Ухвала суду № 59059736, 14.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/8119/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко І. М.Номер провадження 22-ц/788/1096/16 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Дубровної В. В. , Семеній Л. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк » на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2016 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк » до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство « Дельта Банк » ( далі - ПАТ ) звернулося до Ковпаківського районного суду м. Суми з даним позовом, в якому, остаточно уточнивши свої вимоги ( а.с. 145 ), просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором в сумі 1 436 188 грн. 53 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки : квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 81 кв.м., житловою площею 48,7 кв.м., яка належить іпотекодавцю ОСОБА_3, шляхом визнання права власності на житлове приміщення.

Свої вимоги мотивувало тим, що 09 листопада 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ « Сведбанк », на ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно умов якого останньому надано кредитні кошти у розмірі 60 000 доларів США, зі сплатою 11.9% річних за користування кредитних коштів, строком до 08 листопада 2035 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 09 листопада 2007 року відповідачем ОСОБА_3 в іпотеку банку було передано вищезазначене нерухоме майно. Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, укладеного між ПАТ « Сведбанк » і ПАТ, останній набув права вимоги за вищевказаним кредитним договором. Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, ПАТ просило позов задовольнити.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог ПАТ відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ПАТ, посилаючись на неповне з'ясування обставини справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вказує, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано те, що відповідачем порушено порядок та строки сплати платежів, визначених кредитним договором, в зв'язку з чим банку були завдані збитки. Зазначає, що з виписки по особовому рахунку слідує, що 21 квітня 2016 року на погашення заборгованості по кредиту та відсоткам було зараховано 8548,53 доларів США, що еквівалентно 216 907 грн. 45 коп., а не 315 867 грн. 85 коп., як встановлено судом.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, який заперечує проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 листопада 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ « Сведбанк », та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/1107/71-665, згідно умов якого останньому надано кредитні кошти в розмірі 60 000 доларів США, зі сплатою 11.9% річних за користування кредитних коштів, строком до 08 листопада 2035 року ( а.с. 8-22 ).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 09 листопада 2007 року відповідачем ОСОБА_3 в іпотеку банку було передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 23-25 ).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ПАТ «Сведбанк» відступило ПАТ права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.( а.с. 27-35 ).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснюються платежі на виконання умов договору, ПАТ, в свою чергу, не доведено, що порушення умов кредитного договору доказів завдало збитків чи змінило обсяг його прав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 589 ЦК України та ч. 1 ст. 33 Закону України « Про іпотеку » передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 11 іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодатель не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання ( як основного зобов'язання, так і процентам по ним ).

ПАТ складено розрахунок, відповідно до якого, станом на 25 квітня 2016 року заборгованість за кредитним договором від 22 січня 2008 р. становить 1 215 723 грн. 13 коп. ( а.с. 160-161 ), в тому числі:

46 257,69 доларів США ( 1 172 338 грн. 52 коп. ) - заборгованість за кредитом;

361,81 доларів США ( 9 169 грн. 58 коп. ) - заборгованість за відсотками;

34 215 грн. 03 коп. - пені.

Як зазначалося вище, розмір отриманих відповідачем кредитних коштів становить 60 000 доларів США. З часу укладення кредитного договору відповідачем вже було сплачено 69255 доларів США, а з часу набуття ПАТ прав кредитора ( 25.05.2012 року ) - 29825,61 доларів США ( а.с. 147-149, 159-171 ).

Отже, відповідач вносить кошти на погашення кредиту.

Пунктом 3.5 кредитного договору ( а.с. 9 ) передбачена черговість зарахування коштів за договором, в т.ч. і у разі наявності простроченої заборгованості. За змістом даного пункту договору, неустойка погашається у передостанню чергу.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що до загальних засад цивільного законодавства відносяться в т.ч. свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст.ст. 525-526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідачем надані докази того, що 07.04.2016 року він сплатив банку 205927,79 грн. на погашення відсотків за кредитом та 109940,06 грн. на погашення тіла кредиту ( а.с. 159 ).

При перевірці даних обставин, в т.ч. і за поясненнями представника апелянта, колегією суддів було встановлено, що ПАТ зазначені кошти були зараховані з грубим порушенням передбаченого договором порядку, що призвело до штучного створення заборгованості позичальника.

Зокрема, зі 315867,85 грн., сплачених 07.04.2016 року, апелянт 98638,03 грн. спрямував на погашення пені, а решту - на погашення тіла кредиту ( а.с. 170 - на звороті ).

Навіть з урахуванням цих обставин, із остаточного розрахунку заборгованості, на 25 квітня 2016 року ( а.с. 160-161 ), вбачається, що сума простроченої заборгованості по тілу кредиту становить 4293,26 доларів США, по відсоткам - 361,81 доларів США та по пені - 34 215 грн. 03 коп., що у еквіваленті разом становить 152174 грн. 50 коп.

Апелянт не проводить перерахунок заборгованості у відповідності до положень п. 3.5 кредитного договору, тобто діє недобросовісно по відношенню до іншої сторони у договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 даного Закону, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», а вказаною нормою передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Отже, виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку», не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Задоволення вимог кредитора шляхом передачі ПАТ права власності на предмет іпотеки передбачено п. 12.3 іпотечного договору ( а.с. 24 ).

Колегія суддів вважає, що при вирішенні даної справи, окрім норм вищевказаного Закону, слід керуватися і загальними засадами цивільного законодавства.

Зокрема, як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 41 постанови « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин » від 30 березня 2012 року №5, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини ( зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність ( п. 6) ч. 1 ст. 3 ЦК України ).

Законодавець не випадково приділив в ЦК України увагу формулюванню загальних законодавчих положень ( засад, принципів ). Так, частини 2 та 3 статті 13 ЦК покладають на особу найбільш загальний обов"язок при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Закріплено також, що дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, не допускаються.

За допомогою таких категорій, як справедливість, добросовісність та розумність закон встановлює межі здійснення цивільних прав осіб, запобігаючи зловживанню правом з боку останніх.

Таким чином, основні засади та принципи входять до складу нормативного регулятора як його повноцінний елемент. Тому вони підлягають застосуванню при вирішенні цивільно-правових спорів поряд з конкретними положеннями, що формулюють права та обов"язки суб"єктів.

Як визначено звітом про оцінку ( а.с. 84-120 ), вартість предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_3, становить 660118,00 грн.

З наведеного вбачається, що вартість предмета іпотеки ( 60118,00 грн. ) значно перевищує розмір поточної заборгованості за кредитним договором, яку допустив відповідач ( 152174,50 грн. ).

Колегія суддів вважає, що, окрім перелічених вище, заслуговують на увагу і ті обставини, що відповідач вже виконав значний обсяг своїх зобов'язань за кредитним договором, а також те, що строк повного виконання основного зобов'язання ще не сплив ( до 08.11.2035 року ).

Отже, висновок суду першої інстанції про неможливість позбавлення відповідача житла шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає в т.ч. і таким засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк » відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -