С.А., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 по справі №910/116/15-г прийнято до провадження та призначено до розгляду 25.11.2015.

23 листопада 2015 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 відкладено розгляд справи до 17.12.2015.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015, в зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/116/15-г сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Скрипки І.М., суддів Гончарова С.А., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 по справі № 910/116/15-г прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 відкладено розгляд справи до 03.02.2016.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016, в зв'язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Зубець Л.П. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги по справі №910/116/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Скрипки І.М., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 по справі № 910/116/15-г прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 відкладено розгляд справи до 02.03.2016.

01 березня 2016 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи до 18.04.2016.

18 квітня 2016 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016, в зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Скрипки І.М. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/116/15-г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2016 справу № 910/116/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Іоннікової І.А., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 по справі № 910/116/15-г прийнято до провадження та призначено до розгляду 01.06.2016.

31 травня 2016 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016, в зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Лобаня О.І. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/116/15-г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2016 справу № 910/116/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Сітайло Л.Г., суддів Пашкіної С.А., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 колегією суддів у складі: головуючий - Сітайло Л.Г., судді: Ропій Л.М., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 по справі № 910/116/15-г прийнято до свого провадження та призначено до розгляду 05.07.2016

Розпорядженням від 04.07.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Ропій Л.М. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 04.07.2016, в зв'язку з перебуванням судді Ропій Л.М., яка не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 по справі № 910/116/15-г прийнято до свого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 відкладено розгляд справи до 18.07.2016.

15 липня 2016 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшло клопотання про доручення додаткових доказів та пояснень.

В судове засідання 18.07.2016 з'явились представники позивача та відповідача 1.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача 2.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

05 липня 2011 року між ФОП ОСОБА_5 (сторона-1) та ФОП ОСОБА_6 (сторона-2) укладено договір про організацію торгівельної діяльності.

Відповідно до умов зазначеного договору сторони зобов'язуються організувати спільну торгівельну діяльність, за якою сторона-1 дозволяє використання земельної ділянки, а сторона-2 проводить торгівлю від свого імені або від імені сторони-1.

Відповідно до п.п. 3.2.1, 3.3.1, 3.3.2 сторона-1 зобов'язується надати земельну ділянку для організації торгівельної діяльності, а сторона-2 проводити торгівельну діяльність на земельній ділянці сторони-1, встановити власний торгівельний павільйон та обладнання.

В подальшому, на земельній ділянці, яка надана в оренду ФОП ОСОБА_5 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1, встановлено тимчасову споруду, яка належить на праві власності ФОП ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу торгівельного кіоску від 20.09.2012 .

16 квітня 2013 року між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та ФОП ОСОБА_6 (платник) укладено договір № 50555-000140838-761-01/2568 про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в утриманні об'єкта благоустрою м. Києва - тимчасової споруди по АДРЕСА_1.

04 листопада 2013 року ФОП ОСОБА_5 повідомив ФОП ОСОБА_6 про розірвання договору про організацію торгівельної діяльності від 05.07.2011 з 05.12.2013 та звільнення від тимчасової споруди, належної на праві користування ФОП ОСОБА_5, земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.

Місцевим господарським судом встановлено, що в зв'язку з закінченням дії договору № 50555-000140838-761-01/2568 від 16.04.2013 ФОП ОСОБА_6 звернулась до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою № 5506 про укладення договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою - тимчасової споруди по АДРЕСА_1.

05 січня 2015 року Департаментом містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) № 7/0/16-2/27-15 відмовлено позивачу в укладенні зазначеного договору про пайову участь.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2014 між Департаментом містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) та ФОП ОСОБА_5 (сторона-1) укладено договір № 03982-14 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору сторона-1 зобов'язується оплатити пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою по АДРЕСА_1, на території якого розташована тимчасова споруда - кіоск площею 23,54 кв.м., функціональне використання - продаж тютюнових та алкогольних виробів, власником якої є сторона-1.

Згідно з п. 1.2 Договору Сторони погодили, що замовник сплачує пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою у розмірі 30 872,51 грн.

Даний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 08.05.2015 (п. 6.1 Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Договір № 03982-14 від 09.11.2014 є нікчемним, оскільки відповідач 1, всупереч Порядку від 24.02.2011 № 56/5443 (в редакції рішення Київської міської ради від 04.09.2014 № 62/62) не є власником кіоску за адресою: АДРЕСА_1, в зв'язку з чим Договір № 03982-14 від 09.11.2014 порушує публічний порядок.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Рішенням Київської міської ради від 24 лютого 2011 року N 56/5443 (в редакції рішення Київської міської ради від 04.09.2014 № 62/62) затверджено Порядок визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально- культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва та типовий договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з п. 2.3 Порядку 24.02.2011 р. № 56/5443 (в редакції рішення Київської міської ради від 04.09.2014 № 62/62), у разі встановлення (розміщення) ТС на об'єктах благоустрою, розташованих на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Києва, власник ТС укладає договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що власником вказаної тимчасової споруди є ФОП ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу торгівельного кіоску (МАФ) від 20.09.2012, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Також, право власності на вказаний торгівельний кіоск підтверджує акт прийому-передачі торгівельного кіоску від 21.09.2012 та довідка Департаменту промисловості та розвитку підприємництва ВО КМР (КМДА) ТС № 2568 від 04.06.2014 р. про функціональне призначення тимчасової споруди, листом КП по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерська брама" від 29.12.2014 р. № 2182/4

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції, згідно з зазначеною нормою ГПК, покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Як вбачається з пояснень представника відповідача 1 договір №16/02 від 15.10.2014 знаходився у ФОП ОСОБА_8 до липня 2016 року. Так, ФОП ОСОБА_8 не віддавав зазначений договір відповідачу 1, в зв'язку з існуючою заборгованістю, яка виникла внаслідок неможливості ведення господарської діяльності, в зв'язку з відповідними діями позивача та хворобою ОСОБА_5

В зв'язку з вищезазначеним, апелянт просив визнати причини неможливості подання зазначеного договору до суду першої інстанції поважною.

Колегія суддів беручи до уваги зазначені пояснення, з врахуванням обставин справи та правовідносин, що склалися між сторонами приймає договір №16/02 від 15.10.2014 як належний доказ по справі.

Як вбачається з договору №16/02 від 15.10.2014 ОСОБА_5 замовив у ФОП ОСОБА_9 виготовлення модульної споруди площею 23.54 кв.м.

Згідно з листом Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації №105/01-570/1 від 05.03.2015 надісланого на запит суду ( том 1 а.с. 168) ОСОБА_5 погоджено розміщення тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 площею 23.54 кв.м.

Колегія суддів звертає увагу, що в спірному договорі зазначена площа тимчасової споруди - кіоску 23,54 кв.м. В той час, як позивач зазначає, що є власником кіоску площею 24 кв. м., що підтверджується п. 1.2 договору купівлі - продажу торгівельного кіоску (МАФ) від 20.09.2012 укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку щодо наявності двох різних тимчасових споруд - кіосків.

Проте, позивачем не доведено відсутності у відповідача 1 права власності на кіоск площею 23.54 кв.м., який є предметом спірного Договору.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

За приписами встановленими в ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно з приписами ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою (ч.ч. 2, 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" надано наступні роз'яснення:

- вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1);

- якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку доводам позивача (п. 2.13);

- водночас, правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших (п. 2.5).

У п.п. 2.5.2 п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наголошується, що:

- необхідно, з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України, розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України);

- за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним;

- спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Таким чином, за відсутності позовної вимоги про визнання нікчемного правочину недійсним, у суду відсутні правові підстави для визнання його недійсним з власної ініціативи.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 204 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, позивачем заявлялась окремо позовна вимога про визнання спірного договору недійсним, проте місцевим господарським судом остання не прийнята до розгляду.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що судом не установлено ознак, необхідних для кваліфікації спірного правочину як такого, що порушує публічний порядок, а доказів наявності вини осіб, які укладали спірний договір і наміру порушити публічний порядок при його укладенні позивачем не подано, колегія суддів прийшла до висновку спірний Договір не є нікчемним, в розумінні приписів статей 215, 228 Цивільного кодексу України.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 по справі №910/116/15-г - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 по справі №910/116/15-г задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 по справі №910/116/15-г. Постановити нове.

3.Відмовити в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 в повному обсязі.

4.Матеріали справи №910/116/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна