Рішення № 59060724, 14.07.2016, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2046/15-ц

Провадження № 2/192/80/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

"14" липня 2016 р. СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Сербіної Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, територіальної громади Красногвардійського (Чечелівського) району м. Дніпропетровська в особі Красногвардійської (Чечелівської) районної ради у місті Дніпропетровську, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Солонянського районного нотаріального округу ОСОБА_5, треті особи: реєстраційна служба Солонянського районного управління юстиції в Солонянському районі, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та скасування постанови нотаріуса,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, з урахуванням змін та доповнень від 12 та 24 травня 2016 року звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок № 47 по вул. Жовтнева в с. Водяне Солонянського району Дніпропетровської області після смерті свого чоловіка ОСОБА_7, який помер 13 січня 2015 року та про скасування постанови нотаріуса від 23 жовтня 2015 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

На обґрунтування позову посилається на те, що 13 січня 2015 року помер її чоловік ОСОБА_7 після смерті якого відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок та інше майно. Позивачка прийняла спадщину після смерті чоловіка шляхом подання заяви до приватного нотаріуса. Крім неї спадкоємцями також є донька померлого та його син, які є відповідачами по справі.

За домовленістю між усіма спадкоємцями було передбачено укладання договору про поділ спадкового майна після отримання свідоцтв про право на спадщину, згідно якого спірний житловий будинок повинен був перейти у власність позивачки. Однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на деякі обєкти нерухомого майна, в тому числі і на спірний будинок, про що винесено відповідну постанову від 23 жовтня 2015 року.

В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_7 після смерті своєї матері ОСОБА_8 прийняв спадщину, отримав 21 грудня 2012 року свідоцтво про право на спадщину на спірний будинок, але не зареєстрував своє право у встановленому законом порядку у державному реєстрі відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

У звязку з відсутністю державної реєстрації права власності за ОСОБА_7, приватний нотаріус відмовив у видачі позивачці свідоцтва про право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок.

26 квітня 2016 року між позивачкою та іншими спадкоємцями ОСОБА_7 було укладено договір про поділ спадщини, згідно умов якого спірний житловий будинок та земельна ділянка на якій він розташований, переходить у спадщину позивачці. У звязку з тим, що ОСОБА_7 за життя встиг зареєструвати своє право на земельну ділянку під будинком, то позивачка після укладання договору про поділ спадкового майна отримала свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку, проте не отримала свідоцтво про право на спадщину на спірний будинок, оскільки на даний час постанова нотаріуса від 23 жовтня 2015 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину не скасована.

У звязку з вказаним позивачка змушена звернутися з позовом до суду, в якому одночасно просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на спірний житловий будинок у звязку з укладанням договору про поділ спадщини та скасувати постанову нотаріуса від 23 жовтня 2015 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Пояснила, що з 2007 року перебувала у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 Його мати ОСОБА_8 була старенька та хвора, а тому позивачка купила машину, щоб було зручніше їздити та доглядати за нею. В 2010 році ОСОБА_8 померла, а ОСОБА_7 обрали сільським головою. Позивачка працювала вчителькою в школі та в грудні 2011 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 В 2013 році подружжя взяло кредит та відремонтували хату матері в с. Водяне, в якій і жили з чоловіком. В 2014 році ОСОБА_7 захворів, а в січні 2015 року помер. Від першого шлюбу ОСОБА_7 мав трьох дітей, двоє з яких є відповідачами по справі. Щодо місця знаходження третьої дочки ніхто з родичів нічого не знає. Після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_7 як єдиний спадкоємець отримав всю спадщину за заповітом, оскільки померла не була його рідною матірю, а була дружиною його рідного дядька. Після смерті ОСОБА_7 заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори подала позивачка та діти померлого. Батько ОСОБА_7 та його старша дочка не приймали спадщину, а 23 жовтня 2015 року приватний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_9, який діє на підставі договору про надання правової допомоги (а.с.171-172) позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, оскільки на спірне майно ніхто зі спадкоємців на даний час не претендує, проте постанова нотаріуса від 23 жовтня 2015 року перешкоджає в отриманні свідоцтва про право на спадщину.

Відповідачі ОСОБА_2 сільська рада Солонянського району Дніпропетровської області, територіальна громада Красногвардійського (Чечелівського) району м. Дніпропетровська в особі Красногвардійської (Чечелівської) районної ради у місті Дніпропетровську, які про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.1,2,7,т.2), в судове засідання 14 липня 2016 року не зявилися, згідно поданих заяв просили здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності. (а.с.165, т.1).

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, які про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.5,6, т.2), в судове засідання 14 липня 2016 року не зявилися, згідно поданих заяв просили здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності, не заперечували проти задоволення позовних вимог (а.с.3,4, т.2).

Представники третіх осіб - реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції в Солонянському районі, ОСОБА_6, які про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.1,2, т.2), в судове засідання 14 липня 2016 року не зявилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач - приватний нотаріус Солонянського районного нотаріального округу ОСОБА_5, яка про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином через свого представника (а.с.248, т.1), в судове засідання 14 липня 2016 року не зявилася, причини неявки суду не повідомила, а її інтереси в судовому засіданні представляв повноважний представник ОСОБА_10, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 14 липня 2014 року (а.с.249, т.1). Представник відповідача позовні вимоги в частині визнання права власності за позивачкою на спірний будинок визнав та просив їх задовольнити. В той же час позовні вимоги в частині скасування постанови нотаріуса не визнав і просив відмовити в їх задоволенні. При цьому представник відповідача заперечував проти позову, надавши і письмові заперечення (а.с.8-13,т.2), що такі вимоги є взаємовиключними, оскільки при скасуванні постанови нотаріуса суд зобовязаний буде вказати, які саме дії необхідно виконати нотаріусу тобто видати свідоцтво про право на спадщину, а тому вважав, що задовольнити позов в повному обсязі неможливо.

При цьому представник відповідача посилався на практику ВССУ щодо спадкових справ і зазначив, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі на житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. Оскільки ОСОБА_7 до своєї смерті прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_8, але не зареєстрував своє право власності, зокрема на спірний будинок, то нотаріус не має права видати свідоцтво про право на спадщину позивачці і такі спори повинні вирішуватися в судовому порядку. Зазначив що до спірних правовідносин не можливо застосувати правила ст. 1276 ЦК України (спадкова трансмісія), оскільки ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8, а спадкова трансмісія застосовується лише тоді, коли спадкоємець помер та не встиг прийняти спадщину.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, дослідивши докази, що маються у справі у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 грудня 2011 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 (а.с.8,т.1), а останній помер13 січня 2015 року (а.с.6,т.1).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом було встановлено, що крім позивачки спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є його діти ОСОБА_3, ОСОБА_4 та батько померлого - ОСОБА_6 (а.с.86,87,90,т.1).

Позивачка разом з дітьми померлого, як спадкоємці першої черги, звернулася у передбачені чинним законодавством строки до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а позивачка також зверталася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що вбачається з копії спадкової справи (а.с.78-132,т.1). Батько померлого з заявою про прийняття спадщини, а також з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину не звертався.

Судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина до складу якої входить: житловий будинок по вул. Жовтневій, 47 в с. Водяне Солонянскього району Дніпропетровської області, розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,50 га; земельні ділянки площею 6,014 га та 2 ,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області; частка у пайовому фонді майна КСП «Колос».

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_7 отримав житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований у спадок після смерті ОСОБА_8, яка залишила на його імя заповіт (а.с.99), а ОСОБА_7 21 грудня 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину на спірний будинок (а.с.113,т.1), а також на земельні ділянки площами 6,0140 га (а.с.114,т.1) та 2,00 га (а.с.115,т.1).

Позивачка звернулася до приватного нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок по вул. Жовтневій, 47 в с. Водяне Солонянскього району Дніпропетровської області,

Постановою від 23 жовтня 2015 року приватний нотаріус ОСОБА_5 відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у звязку з тим, що відсутній факт реєстрації права власності за спадкодавцем ОСОБА_7 на вказані обєкти після отримання свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

Нотаріус посилалася на те, що відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухоме майно, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до ст. 4 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на нерухоме майно підлягає обовязковій державній реєстрації. На момент отримання ОСОБА_7 свідоцтв про право на спадщину за заповітом, а саме 21 грудня 2012 року діяла норма ст. 1299 ЦК України, згідно якої право власності на нерухоме майно виникало у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна. Згідно архівної довідки ТОВ «Абрис» від 28 липня 2015 року житловий будинок № 47 по вул. Жовтнева в с. Водяне Солонянського району Дніпропетровської області станом на 31 грудня 2012 року належить на праві власності ОСОБА_8, тобто даних про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 надано не було (а.с.131-132,т.1).

У звязку з цим нотаріус прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема на спірний житловий будинок, оскільки померлий ОСОБА_7 за життя не зареєстрував своє право власності на нього, а тому воно не виникло у нього.

Суд зазначає, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392ЦК України).

За змістом ст. 392ЦКУкраїни належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Судом було встановлено, що 26 квітня 2016 року між позивачкою та дітьми померлого ОСОБА_7 було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадщини, відповідно до умов якого у спадщину позивачці надходить: земельна ділянка площею 2,00 га, спірний житловий будинок, земельна ділянка площею 0,25 га та 0,2369 га (а.с.182 зворот,т.1).

Позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину лише на земельну діяльну площею 0,25 га, на якій розташований спірний будинок оскільки ОСОБА_7 за життя встиг зареєструвати своє право власності на неї, проте не отримала свідоцтво про право на спадщину на будинок, у звязку з існуванням постанови нотаріуса від 23 жовтня 2015 року, в якій нотаріус посилається на відсутність реєстрації права власності за спадкодавцем.

Суд посилається на те, якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину. При дотриманні названих умов, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження.

Статтею 1218ЦКУкраїни встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_7 прийнявши спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 не зареєстрував своє право власності на житловий будинок відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а відповідно право власності у нього на таке майно не виникло, і його спадкоємці хоча і прийняли спадщину у встановленому законом порядку, проте не можуть в нотаріальному порядку оформити своє право власності на таке майно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1299 ЦК України, яка була чинною на час прийняття спадщини померлим ОСОБА_7, було визначено, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що спадкодавець ОСОБА_7 прийняв спадщину на спірне нерухоме майно, проте не встиг зареєструвати своє право власності на нього, то його спадкоємці мають право на спадкування такого майна та на визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом у звязку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Судом було встановлено, що сторони за добровільною згодою змінили розмір часток у спадковому майні та за укладеним договором про поділ спадщини позивачка отримала житловий будинок у спадок після смерті чоловіка, а нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно.

У звязку з викладеним суд вважає, що позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом є такими що підлягають задоволенню, а вимоги про скасування постанови нотаріуса від 23 жовтня 2015 року задоволенню не підлягають, оскільки на час її прийняття нотаріусу не було надано доказів реєстрації права власності за ОСОБА_7 на спірний будинок, а вказані підстави для відмови у вчинені нотаріальної дії на змінилися і на час розгляду справи судом. Крім того, на час прийняття оскаржуваної постанови нотаріусу не було надано також доказів перерозподілу часток у спадщині.

Згідно ст. 88 ЦПК України, в разі частково задоволення позову, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.316,317,328,334,346,370,372,373,392,1217-1222,1225,1258,1266,1268,1269,1270,1296-1299 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, територіальної громади Красногвардійського (Чечелівського) району м. Дніпропетровська в особі Красногвардійської (Чечелівської) районної ради у місті Дніпропетровську, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Солонянського районного нотаріального округу ОСОБА_5, треті особи - реєстраційна служба Солонянського районного управління юстиції в Солонянському районі, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та скасування постанови нотаріуса, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер 13 січня 2015 року на житловий будинок № 47 по вул. Жовтнева в с. Водяне Солонянського району Дніпропетровської області, який складається з жилого будинку літ. А, загальною площею 71,9 кв.м, житловою площею 42,0 кв.м, літньої кухні літ. Б, сараю літ. В, веранди літ. в, погрібу літ. Г, гаража літ. Д, сараю літ. Е, вбиральні літ Ж, споруд 1,2,3, відмовивши в задоволенні решти позову.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина