Рішення № 59068316, 14.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №320/316/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Кучеренко Н.В.

Провадження №22-ц/778/2914/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про захист прав споживачів, встановлення нікчемності деяких положень кредитного договору, третя особа відділ розвитку підприємництва та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ВТБ Банк», про захист прав споживачів, встановлення нікчемності деяких положень кредитного договору, третя особа відділ розвитку підприємництва та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 20 лютого 2013 рокуміж ним та відповідачем бувукладений кредитний договір, за умовами якого йому були надані кошти у розмірі 97600 грн., строком до 20 лютого 2017 року зі сплатою 27% річних.

Відповідно до п.3.7 зазначеного договорупозичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно комісійні винагороди за управління кредитом у розмірі 1,69 % від початкової суми кредиту на рахунок банку, що складає щомісячно 1649,44 грн.

Вважає, що даний пункт кредитного договору не відповідає вимогамст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки банку забороняється встановлювати у договорі про надання споживчогокредитубудь-які збори, відсотки, комісії, платежі, тощо, за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону.

Враховуючи вищевикладене просив суд встановити нікчемність з моменту укладення кредитного договору від 20.02.2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 п.3.7. договору щодо обовязку позичальника сплачувати щомісячно комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1,69% від початкової суми кредиту, п.п. 1.1., 5.3.,1 договору в частині обовязку позичальника сплатити комісійну винагороду.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2016 року позов задоволено.

Встановлено нікчемність з моменту укладення кредитного договору від 20.02.2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 п. 3.7 договору щодо обов'язку позичальника сплачувати щомісячно комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1,69% від початкової суми кредиту, п.п. 1.1, 5.3.1 договору - в частині обов'язку позичальника сплатити комісійну винагороду.

Стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк» на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ «ВТБ Банк» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Встановлено, що 20 лютого 2013 рокуміж позивачем та Банком бувукладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 були надані кошти у розмірі 97600 грн., строком до 20 лютого 2017 року зі сплатою 27% річних.

Відповідно до п.3.7 зазначеного договорупозичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно комісійні винагороди за управління кредитом у розмірі 1,69 % від початкової суми кредиту на рахунок банку, що складає щомісячно 1649,44 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що п.п. 3.7, 1.1, 5.3.1 спірного договору кредитування суперечать ст.ст.11,22,18, 23 Закону України «Про захист прав споживачів» а тому являється нікчемним.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Так за змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У справі суд першої інстанції встановив, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; щомісячної комісійної винагороди у додатках до кредитного договору «Загальна вартість кредиту» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно кредитування.

Судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2016 року по цій справі скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про захист прав споживачів, встановлення нікчемності деяких положень кредитного договору, третя особа відділ розвитку підприємництва та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: