Ухвала суду № 59044205, 06.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2016 рокусправа № 804/1414/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участю представника відповідача Василенко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 804/1414/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України (Відповідач 1), Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (Відповідач 2) про скасування податкової вимоги № Ф-У-995 від 14.05.2014 року та рішення 0011511703 від 26.05.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив податкову вимогу від 14.05.2014 року № Ф-У-995 та рішення від 26.05.2014 року № 0011511703 винесені відповідачем 2 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2757,64 грн. скасувати повністю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ від 02.07.2008 № 100125315.

Посадовими особами відповідача 2 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 439/173/НОМЕР_2 від 14.05.2014 року, яким встановлено, зокрема, порушення п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон України № 2464-VI).

За висновками вказаного акту позивачем безпідставно завищено суму витрат за 2011 рік - 18720, 2012 рік - 30500 гривень, 2013 рік - 38 тисяч гривень. (п. 2.1.3) та занижено чистий оподатковуваний дохід за 2011 рік - 19890,95 гривень, 2012 рік - 30500 гривень та за 2013 рік - 38269,23 грн. (п. 2.1.4).

Відповідно податковим органом здійснено висновок і про заниження оподатковуваного доходу, з якого нараховується єдиний внесок на ті ж самі суми. (п. 2.3.3).

Згідно розділу ІІІ акту перевірки за її наслідками позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 13299 гривень, в тому числі, за 2011 рік - 2983,63 грн, за 2012 рік - 4574,99 грн та за 2013 рік - 5740,38 грн, а також суму єдиного внеску в сумі 30765,09 грн., в тому числі по періодах: 2011 рік - 6902,16 грн., 2012 рік - 10583,50 грн., 2013 рік - 13279,43 грн.(а.с. 40)

До таких висновків відповідач дійшов, вважаючи встановленим заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у загальній сумі 88660,18 грн. за рахунок завищення суми витрат у загальному розмірі 87220,00 грн. (до складу витрат неправомірно включено вартість послуг з обслуговування охоронної сигналізації за ІІ-ІV квартали 2011р., що надані платником єдиного податку - ФОП ОСОБА_3 у загальній сумі 9720,00грн. та неправомірно включено вартість ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у сумі 77500,0грн.) та за рахунок заниження доходу у загальному розмірі 1440,18грн.

На підставі вказаного акту перевірки до позивача пред'явлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-У-995 від 14.05.2014 року на суму недоїмки у розмірі 30765,09 грн.(а.с. 101) та застосовані фінансові санкції у розмірі 2757,64 грн. згідно рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0011511703 від 26.05.2014 р. (а.с. 5)

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вимоги про сплату боргу та оскаржив рішення про застосування фінансових санкцій до податкового органу вищого рівня. (а.с. 9-11) Так, рішеннями Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.06.2014 р. № 3975/10/04-36-10-08-09, Державної фіскальної служби України від 07.08.2014 р. № 569/5/99-99-10-01-07-15 у задоволенні скарг було відмовлено.(а.с. 6-7)

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України № 2464-VI.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закон України № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 7 вказаного закону єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Таким чином, базою оподаткування єдиним внеском для позивача є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

У відповідності до ч. 3, 4, 5 ст. 7 Закону України № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 11 ст. 8 Закону України № 2464-VI).

Згідно п. 3 ст. 9 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України № 2464-VI є недоїмкою і стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно п. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Перевіркою встановлено завищення позивачем витрат внаслідок неправомірного віднесення до їх складу вартості ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з оподаткуванням доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються ст. 177 ПК України.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПК України).

При цьому, обов'язковими умовами для врахування витрат фізичної особи-підприємця при визначенні об'єкта оподаткування, є зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця та їх документальне підтвердження.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються в тому числі з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6- 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, до складу витрат включені витрати сплачені ФОП ОСОБА_3 за обслуговування охоронної сигналізації, а саме: розрахункова квитанція від 01.06.2011р. на загальну суму 1800,0грн., розрахункова квитанція від 01.08.2011р. на загальну суму 1800 гривень, розрахункова квитанція від 01.09.2011р. на загальну суму 1800,0грн., розрахункова квитанція від 01.10.2011р. на загальну суму 1440,0грн., розрахункова квитанція від 01.11.2011р. на загальну суму 1440,0грн., розрахункова квитанція від 01.12.2011р. на загальну суму 1440,0грн. Вказані витрати підтверджені відповідними платіжними документами та не оспорюють ся відповідачем. Причину не включення вказаних витрат до складу витрат, які враховуються при обчисленні податку на доходи фізичних осіб, відповідачем не обґрунтовано та суду не доведено, оскільки витрати за обслуговування охоронної сигналізації магазинів, в яких позивач здійснює підприємницьку діяльність беззаперечно відносяться до таких, що пов'язані з цією діяльністю.

Крім того, відповідно до абзацу "ж" пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом І цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, у тому числі витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Згідно статті 14 Господарського кодексу України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775-ІІІ від 01.06.2000 (чинний на момент виникнення спірних відносин), наведено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до спеціальних законів, у тому числі виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Згідно положень Постанови КМУ від 13.05.96 № 493 "Про тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами" термін дії ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами - один рік.

У пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України вказано, що основні засоби - матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Ліцензія на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами видається терміном на п'ять років із щорічною сплатою платежу, а ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами - терміном на один рік із щоквартальною сплатою платежу.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.120 п. 14.1 ст. 14 ПК України, нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Стаття 145 ПК України визначає класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів.

Пунктом 145.1.1 п.145.1 ст. 145 ПК України, зокрема, передбачено, що нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється за певними методами і протягом певних строків по групах, до яких. Крім інших, входить група 6 "інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)".

Відтак, ліцензії, видані державними органами для провадження господарської діяльності, належать до складу нематеріальних активів групи 6 відповідно до пп.145.1.1 п. 145.1 ст. 145 ПК України при одночасному виконанні двох умов: їх вартість перевищує 2500 грн.; термін дії перевищує один рік.

При невиконанні ж хоча б однієї умови з вказаних умов в податковому обліку вартість таких ліцензій відноситься до складу інших витрат звичайної діяльності.

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 р. (справа № 804/19663/14), яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 р. визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.05.2014 № 0011491703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 16623,75 грн, з яких 13299 гривень за основним платежем та 3324,75 грн за штрафними санкціями, та № 0011451703, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 988 гривень за порушення норм з регулювання обігу готівки, прийняті за наслідками тієї ж перевірки та за той же період часу, що і оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення. (а.с. 97, 117-119).

Судами при розгляді вказаної справи встановлено безпідставність висновків податкового органу про завищення позивачем витрат у 2011-2-13 роках, які здійсненні в акті перевірки від 14.05.2014 року № 439/173/НОМЕР_2.

Оскільки, як зазначалось вище, базою оподаткування єдиним внеском для позивача є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, то фактично судами встановлено відсутність бази оподаткування, з якої податковим органом визначено позивачу зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що судом першої інстанції відповідно до приписів статті 72 КАС України правильно було прийнято до уваги при прийняття рішення.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів про те, що понесені позивачем документально підтверджені витрати за обслуговування охоронної сигналізації та витрати на придбання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за 2011, 2012, 2013 рр. відносяться до інших витрат звичайної діяльності та підлягають врахуванню при визначення об'єкта оподаткування фізичної особи-підприємця, а відтак, податковим органом неправомірно нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску та застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів такого єдиного внеску.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга позивача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 11 липня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 804/1414/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко