Постанова № 59077932, 15.07.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2016 року справа № 823/783/16

16 год. 14 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваленка В.І.,

за участю секретаря Савости С.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті», про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, в якому просить:

- визнати дії державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 щодо відкриття виконавчого провадження №1133 неправомірними;

- зобовязати державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області зупинити реалізацію арештованого автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель Golf, 2012р., який перебуває у власності ОСОБА_3;

- зобовязати державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області закрити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса;

- зобовязати державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області повернути арештоване майно, яке підлягало продажу - автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель Golf, 2012р. власнику ОСОБА_3

Представник позивача подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила:

- визнати дії головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження №50082841 неправомірними;

- зобовязати головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області закрити виконавче провадження №50082841, яке відкрито за виконавчим написом №1133;

- іншу частину позовних вимог залишити без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що проживає та завжди проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортними даними.

Відповідно до даних кредитного договору місце проживання позичальника ОСОБА_3 зазначено: АДРЕСА_1. Автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель Golf, 2012р.в. зареєстрований за місцем проживання власника. У виконавчому написі нотаріуса теж зазначена адреса ОСОБА_3 відповідно до паспортних даних.

Як зазначає позивач, незважаючи на вказані обставини, виконавче провадження відкрито зовсім в іншому місці, та адреса, яка зазначена в листі відповідача: АДРЕСА_2, не має жодного відношення до позивача. За даною адресою позивач ніколи не проживала. Отже, відкриття виконавчого провадження суперечить вимогам частини 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті» у своїй заяві про відкриття виконавчого провадження вказав адресу фактичного місцезнаходження боржника та спірного транспортного засобу: АДРЕСА_2, а тому виконавчі дії вчинені державним виконавцем у межах наданих йому повноважень. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем пропущено десятиденний строк на оскарження дій державного виконавця, а тому позов повинен бути залишений без розгляду.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно та обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Вирішуючи питання щодо пропуску позивачем строку звернення за захистом своїх прав до суду, суд зазначає, що відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частинами 1, 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позивач у даній справі є стороною виконавчого провадження №50082841, строк звернення до адміністративного суду для останнього встановлений наведеними положеннями статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України та становить десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При дослідженні судом матеріалів виконавчого провадження, суд встановив, що вони не містять доказів направлення чи вручення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2016р.

Натомість позивач у своєму позові зазначає, що лише 26.05.2016р. отримала лист Придніпровського відділу ДВС №10973 від 16.05.2016р. з копією акту опису та арешту майна, з якого їй стало відомо про вчинення виконавчих дій.

В судовому засіданні встановлено, що з метою досудового врегулювання спору позивачем 26.05.2016р. направлено цінним листом з описом вкладення скаргу на дії державного виконавця до виконуючого обовязки начальника Придніпровського відділу ДВС з вимого прийняття постанови про зняття арешту з автомобіля, закриття виконавчого провадження та повернення рухомого майна власнику.

Відповідно до вимог частини 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Оскільки позивач звернулась зі скаргою на дії державного виконавця з метою досудового врегулювання спору, тому строк на судове оскарження зазначених дій починає свій відлік з моменту коли позивач дізналась про рішення керівника Придніпровського відділу ДВС за результатами розгляду скарги. Однак, відповідачем не надано доказів направлення позивачу відповіді чи постанови керівника відділу ДВС за результатами розгляду скарги. Отже, посилання представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними.

Вирішуючи спір по суті, судом встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті» укладено кредитний договір №50004423 від 18.05.2012р. (далі кредитний договір), за умовами якого позивач одержала кредит в сумі 21 921 дол. США строком на 60 місяців для придбання автомобіля марки VW, модель Golf TEAM WVWZZZ1KZCW575895, обєм двигуна 1390 куб. см., рік випуску 2012 (далі спірний автомобіль).

Суд встановив, що для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ТОВ «Порше мобіліті» укладено договір застави наведеного транспортного засобу №50004423 від 22.06.2012р., посвідчений приавтним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який зареєстровано в реєстрі за №1693.

У звязку з невиконанням позивачем своїх зобовязань за кредитним договором 22.12.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис № 1133 про звернення стягнення на спірний автомобіль для погашення заборгованості позивача перед ТОВ «Порше мобіліті» у загальному розмірі 350 894 грн. 45 коп. Вказаний виконавчий напис предявлений товариством з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті» до виконання.

Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 05.02.2016р. відкрито виконавче провадження №50082841 з виконання зазначеного виконавчого напису №1133 та в цей же день постановою накладено арешт на автомобіль із забороню його відчуження.

Відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець виходив з того, що за повідомленням стягувача фактичним місцем проживання ОСОБА_3 є: АДРЕСА_2.

Вирішуючи питання про правомірність таких дій державного виконавця, суд враховує, що згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі Закон України № 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону № 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Частиною першою та абзацом першим частини другої статті 11 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом

В силу положень частини 1, пункту 4 частини 2 статті 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.

З наведених законодавчих норм вбачається, що державний виконавець зобовязаний вчинити виконавчі дії у спосіб передбачений виконавчим написом нотаріуса, який є виконавчим документом.

У відповідності до вимог частини 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

В той же час, стаття 20 Закону України «Про виконавче провадження» визначає місце виконання рішення, зокрема, щодо звернення стягнення на майно боржника.

За змістом положень частини 1 вказаної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт.

В силу положень пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

З наведених законодавчих норм вбачається, що виконавче провадження відкривається та виконавчі дії вчиняються органом державної виконавчої служби за місцем проживання, перебування боржника, або за місцезнаходженням його майна. При цьому, дані щодо місця проживання чи перебування боржника підлягають перевірці державним виконавцем.

Всупереч наведеному державний виконавець не звернув увагу, що за даними виконавчого напису нотаріуса боржник ОСОБА_3 проживає за адресою: 52800, АДРЕСА_3. Аналогічні дані містяться в договорі застави спірного автомобіля та кредитному договорі. Крім того спірний автомобіль зареєстровано відділом РЕР ДАІ №3 ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Натомість державний виконавець керувався виключно відомостями, які повідомив стягувач у заяві про відкриття виконавчого провадження, що не підтверджені жодними документами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконавчий документ предявлений для виконання до неналежного органу державної виконавчої служби, а тому державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, однак останній відкрив виконавче провадження та розпочав проведення виконавчих дій. Більш того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець неодноразово доручав проведення виконавчих дій Першотравенському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про неправомірність дій головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження №50082841.

Щодо вимоги позивача про зобовязання державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області зупинити реалізацію спірного автомобіля, суд зазначає, що вказане питання вирішено судом у порядку забезпечення позову, про що постановлено відповідну ухвалу, а тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Вирішуючи вимогу позивача про зобовязання головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області закрити виконавче провадження №50082841, яке відкрито за виконавчим написом №1133, суд зазначає наступне.

Виходячи з положень частини 5 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Відповідно до пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Зважаючи, що в ході судового розгляду справи відповідачем не надано будь-яких доказів чи документів, які підтверджують місце проживання позивача на території Придніпровського району міста Черкаси, враховуючи, що позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а спірний транспортний засіб зареєстрований у Дніпропетровській області, тому виконавче провадження підлягає закінченню з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає закриття виконавчого провадження, а тому з метою повного захисту прав позивача, з урахуванням положень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобовязати головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження №50082841 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №1133 від 22.12.2015р. про звернення стягнення на транспортний засіб, а саме автомобіль VOLKSWAGEN, модель Golf, 2012р., що належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Також на переконання суду виконавчі дії з примусової реалізації майна проводяться неналежним органом державної виконавчої служби, поза межами наданих йому компетенції і повноважень, а тому спірний транспортний засіб підлягає поверненню позивачу.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність вчинених дій, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 551 грн. 20 коп., а тому вказаний судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження №50082841 неправомірними.

Зобовязати головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження №50082841 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №1133 від 22.12.2015р. про звернення стягнення на транспортний засіб, а саме автомобіль VOLKSWAGEN, модель Golf, 2012р., що належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Зобовязати головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 арештований автомобіль VOLKSWAGEN, модель Golf, 2012р.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2016 року.