Рішення № 59080156, 18.07.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р.Справа № 922/5787/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аріт К.В.

судді: Сальнікова Г.І. , Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", м.Київ до 1.Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії", м.Харків , 2. Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м.Харків, 3.Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м.Харків про визнання поруки припиненою за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 26.10.2015р.), ОСОБА_3 (дов. б/н від 17.09.2015р.);

відповідача-1 - ОСОБА_4 (дов.№100 від 27.04.2016 року);

відповідачів-2,3 - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/5787/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" до 1.Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії", 2. Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", 3.Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про визнання поруки припиненою. Позовні вимоги позивач обґрунтував припиненням поруки внаслідок закінчення строку, встановленого в договорі поруки від 04 вересня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 08.12.2015 року.

08.12.2015 р. відповідач-1 надав до суду відзив (вх.№78985), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що: 1) зобов'язання за кредитними договорами залишаються, поки не будуть виконані повністю; 2) строк, встановлений ч.4 ст.559 ЦК України починає обчислюватись з моменту пред'явлення вимоги та переривається поданням позову про стягнення боргу за основними кредитними договорами; 3) згода на майбутнє поручителя щодо змін у кредитних договорах; 4)заперечує проти розширення обсягу відповідальності поручителя.

В судовому засіданні 08.12.2015 р. було оголошено перерву до 16.12.2015р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2015 року було продовжено строк розгляду спору та розгляд справи було відкладено на 04.01.2016р.

04.01.2016 року представник позивача надав до суду клопотання (вх.№30) про зупинення провадження у справі та клопотання (вх.№3) про колегіальний розгляд справи.

В судовому засідання 04.01.2016 року було оголошено перерву до 11.01.2016р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2016 року, у зв'язку зі складністю справи, для розгляду справи № 922/6001/14 призначено колегію суддів.

Відповідно до протоколу від 11.01.2016 року автоматичного визначення складу колегії суддів визначено колегію у складі трьох судді, головуючий суддя: Аріт К.В., судді Сальнікова Г.І., Присяжнюк О.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2016 року було прийнято справу №922/5787/15 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Аріт К.В., судді Сальнікова Г.І., Присяжнюк О.О. та відкладено розгляд справи на 26.01.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2016 р. було відкладено розгляд справи на 05.02.2016 р.

Ухвалою суду від 05.02.2016 р. провадження по справі №922/5787/15 було зупинено до набрання чинності рішень по справі №922/6553/15 та справі №922/6554/15.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 р. залишено без змін.

31.05.2016 р. постановою Вищого господарського суду України постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 р. по справі №922/5787/15 скасовано.

Справу №922/5787/15 повернуто до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2016 р. було призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.07.2016 р. об 11:30.

У судовому засіданні 18.07.2016 р. представники позивача позов підтримували, змін не мали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

У судовому засіданні 18.07.2016 р. представник відповідача-1 проти позову заперечував, з підстав, зазначених у відзиві.

У судове засідання 18.07.2016 р. представники відповідачів-2,3 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується телефонограмами.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих їй повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представників відповідачів-2,3.

Отже, суд, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, встановив наступне.

04.09.2012 року між ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", відповідачем-1) та ТОВ "Коксотрейд" (позивачем) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого позивач поручився за виконання ПрАТ "Харківський коксовий завод" (відповідачем-2) та ПрАТ ТЕРМОЛАЙФ (відповідачем-3) їх кредитних зобов'язань перед Відповідачем-1 за договорами про відкриття кредитної лінії (далі-основні договори):

№26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі - Основний договір 1), укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2;

№27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі - Основний договір 2), укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2;

№30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі - Основний договір З), укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-3;

№31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі - Основний договір 4) укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-3.

Позивач зазначає, що договір поруки та відповідно солідарні зобов'язання позивача за основними договорами припинилися, відповідно до ч.1 та ч.4 ст.559 ЦК України.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки позивач (як поручитель) відповідає перед відповідачем-1 (як перед кредитором) солідарно в тому ж обсязі, що і відповідач-2 та відповідач-3, які в свою чергу є боржниками відповідача-1 відповідно до умов Основних договорів. Позивач (поручитель), Відповідач-2 та Відповідач-3 (боржники) залишаються зобов'язаними перед Відповідачем-1 (кредитором) до того моменту, поки всі зобов'язання за основними договорами не будуть виконані повністю.

Частиною 4 ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При цьому, п.п.4.1.7. Постанови Пленуму ВГСУ від 24.11.2014р. №1 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ) встановлено, що умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобовязання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Предявленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору). Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то строк предявлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так, згідно з п.4.2. Договору поруки відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник/ки допустять прострочення виконання зобовязань. В такому випадку кредитор звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання боржником/ами зобовязань, що зазначені в ст.2 цього договору, та їх обсяг. Відповідно до п.4.3 Договору поруки, поручитель протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поштового відправлення йому кредитором письмового повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, зобов'язаний погасити заборгованість боржника/ків за реквізитами, зазначеними у повідомлені. Згідно з п.п.5.4.1. п.5.4. Договору поруки, поручитель зобов'язується виконати за боржника/ків зобов'язання за Основним/имим догорором/ами шляхом перерахування суми боргу боржника/ків, вказаної кредитором у письмовому повідомленні, в рахунок погашення такої заборгованості, в порядку та у строки, зазначені у п.4.3. цього договору.

Так, сторони не надали доказів направлення Відповідачем-1 (як кредитором) з моменту укладення Основних договорів до Позивача (як до поручителя) жодного повідомлення чи вимоги про невиконання Відповідачем-2 та Відповідачем-3 (як боржниками) зобов'язань за будь-яким Основним договором в порядку та у спосіб, визначених Договором поруки.

Проте, відповідач-1 (банк) у відзиві зазначає, що 06.11.2015 р. надіслав на адресу позивача повідомлення-вимогу №10294/4/28-2 від 05.11.2015р., зазначивши про сплату заборгованості на протязі 10 календарних днів з моменту направлення, у зв'язку з чим, вважає, що з 16.11.2015 р. починається перебіг 6-тимісячного строку за договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., встановленого ст.559 ЦК України (т.1 а.с.145). Крім того, банк зазначає, що якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений ч.4 ст.559 ЦК України 6-тимісячний строк обчислюється з цієї дати.

Суд не погоджується з даним твердженням банку, виходячи з наступного.

Зі змісту положень ст.559 ЦК України вбачається, що 6-тимісячний строк обчислюється з дати прострочення виконання забезпеченого порукою основного зобов'язання, а не з моменту направлення претензії поручителю, як помилково вважає банк.

У вересні 2015 року Відповідач-1 звернувся з позовами до позивача, відповідача-2 та відповідача-3 про стягнення заборгованості за Основними договорами. Як вбачається із змісту позовних заяв Відповідача-1, а саме із розрахунків заборгованості, датами виникнення порушень зобов'язань за Основними договорами є:

за Основним договором 1 (№26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 18.10.2014 р. (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів);

за Основним договором 2 (№27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 18.10.2014 р. (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів);

за Основним договором З (№30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 18.11.2014 р. (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів);

за Основним договором 4 (№31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 18.11.2014 р. (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказані дати є датами настання строку виконання зобовязань за Основними договорами, а відтак і датами початку перебігу шестимісячного строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України.

Таким чином, порука Позивача за зобовязаннями за Основними договорами на підставі спірного Договору поруки є припиненою:

за Основним договором 1 (№26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 20.04.2015 р. (дата спливу 6-ти місячного строку);

за Основним договором 2 (№27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 20.04.2015 р. (дата спливу 6-ти місячного строку);

за Основним договором З (№30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 18.05.2015 р. (дата спливу 6-ти місячного строку);

за Основним договором 4 (№31-В/12/66ЛОО від 04.09.2012р.) - з 18.05.2015р. (дата спливу 6-ти місячного строку).

У постанові Верховного суду України від 17.09.2014 р. по справі №6-53цс14 зазначено: "Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може." Крім того, зазначивши наступне: "виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем)".

Умовами Основних договорів передбачене погашення кредитів саме періодичними платежами, оскільки пунктами 8.1. Основних договорів встановлений обовязок позичальника здійснювати повернення кредиту, наданого в межах встановленого ліміту кредитної лінії, таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту кредитної лінії, визначеного в пунктами 1.2. Основних договорів, станом на відповідну дату, з якої ліміт кредитної лінії зменшується. В свою чергу, пунктами 1.2. Основних договорів встановлені дати зменшення ліміту кредитних ліній та суми, до яких такі ліміти мають бути зменшені, тобто погашені позичальниками.

Таким чином, не погодивши з поручителем зміну обсягу його відповідальності у зв'язку з внесенням змін до основних договорів, банк позбавив себе можливості змінити дату перебігу 6-тимісячного строку, передбаченого ст.559 ЦК України, у зв'язку з чим, його посилання на правову позицію Верховного суду України у справі №6-20цс14 є безпідставними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Договір поруки та відповідно солідарні зобовязання Позивача за Основними договорами, припинилися в силу закону на підставі ч.4 ст.559 ЦК України внаслідок не предявлення Відповідачем-1 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до Позивача, як до поручителя.

Щодо посилання позивача на зміну (збільшення) зобов'язань за основними договорами без згоди поручителя, внаслідок чого збільшилась його відповідальність та заперечень банку проти цього, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином, юридичним складом, передбаченим частиною першою ст.559 ЦК України, є одночасне поєднання зміни основного зобовязання, забезпеченого порукою, з відсутністю згоди поручителя на таку зміну та із збільшенням обсягу відповідальності поручителя внаслідок такої зміни.

Відповідно до п.п.4.1.6. Постанови Пленуму ВГСУ, зміна умов зобовязання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобовязанням.

Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти: установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо.

Господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що згідно з п.6.9. Договору поруки він може бути змінений тільки за взаємною згодою сторін (крім випадків, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України) за умови, що такі зміни викладені в письмовій формі, отже згода Позивача (як поручителя) на зміну умов Основних договорів, у тому числі на збільшення обсягу відповідальності Позивача (як поручителя), відповідно мов Договору поруки мала надаватися виключно в письмовій формі та у вигляді відповідних змін до Договору поруки.

Письмова згода Позивача (як поручителя) у вигляді відповідних змін договору поруки надавалася Позивачем шляхом підписання Договору про внесення змін №1 від 30.12.2013р. до Договору поруки від 04.09.2012р.

Так, Відповідач-1 уклав з Відповідачем-2 та Відповідачем-3 наступні договори про внесення змін до умов Основних договорів, які призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя-позивача:

-№6 від 30.09.2014р. до основного договору №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., якими збільшено ліміт кредитної лінії, відстрочено виконання, що призводить до збільшення періоду, встановлено комісію за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 1 000,00 грн.;

-№87 від 30.09.2014 р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким встановлено комісію за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 1 000,00 грн.;

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №29 від 30.08.2013 р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким надано позичальнику транш кредиту в сумі 212 499,99 доларів США на строк з 30 серпня 2013 року по 29 серпня 2015 року, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти та до збільшення основного зобовязання, а відтак до збільшення обсягу відповідальності поручителя (Позивача);

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №30 від 02.09.2013 р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 01 вересня 2015 року, що призводить до збільшення основного зобовязання, а відтак до збільшення обсягу відповідальності поручителя (Позивача);

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №31 від 02.09.2013 р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 01 вересня 2015 року;

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №32 від 04.09.2013 р. та №1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №33 від 04.09.2013 р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 03 вересня 2015 року;

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №34 від 05.09.2013 р. та №1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №35 від 05.09.2013 р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 04 вересня 2015 року;

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №36 від 05.09.2013 р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 04 вересня 2015 року;

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №37 та №38 від 17.10.2013 р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 16 жовтня 2015 року;

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №39 від 23.12.2013 р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 22 грудня 2015 року;

-№6 від 14.05.2014 р. до основного договору №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., яким збільшено ліміт кредитної лінії, відстрочено виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти, що в свою чергу призводить до збільшення основного зобовязання, а відтак до збільшення обсягу відповідальності поручителя (Позивача), а саме, ОСОБА_5 угодою №6 від 14.05.2014р. збільшено ліміт заборгованості (передбачений ОСОБА_5 угодою №4 від 30.12.2015р. до Основного договору-3 та узгоджений Позивачем ОСОБА_5 угодою №1 до Договору поруки): - за період з 05.03.2014 по 04.04.2014 - на 200 000,00 доларів США,

- за період з 05.04.2014 по 04.05.2014 - на 500 000,00 доларів США,

- за період з 05.05.2014 по 04.06.2014 - на 800 000,00 доларів США,

- за період з 05.06.2014 по 04.07.2014 - на 1 250 000,00 доларів США,

- за період з 05.07.2014 по 04.08.2014 - на 1 250 000,00 доларів США,

-за період з 05.08.2014 по 04.09.2014 - на 1 000 000,00 доларів США.

-за період з 05.09.2014 по 04.10.2014 - на 700 000,00 доларів США,

-за період з 05.10.2014 по 04.11.2014 - на 500 000,00 доларів США,

-за період з 05.11.2014 по 04.12.2014 - на 300 000,00 доларів США. Крім того, встановлення комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 7500,00 грн. - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя (Позивача).

-№7 від 30.09.2014р. до основного договору-3 №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким збільшено ліміт кредитної лінії, відстрочено виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти, що в свою чергу призводить до збільшення основного зобовязання, а відтак до збільшення обсягу відповідальності поручителя (Позивача), а саме, ОСОБА_5 угодою №7 від 30.09.2014р. відстрочено виконання та збільшено ліміт заборгованості (передбачений ОСОБА_5 угодою №4 від 30.12.2015р. до Основного договору-3 та узгоджений Позивачем ОСОБА_5 угодою №1 до Договору поруки) майже на 1 місяць (з 04.08.2017р. по 01.09.2017р.) на суму 4 450 000,00 доларів США. Крім того, встановлення комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 10 000,00 грн. - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя (Позивача).

-№9 від 20.01.2014 р. до основного договору-3 №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., яким встановлено нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення, розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, а саме - внесено зміни до п.3.4 Основного договору 3, якими передбачено, що у випадку невиконання Відповідачем-3 обовязку щодо забезпечення проведення Позивачем та Відповідачем-2 виручки від реалізації товарів/послуг через рахунки, відкриті у Відповідача-1, відсоткова ставка за Основним договором-3 підвищується на 2 відсотки та Відповідач-1 має право вимагати дострокового погашення заборгованості за Основним договором-3. Крім того, встановлення комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 10000,00 грн. - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя (Позивача).

-№25 від 14.05.2014 р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., встановлено комісію за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 7500,00 грн. - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя (Позивача).

-№27 від 30.09.2014 р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., встановлено комісію за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 10000,00 грн. - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя (Позивача).

-№29 від 20.01.2015 р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., встановлено нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення, розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, а саме - внесено зміни до п.3.4 Основного договору 4, якими передбачено, що у випадку невиконання Відповідачем-3 обовязку щодо забезпечення проведення Позивачем та Відповідачем-2 виручки від реалізації товарів/послуг через рахунки, відкриті у Відповідача-1, відсоткова ставка за Основним договором 4 підвищується на 2 відсотки та Відповідач-1 має право вимагати дострокового погашення заборгованості за Основним договором 4. Встановлення комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 10 000,00 грн.

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №18 від 15.10.2013 р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., встановлено розширено змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 14 жовтня 2015 року (збільшено строк повернення траншу з 14.10.2014 до 14.10.2015).

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №19 від 22.10.2013 р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., встановлено розширено змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 21 жовтня 2015 року (збільшено строк повернення траншу з 21.10.2014 до 21.10.2015).

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №20 від 29.10.2013 р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., встановлено розширено змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 28 жовтня 2015 року (збільшено строк повернення траншу з 28.10.2014 до 28.10.2015).

Все вказане призводить до збільшення обсягу відповідальності позивача за наданою порукою, у порівнянні з її обсягом, який існував на момент укладення договору поруки.

Суд не погоджується з доводами банку про те, що вказані комісії сплачувалися позичальниками одразу і не вплинули на збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки частина перша ст.559 ЦК України підставою для припинення поруки визначає саме зміну умов зобовязання без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності, а не факти виконання, невиконання чи неналежного виконання зобовязань боржником.

Таким чином, належних доказів про окреме письмове узгодження з позивачем умов вищевказаних договорів про внесення змін до кредитних договорів-1, 2, 3, 4, після укладення договору поруки сторонами не надано.

Безпідставними є доводи банку про відсутність необхідності погоджувати з позивачем зміну умов кредитних договорів-1, 2, 3, 4 внаслідок їх погодження умовами договору поруки та договору про внесення змін до договору поруки, з огляду на наступне.

Пунктом 6.2 статті 6 договору поруки поручителем надано згоду на можливе продовження терміну дії кредитних договорів-1, 2, 3, 4, при якому строк дії договору поруки буде автоматично продовжуватись на строк продовження терміну дії кредитних договорів-1, 2, 3, 4. Також, пунктом 3.1 статті 3 договору поруки поручитель виразив свою згоду на забезпечення порукою виконання зобовязань боржників за кредитними договорами-1, 2, 3, 4 з усіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи і ті, що можуть бути укладені у майбутньому.

Однак, сама по собі така згода поручителя не є конкретизованою. Якщо прийняти до уваги позицію ПАТ "Сбербанк" про погодження умов договору поруки на майбутнє положеннями самого договору поруки, то в укладенні ним договорів про внесення змін до договору поруки не було б необхідності. Так само, як і не було б необхідності встановлювати в п.6.2 договору поруки окрему згоду поручителя на внесення змін до кредитних договорів - 1, 2, 3, 4 щодо їх можливої пролонгації.

Таким чином, оскільки договором поруки не конкретизовано, на які саме зміни кредитних договорів-1, 2, 3, 4 погодився поручитель, то у суду є підстави для обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання поруки припиненою. Аналогічну за змістом правову позицію наведено Верховним судом України в постанові від 21.10.2015р. у справі № 6-1161цс15.

Вищим господарським судом України, в свою чергу, в постанові від 22.04.2014р. у справі №33/215 зроблено висновок, що положення договору поруки щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором зі всіма змінами та доповненнями, не слід розуміти як заздалегідь надану згоду на будь-які зміни та доповнення до умов кредитного договору його сторонами у майбутньому.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір поруки не містить згоди поручителя на внесення у майбутньому будь-яких змін до кредитних договорів - 1, 2, 3, 4, включно з тими, що збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Згідно з п.4.1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів, згода поручителя на зміну основного зобовязання надається в порядок та спосіб, встановлений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.

В той же час, договором поруки передбачено, що договір може бути змінений тільки за взаємною згодою сторін (крім випадків, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України) за умови, що такі зміни викладені у письмовій формі. Оскільки, чинним законодавством з цього приводу окремих випадків не передбачено, а перелік випадків, передбачених самим договором поруки, вичерпується пунктами 6.2 та 3.1, згода поручителя на внесення будь-яких змін до кредитних договорів -1, 2, 3, 4, включно з тими, що збільшують обсяг відповідальності поручителя, мала надаватися письмово шляхом укладення відповідних додаткових угод.

Відповідно до висновків Вищого господарського суду України, викладених в Постанові від 02 червня 2015 року у справі № Б8/056-12, що порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України). Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України). Ч.4 ст.559 ЦК України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя. У разі пред'явлення вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

В той же час, згідно з висновком Верховного суду України, викладеним в постанові від 17.09.2014р. у справі №6-53цс14, словосполучення пред'явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Так, відповідач-2 та 3 вже після пред'явлення відповідачем-1 позовів звернувся до позивача з листами 27.09.2015 р. та від 26.09.2015 р. відповідно, в яких просили позивача (як поручителя) виконати за них зобов'язання перед відповідачем-1.

Як вбачається з матеріалів справи, перше порушення відповідачами умов кредитних договорів-1, 2, 3, 4 відбулося до направлення претензії поручителю. З огляду на вказану обставину, суд вважає доводи сторін щодо порядку обчислення шестимісячного строку для предявлення ПАТ "Сбербанк" вимог до поручителя щодо вимог за окремими траншами або щодо всієї суми кредитів такими, що не мають правового значення для справи, оскільки, як було встановлено судом вище, припинення поруки на підставі частини першої ст.559 ЦК України відбулося раніше дати першого порушення позичальниками умов Кредитних договорів-1, 2, 3, 4.

Крім того, відповідна правова позиція позивача знаходить своє підтвердження у наданому до матеріалів справи висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (т.3, а.с.51-85).

За змістом п.п. 4.1.5. Постанови Пленуму ВГСУ, у разі невизнання кредитором припинення поруки згідно із статтею 559 ЦК України поручитель має право звернутися до господарського суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена.

Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Поняття поруки закріплено у ст.553 ЦК, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч.2 ст.547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Вимога до поручителя може бути предявлена виключно за умови настання обставин, передбачених абз.2 ч.1 ст.553 ЦК, у випадку порушення зобовязання боржником.

За змістом статей 559, 598 ЦК припинення зобовязання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин субєктивне право і кореспондуючий йому обовязок перестають існувати.

Так, підставою для припинення поруки в порядку ч.1 ст.559 ЦК є сукупність двох умов внесення без згоди поручителя змін до основного зобовязання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін (постанова Верховного Суду України від 5 лютого 2014 р. у справі № 6-160цс13).

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК підставою для припинення поруки зі зміною основного зобовязання за відсутності згоди поручителя на таку зміну є не будь-яка зміна умов основного зобовязання, а лише така, внаслідок якої обсяг відповідальності поручителя збільшується.

Так, позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові у справі № 6-20цс11 від 21 травня 2012 р., згідно з якою збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки, тощо.

Відповідно до положення ч.1 ст.559 ЦК припинення поруки у разі зміни основного зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору.

Подібна позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від: 21 травня 2012 р. у справі № 6-18цс11; 18 червня 2012 р. у справі № 6-73цс12.

Також у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-69цс11 зазначено, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Тобто змінами основного зобовязання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобовязання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобовязання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обовязок за договором поруки повністю припиняється перестає існувати.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобовязання, то істотними умовами договору поруки є обовязкове посилання на основне зобовязання, його зміст, розмір, визначення обсягу відповідальності поручителя, зміна зобовязання, забезпеченого порукою, тягне і зміни у договорі поруки та за своєю правовою природою фактично є і зміною умов договору поруки. Згідно з ч.1 ст. 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст. 654 ЦК зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене вище, а також вимоги ст. 547 ЦК щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобовязання у письмовій формі, згода поручителя має надаватись в письмовій формі.

Належною є згода поручителя у формі додаткової угоди до договору поруки. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 5 лютого 2014 р. у справі за № 6-152цс13.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України (постанова від 5 червня 2013 р. у справі № 6-43цс13) згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Надання згоди на майбутні зміни обсягів зобовязань не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої відповідальності поручителя на момент укладання договору поруки, тому що поручатися можна лише за існуюче, а не майбутнє і заздалегідь не визначене за обсягами зобовязання.

Більш того, сукупний аналіз положень частин 1-3 ст.202 та ч.1 ст.559 ЦК України дозволяє кваліфікувати згоду поручителя на зміну забезпечуваного зобовязання, наслідком якої є збільшення обсягу відповідальності поручителя, як односторонній правочин, спрямований на збереження наявних правовідносин поруки та зміну їх умов щодо обсягу відповідальності поручителя.

В свою чергу, положення частини 1 та 5 ст.203 ЦК України, встановлюють необхідність відповідності змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також він має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Вимоги вищезазначених правових норм, насамперед, вказують на те, що порукою може бути забезпечене вже існуюче, а не майбутнє, певно не визначене за обсягами зобовязання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання поруки такою, що припинена обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.44, 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи,

послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати припиненим Договір поруки від "04" вересня 2012 року, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОКСОТРЕЙД» ( код З0962083) та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» (код 25959784).

3.Визнати припиненими солідарні зобов'язання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОКСОТРЕЙД» (код 30962083) за договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» (код 25959784) та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» (код 24481702), то випливали з умов Договору поруки від 04 вересня 2012 року.

4.Визнати припиненими солідарні зобов'язання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОКСОТРЕЙД» (код 30962083) за договором про відкриття кредитної лінії №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» (код 25959784) та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» (код 24481702),що випливали з умов Договору поруки від 04 вересня 2012 року.

5.Визнати припиненими солідарні зобов'язання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОКСОТРЕЙД» (код 30962083) за договором про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» (код 25959784) та Приватним акціонерним товариством «ТЕРМОЛАЙФ» (код 34015182), що випливали з умов Договору поруки від 04 вересня 2012 року.

6.Визнати припиненими солідарні зобовязання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОКСОТРЕЙД» (код 30962083) за договором про відкриття кредитної лінії №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» (код 25959784) та Приватним акціонерним товариством «ТЕРМОЛАЙФ» (код 34015182), що випливали з умов Договору поруки від 04 вересня 2012 року.

7.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м.Київ, вул.Володимирська, буд.46, код 25959784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (01021, м.Київ, вул.Липська, буд.10, код 30962083) судовий збір у розмірі 2030,00 грн.

8. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, набережна Червоношкільна, буд. 24, код 24481702) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 10, код 30962083) судовий збір у розмірі 2030,00 грн.

9. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (61071, м.Харків, Шосе Карачівське, буд.44, код 34015182, п/р 26004013005873 в ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" м. Київ, МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 10, код 30962083) судовий збір у розмірі 2030,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.07.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8