Ухвала суду № 59042793, 31.03.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

31 березня 2016 р. Справа №805/5168/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі судового засідання Проніні Д.С.

за участю

позивача - не з'явився

представника відповідача 1 - не з'явився

представника відповідача 2 - не з'явився

представника відповідача 3 - не з'явився

представника відповідача 4 - не з'явився

представника відповідача 5 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Селидівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Селидівського міського відділу (з обслуговування міст Селидове і Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

22 грудня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач 1 або ГУНП в області), Селидівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач 2 або Селидівське відділення поліції), в якому позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 03 листопада 2015 року № 344 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;

- поновити позивача на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Селидівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області 7 000,00 грн. відшкодування завданої моральної шкоди.

Ухвалою від 25 грудня 2015 року до участі у справі у якості відповідачів залучені Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 3 або ГУМВС в області), Селидівський міський відділ (з обслуговування міст Селидове і Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області (далі - відповідач 4 або Селидівський МВ) та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач 5 або ГУ ДКСУ в області).

Відповідачі 3 - ГУМВС в області надав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду (том 1 а.с. 52-54, 68-69).

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

23 жовтня 2015 року ГУМВС в області виданий наказ № 2304 «Про порушення службової дисципліни оперуповноваженим СБНОН Селидівського МВ ГУМВС в області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 та його покарання».

Наказ мотивовано тим, що за результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1, знаючи, що у квартирі № 38 знаходяться особи, які виготовляють та вживають наркотичні засоби, незаконно проник до вказаного приміщення, однак, керівництву Селидівського МВ про цей факт не доповів, оперативну інформацію за вказаним фактом не зареєстрував.

П. 1 наказу ГУМВС в області від 23 жовтня 2015 року № 2304 вирішено за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог п. 2.4. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, п. 2.2. розділу ІІ, п. 2.3. розділу IV, п.п. 7.2., 7.3. розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу, грубого порушення вимог п. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, вказівки ГУМВС в області від 29 березня 2015 року № 1515/Аб, звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ (том 1 а.с. 169-171).

03 листопада 2015 року на підставі дисциплінарного від 23 жовтня 2015 року № 2304 ГУМВС в області виданий наказ № 334о/с «По особовому складу», яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ оперуповноваженого СБНОН Селидівського МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) з 03 листопада 2015 року (том 1 а.с. 172).

Того ж дня до трудової книжки позивача серії АХ № 675657 внесений запис за № 4 про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі наказу ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 334о/с (том 1 а.с. 10, 193-194).

З наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 334о/с позивач ознайомлений під особистий підпис 03 листопада 2015 року, про що свідчить власноручно зроблений ним напис на примірнику наказу (том 1 а.с. 172).

Того ж дня ОСОБА_1 отримав оригінал трудової книжки та військовий квиток, що підтверджено відповідною розпискою (том 1 а.с. 173).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з органів внутрішніх справ, тобто з публічної служби, отже строк звернення до суду становить один місяць.

За загальним правилом, яке міститься у ст. 99 КАС України, початок перебігу строку для звернення до суду законодавець пов'язав з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Винятки з цього правила мають були передбачені законом.

Позивач оспорює своє звільнення з органів внутрішніх справа, вважаючи його незаконним.

Про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався 03 листопада 2015 року, ознайомившись з наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 334о/с та отримавши трудову книжку.

Доводи позивача стосовно того, що з ознайомлення з наказом та видача трудової книжки мали місце 19 листопада 2015 року суд не приймає, оскільки вони спростовані наявними у справі письмовими доказами.

Отже, перебіг строку звернення до суду розпочався з 04 листопада 2015 року і сплинув 04 грудня 2015 року.

Позовна заява ОСОБА_1 датована 14 грудня 2015 року (том 1 а.с. 4-8) і надіслана на адресу суду 15 грудня 2015 року, про що свідчить штамп підприємства поштового зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (том 1 а.с. 15).

Таким чином, ОСОБА_1 звернувся до суду поза межами строку, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України.

Правові наслідки пропуску строку звернення до суду передбачені ст. 100 КАС України, відповідно до ч. 1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд виходить з того, що сам по собі цей інститут має на меті полегшення надання учасниками процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поряд із цим, право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема з п.п. 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

В п. 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.

В п. 62 рішення від 19 квітня 2007 року у справі «Vilho Eskelinen and Others v. Finland» Європейський Суд з прав людини зазначив, що в принципі не може бути виправданням виключень з гарантій статті 6 звичайного трудового спору на підставі специфічного характеру відносин між конкретним державним службовцем і відповідною державою. Відтак, прийнятним вважатиметься застосування в таких випадках статті 6. Саме держава-відповідач повинна буде довести, по-перше, що заявник-державний службовець не мав права на розгляд його справи в суді відповідно до національного права, і, по-друге, що виключення права з-під дії статті 6 для державного службовця є виправданим.

У п. 22 рішення від 11 лютого 2008 року у праві «Мітін проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що відповідно до рішення Великої палати у справі Вілхо Ескалайнена, стаття 6 Конвенції у «цивільному» аспекті має застосовуватися до всіх спорів, які стосуються державних службовців, якщо національне законодавство не виключає можливості звернення до суду осіб, що обіймають певні посади, чи категорій працівників, про яких йдеться, і таке виключення базується на об'єктивних підставах.

Судом встановлено, що 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з аналогічним позовом, проте ухвалою від 02 грудня 2015 року у відкритті провадження у справі № 242/4781/15-ц (провадження № 2/242/2007/15) відмовлено у зв'язку з тим, що спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Позивач зазначав, що копію ухвали Селидівського міського суду Донецької області отримав поштою 11 грудня 2015 року.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає можливим визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.

Правовим наслідком визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є можливість розгляду та вирішення справи з прийняттям рішення по суті позовних вимог.

Як наслідок, у задоволенні клопотання відповідача 3 - ГУМВС в області про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись п. 15 ч. 1 ст. 3, ст. 8, ст. 49, ст. 51, ч. ч.1, 3 ст. 99, ст. 100, ст. 133, ст. 160, ст. 165, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, -

ухвалив:

1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача 1 - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Селидівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Селидівського міського відділу (з обслуговування міст Селидове і Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди.

2. Визнати поважними причини пропуску позивачем ОСОБА_1 строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Селидівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Селидівського міського відділу (з обслуговування міст Селидове і Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди.

3. Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні 31 березня 2016 року.

4. Повний текст ухвали виготовлений 05 квітня 2016 року.

5. Ухвала окремо не оскаржується і набирає законної сили з моменту постановлення. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення у справі.

Суддя Кравченко Т.О.